Постанова Хмельницький апеляційний суд № 672/895/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2025 року м. Хмельницький Справа № 672/895/25 Провадження № 22-ц/820/2517/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025 року, в складі судді Рибачук О.Г., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №100374106 від 28 лютого 2021 року в розмірі 18320 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100374106, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 4000,00 гривень і зобов`язалась повернути його, а також сплатити проценти за його користування у термін, встановлений договором. Умовами кредитного договору визначено, що він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит. Однак, відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 18320 грн, яка складається з: 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, 14320 грн заборгованості за процентами. 07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №70-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором №100374106 від 28 лютого 2021 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №100374106 від 28 лютого 2021 року в розмірі 18320 грн 00 коп., яка складається із: 4000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 14320,00 грн заборгованості за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн 00 коп. Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути суму неповернутого кредиту та проценти за користування кредитом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Узагальнення доводів апеляційної скарги Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовну заяву про стягнення заборгованості ТОВ «ФК «Кредит Капітал» подало в серпні 2025 року, а кредитний договір №100374106 діяв з 28 лютого 2021 року по 29 березня 2021 року, у зв`язку з чим суд мав би застосувати строки позовної давності. Посилається на те, що вона не укладала кредитний договір із ТОВ «Мілоан» та не отримувала кредитних коштів. Крім того, ОСОБА_1 не отримувала письмової вимоги про погашення заборгованості та не знала про її наявність, оскільки кредитного договору не укладала. Довідка про ідентифікацію не підтверджує, що відповідачка вчиняла акцепт договору з використанням електронного підпису. До позовної заяви позивач додав договір про споживчий кредит №10037410, в пункті 1.2. якого вказано, що сума кредиту становить 4000 грн. В пункті 1.3. договору вказано, що кредит надається строком на 29 днів з 28 лютого 2021 року. Проте, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просить стягнути заборгованість поза датою кредитного договору, який діяв з 28 лютого 2021 року по 29 березня 2021 року. В наданому кредитному договорі не вказано реквізити банківської картки, на яку було перераховано кошти. В розділі «Реквізити та підписи» кредитного договору відсутні підписи сторін. Електронний підпис ОСОБА_1 також відсутній. В матеріалах справи відсутня анкета-заява, яка відповідно до пункту 1.1. договору може підтвердити укладення договору. До позовної заяви долучено також договір відступлення права вимоги, проте в даному договорі відсутні будь-які докази переходу права вимоги по кредитному договору від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит Капітал». Крім того, всі наявні докази в матеріалах справи не засвідчені належним чином представником позивача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Крім того, зазначає, що відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачка, яка є дружиною військовослужбовця, має право на списання процентів по кредиту. Також вважає необґрунтованим стягнення з неї витрат на правничу допомогу. Процесуальні дії апеляційного суду Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Встановлені фактичні обставини справи Встановлено, що 28 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала до ТОВ «Мілоан» в електронному вигляді анкету-заяву на кредит №100374106. 28 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №10037416 (індивідуальна частина) шляхом підписання кредитного договору відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Факт ідентифікації особи позичальника та надання їй відповідного одноразового ідентифікатора «J53581» підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» від 12 червня 2025 року №б/н. Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4. кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4000,00 грн; кредит надається строком на 29 днів з 28.02.2021 до 29.03.2021; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.03.2021. Згідно із пунктом 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом становлять 2320,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до пункту 2.2.3 кредитного договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) процентної ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовахзгідно п. 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою процентною ставкою згідно з п. 1.6. договору. Згідно з пунктом 2.3.1.1. кредитного договору пролонгація на пільгових умовах здійснюється таким чином: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті товариства tengo.com.ua (далі сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти в розмірі 4000 грн на поточний рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №25694458 від 28 лютого 2021 року. 07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і Боржниками (Портфель заборгованості) (п.1.1. договору). Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18320,00 грн. Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 24 липня 2025 року складається з: заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн; заборгованості за процентами 14320,00 грн, а всього на загальну суму 18320,00 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Судом встановлено, що 28 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №10037416 (індивідуальна частина) шляхом підписання кредитного договору відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Факт ідентифікації особи позичальника та надання їй відповідного одноразового ідентифікатора «J53581» підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» від 12 червня 2025 року б/н. На підтвердження укладення в електронній формі договору про надання споживчого кредиту №10037416 від 28 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивач надав його паперову копію, в якій зазначено усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, а також інформація щодо умов кредитування. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був введений ОСОБА_1 , особу якої попередньо ідентифіковано ТОВ «Мілоан», і на вказаний нею номер телефону відправлено одноразовий ідентифікатор J53581 для акцептування вищевказаного договору. Наведене також підтверджується довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «Мілоан». Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, договір вважається укладеним. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення договору про споживчий кредит №10037416 від 28 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 . Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у позику від ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит №10037416 від 28 лютого 2021 року підтверджується копією платіжного доручення №25694458 від 28 лютого 2021 року. Відповідачка не надала доказів на спростування факту перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів. Також відповідачка не надала доказів, що номер рахунку, який відкрито в банку та зазначений представником позивача, не належить ОСОБА_1 та на нього не було здійснено перерахування кредитних коштів. Відтак, матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит №10037416 від 28 лютого 2021 року виконав у повному обсязі, грошові кошти у сумі 4000,00 грн були перераховані на банківський картковий рахунок відповідачки. Доводи апелянтки про ненадання позивачем до суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження заборгованості, а саме виписки по рахунку, не заслуговують на увагу, скільки ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банківськими установами, а мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, та, відповідно, не можуть надати первинні банківські документи. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК Українивизначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). 07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і Боржниками (Портфель заборгованості) (пункт 1.1. договору). Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07 червня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18320,00 грн. Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Мілоан» кредитним договором. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Крім того, у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі №761/1543/20 зазначено що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 204, ч. 3 ст. 215 ЦК України). Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідачки на користь ТОВ «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачкою не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до пункту 1.3., 1.4. договору про споживчий кредит №10037416 від 28 лютого 2021 року ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4000,00 грн загальним строком на 29 днів з 28.02.2021 до 29.03.2021. Згідно із пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 2320,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до пункту 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачка отримала кредитні кошти за договором №10037416 від 28 лютого 2021 року у сумі 4000 грн, однак вона належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула кредитні кошти у передбачений договором строк. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4000 грн є обґрунтованими. Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного. З розрахунку заборгованості слідує, що відповідачці щоденно нараховувалися проценти за процентною ставкою 2,0% у період з 28.02.2021 по 29.03.2021, а в період з 30.03.2021 до 29.05.2021 за процентною ставкою 5%. Відповідачка в апеляційній скарзі посилається на те, що їй відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як дружині військовослужбовця, не повинні нараховуватись проценти по кредиту. Оцінюючи вказані доводи, колегія суддів зазначає таке. Згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору від 28 лютого 2021 року) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року. Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом. Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09 лютого 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 09 лютого 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 10.03.2022 №367 ОСОБА_2 з 25 лютого 2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 відповідно до наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Про призов резервістів на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період» та Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно з розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_1 становить 18320 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн, заборгованість за процентами 14320 грн. При цьому, проценти нараховані в період з 28 лютого 2021 року по 28 травня 2021 року. Отже, ОСОБА_1 станом на момент укладення спірного кредитного договору та нарахування процентів не набула статусу дружини військовослужбовця, оскільки її чоловік ОСОБА_2 не перебував на військовій службі, і на неї не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.». Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору №10037416 від 28 лютого 2021 року встановлено, що кредит надається строком на 29 днів з 28 лютого 2021 року, з обов`язком повернення кредитних коштів, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування ними до 29 березня 2021 року. Отже, умовами спірного кредитного договору сторони визначили термін (дату) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 29.03.2021. Подальше користування позичальником кредитними коштами визначалось порядком пролонгації кредиту, встановленим пунктом 2.2 договору, якими визначається волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту. Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника. У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування. Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 01.07.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору. Як свідчать матеріали справи, строк дії кредитного договору закінчився 29.03.2021, після цієї дати кошти не були повернуті, тому строк кредитування був пролонгований на загальних умовах до 28.05.2021, що відповідає п. 2.3 договору на строк не більше 60 днів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів включає період з 28.02.2021 до 29.05.2021 року, при цьому розмір процентів становить 14320 грн (за період з 28.02.2021 по 29.03.2021 проценти нараховані за процентною ставкою 2% в сумі 2320 грн, в період з 30.03.2021 по 29.05.2021 за процентною ставкою 5% в сумі 12000 грн). За таких обставин, враховуючи відсутність доказів повернення відповідачкою кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 29 березня 2021 року, пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» процентів в розмірі 14320 грн. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо спливу позовної давності. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин. Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №

651. Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким пунктом 19 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023. Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025. Враховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду у серпні 2025 року ТОВ «Кредит Капітал» не пропустило строк позовної давності. Доводи апелянтки щодо відсутності підстав для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача. Відповідно до ч.ч. 2, 3статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 04 липня 2025 року №0107, укладеного між адвокатом Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», акт наданих послуг №Д/23 від 24 липня 2025 року, відповідно до якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням «Апологет» та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 04 липня 2025 року №0107, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн; детальний опис наданих послуг до акту №Д/23 від 24 липня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 04 липня 2025 року №0107. Суд першої інстанції, враховуючи складність справи, ціну позову, фактичний обсяг виконаних робіт (складання позовної заяви), дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 3000 грн є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Висновки суду апеляційної інстанції Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня2006року). Відповідно до частини 1статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає. Судові витрати За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 375,382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року. Судді Т.В. Спірідонова Р. С. Гринчук А. М. Костенко