Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/5306/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2024 року м. Чернівці Справа № 727/5306/24 Провадження №22-ц/822/698/24 Провадження №22-ц/822/715/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М., суддів: Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю., секретар - Собчук І.Ю., учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 липня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Одовічен Я.В., ВСТАНОВИВ: У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення опіки та призначення опікуном. Вказував на те, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2024 року у справі №727/367/24 ОСОБА_2 визнана недієздатною на два роки з моменту набрання рішенням законної сили. Однією з підстав ухвалення судового рішення стало те, що висновком судово-психіатричного експерта № 280 від 23 лютого 2024 року у ОСОБА_2 виявлено ознаки психічного захворювання у формі значно вираженої судинної деменції (недоумства). За своїм психічним станом у силу наявного у неї хронічного психічного захворювання ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зазначав, що для забезпечення й захисту немайнових і майнових прав та інтересів ОСОБА_2 є потреба у встановленні над нею опіки та призначенні їй опікуна, а саме ОСОБА_1 , який перебуває з нею в родинних відносинах. Донька недієздатної особи, дружина заявника ОСОБА_4 , у зв`язку з виїздом за кордон України надала згоду на здійснення опіки над її матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 . Інші особи, які можуть бути опікунами недієздатної ОСОБА_2 , відсутні. Просив встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено опіку на ОСОБА_2 У задоволені решти вимог відмовлено. Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_2 . Недієздатна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, у них різні місця проживання, що свідчить про те, що вони спільно не проживають, не пов`язані спільним побутом та не є членами сім`ї. У недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявні близькі родичі: донька та онуки. Обґрунтування подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 належним чином не мотивовано, що, на переконання суду, свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 . Приймаючи до уваги положення статті 65 ЦК України, відповідно до яких до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опіку. 26 червня 2024 року представник заявника звернувся до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки, яка мотивована тим, що у вступній частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року помилково вказано, що 19 червня 2024 року відбувся розгляд справи за участі представників заінтересованих осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Ухвалою Шевченківського районного суду від 02 липня 2024 року у задоволенні заяви про виправлення описки відмовлено. Відмовляючи в задоволенні заяви про виправлення описки, суд першої інстанції виходив з того, що заява представника не відповідає законодавчо закріпленому інституту виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, тому є необґрунтованою. У вступній частині рішення зазначено прізвища та ініціали представників учасників справи, оскільки представники заінтересованих осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приймали участь у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року, що вказано в описовій частині рішення. Не може бути опискою зазначення у вступній частині рішення суду імен (найменувань) учасників справи, які не були присутні в судовому зсіданні в день ухвалення рішення, оскільки це не спотворює тексту судового рішення, не призводить до його невірного сприйняття, розуміння, неможливості або невірного виконання тощо, оскільки вказані представники заінтересованих осіб були присутні у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року. Не погоджуючись з рішенням суду, представник заявника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, у якій заяву задоволено частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити повністю, у іншій частині рішення суду залишити без змін. Вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, таким, що постановлене з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом безпідставно було залучено заінтересованих осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до участі у розгляді цієї справи. Надані ними пояснення, аргументи, міркування та заперечення щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна не повинні були враховуватися судом та тим паче покладатися в основу оскаржуваного рішення суду. Суд необґрунтовано відхилив подання органу опіки та піклування про призначення заявника опікуном та протиправно перебрав на себе повноваження такого органу. Зазначає, що ОСОБА_2 є тещею ОСОБА_1 (зять), а тому вони є близькими особами. Враховуючи це, ОСОБА_1 має переважне право на призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , чого не було враховано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Заявник ОСОБА_1 має одне зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_2 , але кілька місць проживання, одне з яких разом із ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . Унаслідок цього суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, за яким оскільки у заявника ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_2 місця проживання зареєстровані за різними адресами, то такі особи спільно не проживають, не пов`язані спільним побутом та не є членами сім`ї. Такий висновок суду суперечить нормам матеріального права та не підтверджений доказами. Крім того, представник заявника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 липня 2024 року, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким виправити описку у рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року, виключивши з його вступної частини словосполучення «представників заінтересованих осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 » Посилається на те, що у вступній частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року допущено описки, а саме помилково вказано, що 19 червня 2024 року розгляд справи у відкритому судовому засіданні відбувався за участю представників заінтересованих осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Натомість в описовій частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2024 року правильно зазначено таке: «Представники заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_5 у судовому засіданні 18 червня 2024 року віднесли вирішення поданої заяви на розсуд суду. У судове засідання 19 червня 2024 року представники не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Представник органу опіки та піклування ВК ЧМР у судове засідання не з`явилася. У поданій до суду заяві підтримала заяву про призначення опікуном недієздатної ОСОБА_1 » ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що у даній справі подання органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про призначення заявника опікуном над недієздатною тещею не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном та відсутність заперечень проти цього з боку доньки та дружини заявника. ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує на те, що відсутні підстави для призначення опікуном ОСОБА_1 , оскільки подання органу опіку та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 належним чином не мотивоване, що свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 . Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзивів на апеляційні скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року та апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 липня 2024 року слід залишити без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном, а тому в іншій частині не переглядається. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У справі, що переглядається, предметом спору є встановлення опіки над ОСОБА_2 , яку рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2024 року визнано недієздатною строком на два роки (а.с.10). Заявник ОСОБА_1 є зятем ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_1 , відповідно до якого 06.09.1996 між ним та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладено шлюб (а.с.6); копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 , відповідно до якого її матір`ю зазначено ОСОБА_2 (а.с.4); копією свідоцтва про переміну прізвища, з якого встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с.5). Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11 червня 2024 року №377/12 ухвалено надати суду подання щодо доцільності призначення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном недієздатної тещі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де їй належить на праві спільної сумісної власності 1/3 частки квартири та вона є власником земельної ділянки площею 0,0496 га, кадастровий номер 7310136300:15:003:1224, за адресою: АДРЕСА_3 , встановити опіку над її майном (а.с.51). Згідно з поданням Органу опіки та піклування Чернівецької міської ради від 12 червня 2024 року, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради вважає за доцільне призначити громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.50). Органом опіки встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є вдовою, що підтверджується свідоцтвом про смерть її чоловіка ОСОБА_10 , актовий запис №2251 від 01.11.2008 року. У неї є донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи безтерміново, потребує постійного стороннього догляду та нагляду. Отримує пенсію за віком при повному стажі у розмірі 7 847,54 грн. Недієздатна ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де їй належить на праві спільної сумісної власності 1/3 частка квартири та вона є власником земельної ділянки площею 0,0496 га, кадастровий номер 73101236300:15:003:1224, за адресою: АДРЕСА_3 . Заявник ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 , від якого у них є донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Потенційний опікун ОСОБА_1 за місцем реєстрації характеризується позитивно, є фізичною особою-підприємцем, до кримінальної відповідальності не притягувався, захворювань, що перешкоджають опікунству, не виявлено. Дружина заявника ОСОБА_4 23 березня 2024 року подала нотаріально-засвідчену заяву, в якій надала згоду на здійснення опіки над її недієздатною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 у зв`язку з її виїздом за кордон України (а.с.12). Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88. Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Як встановлено судом першої інстанції, у даній справі подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 не містить належної мотивації, а лише констатована можливість заявника бути опікуном недієздатної та відсутність заперечень проти цього з боку її доньки та онуків, не надано доказів на підтвердження неможливості цих осіб виконувати опікунські обов`язки над недієздатною особою, не надано повного переліку документів, визначених Правилами. Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Отже, положеннями статті 63 ЦК України визначено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним. Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зав`язків та стосунків. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України). Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому (стаття 2 СК України). Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України). Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19). Судова практика взагалі розрізняє поняття «родичі» та «члени сім`ї» (ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). До загальних ознак сім`ї належать: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом; взаємні права та обов`язки. Разом з тим, ознаки членів сім`ї не можна розглядати окремо від підстав створення сім`ї, оскільки спільне проживання та побут та наявність взаємних прав та обов`язків можуть бути і у інших суб`єктів, які не є членами сім`ї. Близькi члени родини (або близькі родичі) - законодавчий термін, що позначає родичів (членів сім`ї) особи, які мають особливі права та/або обов`язки через тісні стосунки з особою. Отож, член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є тещею ОСОБА_1 , отже, заявник не перебуває з недієздатною ОСОБА_2 в родинних відносинах. Також встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є близькими особами, що заявник має одне зареєстроване місце проживання, але кілька місць проживання, одне з яких разом з ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , є необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність між ними сімейних зв`язків. Установивши, що заявник ОСОБА_1 є зятем ОСОБА_2 , у них різні місця проживання, що свідчить про те, що вони не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав і обов`язків, отже, не є членами однієї сім`ї, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 . Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 130/2391/18 (провадження №61-1307св19). Оскільки ОСОБА_1 не є членом сім`ї ОСОБА_2 чи її близьким родичем, інші доводи апеляційної скарги правого значення не мають і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставного залучення до участі у справі як заінтересованої особи органів територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки вирішення питання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 пов`язане з правом заявника на відстрочку від призову на військову службу під час дії воєнного стану в Україні. Згідно зі статтею 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Частиною 1 статті 265 ЦПК України передбачено, що рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Відповідно до частини другої вказаної статті у вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи. З рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року вбачається, що у його вступній частині зазначено наступне: дата і місце його ухвалення, найменування суду - «19 червня 2024 року, Шевченківський районний суд м.Чернівці, в залі суду м.Чернівці»; прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів - «Головуючого судді: Одовічен Я.В.»; прізвище та ініціали секретаря судового засідання - «за участю секретаря: Гелка А.С.»; номер справи - «727/5306/24»; ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи - «за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »; вимоги позивача - «про встановлення опіки та призначення опікуном»; прізвища та ініціали представників учасників справи - «за участю: заявника: ОСОБА_1 , представника заявника: ОСОБА_3 , представників заінтересованих осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 » Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності. Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №761/14537/15-ц (провадження 61-3069св21. Отже, суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява представника заявника про виправлення описки не відповідає законодавчо закріпленому інституту виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. У вступній частині рішення зазначено прізвища та ініціали представників заінтересованих осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які приймали участь у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року, що вказано у описовій частині рішення. Судом першої інстанції правильно зазначено, що не може бути опискою зазначення у вступній частині рішення суду імен (найменувань) учасників справи, які не були присутні в судовому зсіданні в день ухвалення рішення, оскільки це не спотворює тексту судового рішення, не призводить до його невірного сприйняття, розуміння, неможливості або невірного виконання тощо, оскільки вказані представники заінтересованих осіб були присутні у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року. Вступна частина рішення суду від 19 червня 2024 року містить зазначення імені (найменування) учасників справи, що в повній мірі відповідає вимогам частини 2 статті 265 ЦПК України, тому підстави для задоволення заяви представника заявника відсутні. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є правильними, рішення є обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 липня 2024 року залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: І.Б. Перепелюк Н.Ю. Половінкіна