Постанова 4820 № 672/1343/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2025 року м. Хмельницький Справа № 672/1343/24 Провадження № 22-ц/820/1666/25 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Кошельник В.М. з участю представника позивача розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/1343/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року в складі судді Рибачук О.Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частини домоволодіння в порядку спадкування. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , у якому просив визнати за ним право власності на спадкове майно: 1/3 частину домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 , у склад якого входить житловий будинок загальною площею 87.9 кв.м., житловою площею 45.0 кв.м., хлів площею 46.8 кв.м., гараж площею 8.8 кв.м., погріб 18,9 кв.м., яке залишилось після смерті ОСОБА_5 . В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача у справі - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема, на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом на відповідну 1/3 частину залишеного батьком спадкового майна, згідно приписів ст.. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), оскільки, є одним із трьох синів спадкодавця ОСОБА_1 , які успадкували спадщину після його смерті. Відповідачі у справі є спадкоємцями інших двох покійних синів спадкодавця ОСОБА_1 : ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та приходився чоловіком відповідачці ОСОБА_3 та батьком відповідачки ОСОБА_4 , право власності на спадщину яких по 1/6 частині цього ж спадкового домоволодіння, визнано постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року, яку залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 04 вересня 2023 року. Відповідач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та який був спадкоємцем першої черги після смерті свого батька, тобто ОСОБА_1 . Однак, бажаючи оформити свої права на 1/3 частину домоволодіння, позивач звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округа, де його представником було отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.11.2024 № 390/02-31, оскільки, в нотаріальному порядку оформити спадщину неможливо через відсутність у позивача правовстановлюючого документу на спадкове майно. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/3 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: 1) шлакобетонного житлового будинку «А» загальною площею 87,9 кв.м, житловою площею 45,0 кв.м; 2) шлакобетонного хліва «Б» загальною площею 46,8 кв.м; 3) дерев`яного гаража «В» загальною площею 8,8 кв.м; 4) камінного погреба «Г» загальною площею 18,9 кв.м. ОСОБА_1 не погодилась з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, вважає висновки суду передчасними, необґрунтованими та незаконними. Зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , виходив з порушення прав позивача, оскільки останній на думку суду є сином спадкодавця, однак в наданій суду копії Свідоцтва про народження позивача відсутнє прізвище батька ОСОБА_2 , однак цьому факту суд належної оцінки не надав. Також посилається, що на момент виникнення правовідносин між сторонами діяв Кодекс законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану від 31 травня 1926 року, відповідно до ст. 2 зазначеного кодексу що, запис про народження в книгах запису актів громадянського стану є доказом походження дитини від зазначених в ньому батьків, однак позивач вищевказаного витягу запису про народження ОСОБА_2 з книг запису актів громадянського стану до суду не надав, а тому вважає що позивач не надав належних доказів, що він є рідним сином померлого - ОСОБА_5 . Зазначає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тим фактам, що представник позивача - адвокат Чухась М.В., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені позивача, не додавши до справи довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, тим самим порушила вимоги статті 177 ЦПК України. В зв`язку з чим просить скасувати рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13.05.2025 року, і ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого залишилося спадкове майно, в тому числі житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: 1) шлакобетонного житлового будинку «А» загальною площею 87,9 кв.м, житловою площею 45,0 кв.м; 2) шлакобетонного хліва «Б» загальною площею 46,8 кв.м; 3) дерев`яного гаража «В» загальною площею 8,8 кв.м; 4) камінного погреба «Г» загальною площею 18,9 кв.м. Позивач ОСОБА_2 звернувся 19 вересня 1995 року до Городоцької державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_1 , окрім позивача до нотаріуса звернулися: 28 серпня 1995 року - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_9 , які є братами ОСОБА_2 . За вказаними заявами 31.08.1995 року було відкрито спадкову справу 208/95 до майна померлого ОСОБА_1 . Таким чином спадкоємцями до майна померлого були його сини: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які належним чином прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_1 . Позивач у встановленому порядку не може оформити право власності на 1/3 частини даного домоволодіння, оскільки за життя спадкодавця не було виготовлено правовстановлюючих документів на домоволодіння, у зв`язку з чим при зверненні до нотаріуса отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.11.2024 року. З 5 червня 1973 року ОСОБА_7 і ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дочка ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 помер. На день смерті ОСОБА_7 постійно проживав разом із дочкою ОСОБА_1 у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Дружина ОСОБА_10 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 08 листопада 2017 року приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Косінська Н.А. видала ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстроване в реєстрі за №1055), згідно якого остання успадкувала після смерті батька ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 6821289400:06:001:0067, розташовану на території Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області та призначеної для ведення індивідуального садівництва. З 10 жовтня 1975 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося дві дочки - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. На день смерті ОСОБА_6 проживав разом із дружиною ОСОБА_3 , дочками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у квартирі АДРЕСА_2 . Постановами нотаріуса від 15 червня 2021 року №114/02-31 і від 22 липня 2021 року №146/02-31 відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року в справа № 672/519/22, залишеною без змін поставою Верховного Суду від 17 січня 2024 року, задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожною по 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями по по АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку «А-1», загальною площею 87,9 квадратних метра, житловою площею 45,0 квадратних метра; хліва «Б» загальною площею 46,8 квадратних метра; гаража «В» загальною площею 8,8 квадратних метра; погребу «Г» площею 18,9 квадратних метра в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 . Відповідно до ч.1 ст.524 Цивільного кодексу УРСР в редакції Закону 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. За змістом ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. В силу статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. В силу пункту 1 статті 13 Закону України від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Згідно ст.. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Із положень статті 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Ці права та обов`язки мають належати спадкодавцеві на момент його смерті. Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом) та прийняли спадщину в установленому порядку. За відсутності заповіту право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово. Відносини спадкування регулюються тим законом, який був чинним на час відкриття спадщини, зокрема, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року до відносин спадкування застосовуються відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, в тому числі щодо кола спадкоємців і порядку прийняття спадщини. Згідно цього Кодексу до спадкоємців за законом відносяться діти, дружина і батьки (усиновителі) померлого (перша черга) та брати, сестри, дід і бабка померлого (друга черга). Для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, необхідно щоб він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном або щоб він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець має вчинити ці дії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов висновку, що оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обов`язків (за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини), то спадкуванню підлягають і права та обов`язки щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходились у володінні спадкодавця хоча і не були оформленні у встановленому законом порядку, а тому такі права та обов`язки можуть успадковуватись, оскільки вони не припиняються зі смертю спадкодавця, а будуть існувати доти, доки буде існувати об`єкт нерухомості та до юридичного оформлення прав власності на нього спадкоємцем. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 дійсно прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори, за місцем знаходження майна спадкодавця у встановленому законом порядку, а тому має право на визнання за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на 1/3 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: 1) шлакобетонного житлового будинку «А» загальною площею 87,9 кв.м, житловою площею 45,0 кв.м; 2) шлакобетонного хліва «Б» загальною площею 46,8 кв.м; 3) дерев`яного гаража «В» загальною площею 8,8 кв.м; 4) камінного погреба «Г» загальною площею 18,9 кв.м., оскільки втрачені документи, який засвідчують право власності спадкодавця на спадкове нерухоме майно за наявності відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії з цих підстав. Що стосується тверджень апелянта, про відсутність у Свідоцтві про народження позивача прізвище батька ОСОБА_2 , то слід зазначити наступне. Судом першої інстанції в ході розгляду справи було досліджено оригінал Свідоцтва про народження ОСОБА_2 , при цьому суд вказав, що в графі про батьків зазначена інформація ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , тобто слід дійти висновку, що прізвище « ОСОБА_14 » стосується як матері, так і батька. Крім того судовими рішеннями у справі у справі № 672/519/22 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за позивачами визнано права власності за кожною по 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями по по АДРЕСА_1 , безаперечно було встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані судові рішення набрали законної сили, а тому обставини, які були встановлені у справі № 672/519/22 мають приюдеційне значення, а відтак не доказуються при розгляді іншої справи, як це визначено ч 5 ст 82 ЦПК України, а саме обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. При цьому апелянт була учасником (відповідачем) у справі № 672/519/22 і у вказаній справі, обставини батьківства ОСОБА_1 щодо позивача в даній справі ОСОБА_2 жодним чином не спростувала. Зазначене спростовує доводи апелянта, про те, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_1 , оскільки позивачем не підтверджено факт родинних відносин між ними, однак такий факт був встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Також суд відхиляє доводи апелянта, що представник позивача - адвокат Чухась М.В., яка діла на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені позивача, не додала до справи довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, тим самим порушила вимоги статті 177 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи адвокат Чухась М.В. надала суду Ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1084499 ОСОБА_2 на підставу договору про правничу допомогу від 26 листопада 2022 року та в ході розгляду справи в апеляційній інстанції сам договір про надання правничої допомоги від 26 листопада 2022 року, укладений між нею та ОСОБА_2 . Отже адвокат Чухась М.В. представляла інтереси позивача на підставі належних документів, передбачених нормами ЦПК України та Закону України «Про адвокатуру». Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року. Судді А.М. Костенко Л.М. Грох Т.О. Янчук