Постанова КЦС ВС № 672/1174/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2025 року м. Київ справа № 672/1174/25 провадження № 61-10983св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гаджук Василь Олександрович, на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки і піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його опікуном над нею. Вказав, що він зареєстрований та проживає зі своєю тещею, ОСОБА_4 в одному будинку та здійснює за нею догляд. ОСОБА_4 тривалий час хворіє на психічну хворобу та не може самостійно себе обслуговувати, тому потребує постійного догляду. Дружина заявника, ОСОБА_5 , яка є дочкою ОСОБА_4 , не може бути опікуном матері, оскільки доглядає за бабою ОСОБА_3 , яка є особою похилого віку і яка потребує постійного стороннього догляду, а також за дядьком ОСОБА_6 , який також хворіє на психічну хворобу. На даний час ОСОБА_4 не здатна повністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим виникли підстави для визнання її недієздатною та встановлення опіки. Зазначив, що інших осіб, які б могли бути призначені опікунами ОСОБА_4 , крім нього, немає. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Зобов`язано орган опіки і піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради здійснювати опіку над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до призначення їй опікуна. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, а тому є підстави для визнання її недієздатною. Разом з тим, висновок органу опіки та піклування не містить мотивів доцільності призначення опікуном ОСОБА_4 її зятя, ОСОБА_1 , за наявності у неї дочки, ОСОБА_2 , яка не працевлаштована та здійснює за нею догляд. Факт реєстрації в одному будинку заявника з особою, щодо якої вирішується питання про призначення їй опікуна, не є безумовною підставою такого призначення, оскільки не підтверджує факту здійснення догляду за ОСОБА_4 саме заявником. Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 просив його скасувати в частині встановлення опіки та призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_4 . Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції виснував, що матеріали справи, зокрема, і подання органу опіки та піклування, не містять доказів щодо перевірки умов життя майбутнього опікуна, відсутності в нього чи членів його сім`ї захворювань, які перешкоджатимуть влаштуванню до нього особи, яка потребує опіки. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року в частині визнання ОСОБА_4 недієздатною в апеляційному порядку не оскаржувалось та не переглядалось. Короткий зміст вимог касаційної скарги 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року в частині вирішення заяви про встановлення опіки та призначення опікуном та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року в частині задоволених вимог заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною не переглядається в касаційному порядку на підставі статті 400 ЦПК України. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції. 23 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників у складі колегії з п`яти суддів. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23, від 28 лютого2024 року у справі № 372/3474/21. В обґрунтування скарги заявник, зокрема, зауважив, що він фактично здійснює опіку над ОСОБА_4 з 2020 року, у зв`язку з чим отримує від держави щомісячну соціальну допомогу. Подання органу опіки та піклування є обґрунтованим, адже його дружина здійснює догляд за двома іншими людьми похилого віку, які є її родичами, тому вона не може бути призначена опікуном ОСОБА_4 . Позиція інших учасників справи Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Судами встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи, загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії №269450 від 23 лютого 1998 року. У висновку №284 лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Городоцька міська лікарня» від 04 липня 2024 року зазначено, що ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №45 від 14 січня 2025 року, ОСОБА_4 страждає психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервного типу перебігу, зі стабільним дефектом, внаслідок чого не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. Захворювання ОСОБА_4 є хронічним і стійким. Зі змісту подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради від 11 лютого 2025 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає можливим та доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном його тещі, ОСОБА_4 , у разі визнання її недієздатною особою, оскільки інші члени сім`ї, які могли б бути її опікунами, відсутні. Як вбачається зі змісту довідок про отримання (неотримання) допомоги від 14 листопада 2024 року № 1118, від 15.03.2025 № 285, від 25.03.2025 № 284, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації як одержувач щомісячної допомоги особою, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20 березня 2025 року №43-2922, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 . Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20 березня 2025 року № 43-2921, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК Українисуд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року в оскаржуваній частині та постанова Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року не відповідають. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми прав У частині першій статті 4 ЦПК Українизазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК Українисправи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України). Відповідно до статті 41 ЦК Українинад недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно зі статтею 55 ЦК Україниопіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК Україниопіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Частиною першою статті 60 ЦК Українивизначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Відповідно до статті 62 ЦК Україниопіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки. Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Системно проаналізувавши зміст зазначених вище норм права, можливо дійти висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. У справі, яка переглядається, рішенням Городецької міської ради Хмельницької області від 11 лютого 2025 року № 25/2025 затверджене подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 . Відмовляючи у задоволенні вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, зазначив, що всупереч вимог ЦПК України належними та допустимими доказами не підтверджена неможливість ОСОБА_2 , яка є дружиною заявника та дочкою ОСОБА_4 , виконувати опікунські обов`язки стосовно матері. Також апеляційний суд, переглядаючи справу в оскаржуваній частині, зауважив, що матеріали справи, зокрема, і подання органу опіки та піклування, не містять доказів щодо перевірки умов життя майбутнього опікуна, відсутності в нього чи членів його сім`ї захворювань, які перешкоджають влаштуванню до нього особи, яка потребує опіки. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасним з огляду на таке. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі не звернули уваги на те, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду. У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом при вирішенні по суті питання про призначення позивача опікуном/співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23 (провадження № 61-1921св25). Сумніви судів в обґрунтованості висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважає належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для призначення опікуном над недієздатною особою ОСОБА_1 , адже такий висновок підлягав оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Зазначаючи підставою для відмови у задоволенні вимог заявника відсутність доказів неможливості виконувати ОСОБА_2 (яка є дружиною заявника та дочкою ОСОБА_4 ) опікунські обов`язки стосовно матері, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_2 не виявила бажання бути опікуном недієздатної матері та посилалась на те, що вона вже здійснює догляд за двома іншими особами. Розглядаючи справу в частині вимог щодо призначення опікуна недієздатній особі, суди на наведене належної уваги не звернули та, посилаючись на можливість дочки виконувати обов`язки опікуна стосовно матері ОСОБА_4 , не зазначили, якими доказами це підтверджується, не перевірили, чи зверталася ОСОБА_2 з письмовою заявою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном матері, враховуючи ту обставину, що за змістом статті 63 ЦК України особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою, та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_4 . При цьому, частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У зв`язку з наведеним не можна вважати, що в оскаржуваних судових рішеннях щодо вирішення заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікунадостатньою мірою викладено мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України» (заява (№4436/07, рішення від 3 липня 2014 року); «Суомінен проти Фінляндії»(заява № 37801/97, рішення від 01 липня 2003 року)). У силу положень статті 400 ЦПК Українищодо меж розгляду справи касаційним судом, Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій. Враховуючи, що внаслідок неповного дослідження та оцінки зібраних доказів судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені судами першої та апеляційної інстанції рішення про відмову у призначенні опікуном недієздатного ОСОБА_1 заявника не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 294, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік