Постанова 4820 № 672/1174/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 року м. Хмельницький Справа № 672/1174/24 Провадження № 22-ц/820/1484/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 адвоката Гаджука В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року, суддя Рибачук О.Г., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , орган опіки і піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, встановив: В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його опікуном над нею. Вказав, що він зареєстрований та проживає зі своєю тещею, ОСОБА_3 , в одному будинку та здійснює за нею догляд. ОСОБА_3 тривалий час хворіє на психічну хворобу та не може самостійно себе обслуговувати, тому потребує постійного догляду. Дружина заявника, ОСОБА_5 , яка є дочкою ОСОБА_3 , не може бути опікуном матері, оскільки доглядає за бабою ОСОБА_4 , яка є особою похилого віку і яка потребує постійного стороннього догляду за дядьком ОСОБА_6 , який також хворіє на психічну хворобу. На даний час ОСОБА_3 не здатна повністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим виникли підстави для визнання її недієздатною та встановлення опіки. Зазначив, що інших осіб, які б могли бути призначені опікунами ОСОБА_3 крім нього, немає. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 23.04.2025 заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Зобов`язано Орган опіки і піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради здійснювати опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до призначення їй опікуна. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, а тому є підстави для визнання її недієздатною. Разом з тим, висновок органу опіки та піклування не містить мотивів доцільності призначення опікуном ОСОБА_3 її зятя, ОСОБА_1 , за наявності у неї дочки, ОСОБА_2 , яка не працевлаштована та здійснює за нею догляд. Факт реєстрації в одному будинку заявника з особою, щодо якої вирішується питання про призначення їй опікуна, не є безумовною підставою такого призначення, оскільки не підтверджує факту здійснення догляду за ОСОБА_3 саме заявником. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про встановлення опіки над ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. В обґрунтування скарги, зокрема, зауважив, що він фактично здійснює опіку над ОСОБА_3 з 2020 року, у зв`язку з чим отримує від держави щомісячну соціальну допомогу. Подання органу опіки та піклування є обґрунтованим, адже його дружина здійснює догляд за двома іншими людьми похилого віку, які є її родичами, тому вона не може бути призначена опікуном ОСОБА_3 . В поясненнях представник виконавчого комітету Городоцької міської ради зазначив, що ОСОБА_3 в силу психічного захворювання потребує постійного догляду, якого орган опіки та піклування з об`єктивних причин забезпечити не може. В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 в суді апеляційну скаргу визнали. Інші особи, які приймають участь у справі, в суд не з`явилися. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки до акту огляду у МСЕК №269450 від 23.02.1998, є особою з інвалідністю другої групи, загального захворювання (а.с. 19). У висновку №284 лікарської комісії КНП «Городоцька МБЛ» від 04.07.2024 зазначено, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду (а.с. 20). Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №45 від 14.01.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервного типу перебігу, зі стабільним дефектом, внаслідок чого не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. Захворювання ОСОБА_3 є хронічним і стійким (а.с. 87-88). Зі змісту подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради від 11.02.2025 вбачається, що орган опіки та піклування вважає можливим та доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном його тещі, ОСОБА_3 , у разі визнання її недієздатною особою, оскільки інші члени сім`ї, які могли б бути її опікунами, відсутні (а.с. 107). Як вбачається зі змісту довідок про отримання (неотримання) допомоги від 14.11.2024 №1118, від 15.03.2025 №285, від 25.03.2025 №284, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Хмельницької РДА як одержувач щомісячної допомоги особою, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20.03.2025 №43-2922, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 . Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20.03.2025 №43-2921, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Приписами ст. 62 ЦК України визначено, що опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999, №34/166/131/88, затверджено Правила опіки та піклування, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17.06.1999, за №387/3680 (далі - Правила). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки. Згідно з п.п. 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишилися без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Відповідно до п. 3.1. Правил при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Також, п. 3.3 Правил визначено перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, а саме: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органу опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі. У постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі №753/1905/22 (провадження №61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №736/1508/17 (провадження №61-39361св18), від 28.02.2024 у справі №372/3474/21 (провадження №61-16349св23). У ч.ч. 2-5 ст. 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (постанова Верховного Суду від 08.01.2024 у справі №753/1905/22). Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна (постанова Верховного Суду від 24.07.2024 року у справі №727/597/24). Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч. 2 ст. 3 СК України). Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому (ст. 2 СК України). Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999, №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є зятем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони зареєстровані та проживають за однією адресою. Доказів щодо неможливості виконувати обов`язки опікуна дочкою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 матеріали справи не містять. В суді ОСОБА_2 зазначала, що здійснює догляд за матір`ю разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_1 . В той же час, матеріали справи, зокрема, і подання органу опіки та піклування, не містять доказів щодо перевірки умов життя майбутнього опікуна, відсутності в нього чи то членів його сім`ї захворювань, які перешкоджають влаштуванню до нього особи, яка потребує опіки, у зв`язку з чим відповідне подання органу опіки та піклування не можна визнати обґрунтованим. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 липня 2025 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова