Постанова Харківський апеляційний суд № 953/61/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/61/25 Головуючий І-ї інстанції - Губська Я.В. Провадження № 33/818/556/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.164 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Костенко Ю.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини 25.12.2024 року о 17 год. 04 хв. ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також вів підприємницьку діяльність без дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1 у закладі «Soft Bar», чим порушив вимоги ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 грн. з конфіскацією вилученого майна. Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, повернути вилучене майно, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судовий збір у розмірі 908 грн. 40 коп. В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що лише 05.02.2025 року ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваного судового рішення. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять жодного доказу його винуватості в інкримінованому йому правопорушенні. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення ним не підписаний, що можна побачити у нижній частині пояснень, оскільки він не погодився із працівником поліції, який і написав ці пояснення. Він підписав пояснення лише у верхній їх частині, чим підтвердив, що ознайомлений зі змістом ст. 10, 63 Конституції України, після чого співробітник поліції власноруч склав письмові пояснення, текст яких передав йому, та які він, з огляду на свою юридичну необізнаність та довіряючи поліцейському, підписав не читаючи. Крім того, він виявив бажання написати у протоколі власні заперечення, на що йому було відмовлено. Зазначає, що алкогольні та тютюнові вироби за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, не продавав. Коли на місце події прибули співробітники поліції, його навіть не було у закладі, він приїхав туди вже під самий кінець, коли тільки залишалось скласти протокол та відібрати пояснення. При цьому, працівники поліції не зафіксували факту торгівлі ФОП товарами, що підлягають ліцензуванню, не встановили особи покупця, кількості і найменування проданого товару та розміру отриманого виторгу з нього. Згідно протоколу, особи, які б засвідчили даний факт купівлі-продажу, також не залучались. Зокрема, відсутні у матеріалах справи і дані щодо вилучення у нього грошових коштів, виручених від здійснення господарської діяльності щодо продажу алкоголю та тютюну. Вказує, що протокол про вилучення речей та документів, як то передбачено ст.265 КУпАП, не складався, а робився лише опис вилученого майна, що суперечить нормам КУпАП. Окрім того, необхідною ознакою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, є систематичність здійснення господарської діяльності (три і більше разів) без одержання ліцензії певного виду такої діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Натомість, у матеріалах справи відсутні докази того, що він безпосередньо, самостійно здійснював продаж алкоголю та тютюну на власний ризик, з метою одержання прибутку. Також, бажав особисто приймати участь у судовому розгляді, бажаючи довести свою невинуватість, однак, суддя суду першої інстанції проігнорувала його права та розглянула справу за його відсутності. Мотиви суду До початку судового розгляду ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просить розгляд справи провести у його відсутність. За таких підстав, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі ОСОБА_1 , та розглянути справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіряючи доводи, викладені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Як убачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 04.02.2025 року, де було постановлено оскаржуване рішення, ОСОБА_1 присутній не був. 05.02.2025 року на підставі поданої заяви, ОСОБА_1 отримав копію постанови суду першої інстанції від 04.02.2025 року (а.с. 29, 30), та 15.02.2025 року за допомогою засобів поштового зв`язку подав апеляційну скаргу. (а.с. 32-42) Таким чином, враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню. Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП, і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства. Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення. Так, положеннями ч.1ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Згідно зі ст.3 Господарського Кодексу України (який діяв на той час), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Насамперед саме слово "діяльність" означає систематичні дії членів суспільства, їхніх об`єднань, спрямовані на досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою - задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціонувати як товар. Отже, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП (в частині здійснення господарської діяльності без ліцензії та дозвільних документів) може бути лише суб`єкт господарювання. Крім того, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності дохід. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП. Водночас диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною, і в разі притягнення до адміністративної відповідальності за даною статтею Закону необхідно встановлювати та зазначати в протоколах про адміністративні правопорушення, норми яких саме законів було порушено всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю. Так, згідно постанови суду першої інстанції, 25.12.2024 року о 17 год. 04 хв. ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також вів підприємницьку діяльність без дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1 у закладі «Soft Bar», чим порушив вимоги ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, судом зазначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, підтверджується відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №031714 від 25 грудня 2024 року, який складений стосовно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 164 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він фактично не заперечує обставини вчинення адміністративного правопорушення (щодо торгівлі підакцизними товарами після спливу строку дії ліцензії), зазначені у протоколі; заявою та письмовими поясненнями інспектора ГУДПС у Харківській області Страхової К.С. , у тому числі, з приводу відсутності ліцензії на тютюн для паління кальяну; описом вилученого майна. Встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч.1ст.256 КУпАП. Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що під час оформлення адміністративного матеріалу, поліцейський не виконав вимоги ч.2 ст.255 КУпАП, оскільки положення п.1 ч.1 ст.255, ст. 254, 256 КУпАП, у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, уповноважені на те посадові особи Національної поліції, зобов`язані не тільки скласти протокол про адміністративне правопорушення, а й зібрати докази вчинення особою такого адміністративного правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення від 25.12.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також вів підприємницьку діяльність без відповідних дозвільних документів (а.с. 2), разом з цим, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП, то у такому випадку при складанні протоколу систематичність продажу не є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення, оскільки діяльність фізичної особи підприємця сама по собі передбачає систематичне здійснення господарської діяльності з огляду на поняття такої. Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення не відображено конкретних обставин вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП, в матеріалах справи взагалі відсутні докази продажу, оскільки не було здійснено та оформлено належним чином контрольної закупки, не засвідчено взагалі факт торгівлі та здійснення її саме останнім. Неконкретність обставин у протоколі, де все викладено загальними фразами, є серйозним порушенням права на захист, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, оскільки це не дозволяє особі зрозуміти суть обвинувачення і належно підготувати свій захист, і ЄСПЛ неодноразово визнавав це порушенням, що робить таке обвинувачення неправомірним, і вимагає від держави чіткого, детального викладення, що включає час, місце, спосіб та наслідки діяння, а не лише загальні формулювання. У протоколі також не зазначено норми яких саме законів було порушено ОСОБА_1 всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю, що є необхідним у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП. Також, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не були залучені свідки, або інші будь-які докази, які б могли підтвердити факт провадження ОСОБА_1 господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Також, матеріали про адміністративне правопорушення не містять відомостей, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 виручки від здійснення господарської діяльності. Так, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, полягає у здійсненні господарської діяльності, тобто, процесу обміну товарами та грошима. Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані щодо отримання ОСОБА_1 грошей від продажу тютюнових виробів, тобто, виручки, яка, відповідно до санкції ч.1 ст. 164 КУпАП, повинна бути конфіскованою у разі визнання особи винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Відсутні такі відомості і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Водночас, апеляційний суд зауважує, що визнання факту торгівлі самою особою, яка притягається до адміністративної відповідальності з огляду на принцип презумпції невинуватості, не позбавляє особу, яка виявила можливе правопорушення та склала відповідний протокол, обов`язку доводити наявність всіх ознак складу правопорушення та винуватості особи в його вчиненні відповідно до положень ст. 251, 252 КУпАП. Сам протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження його іншими об`єктивними доказами здійснення систематичної господарської діяльності з відповідними порушеннями, як і визнання вини ОСОБА_3 , не можуть бути однозначними та достатніми доказами наявності в його діях складу даного правопорушення поза розумним сумнівом. За таких обставин, під час апеляційного перегляду справи судом встановлено, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не зібрано доказів, які б беззаперечно підтверджували здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП. Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25). У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою наведені недоліки, допущені уповноваженою посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, порушено принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на формально перелічених документах. Враховуючи, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі не наведено обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення та не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було вилучено 28 найменувань алкогольних напоїв та 1 кальянного тютюну, однак, до матеріалів справи не було долучено протокол вилучення та не було зазначено кому саме належить вилучена продукція. Опис вилученого майна, наявний в матеріалах справи, не є належним та допустимим доказом вини у інкримінованому ОСОБА_1 адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.164 КУпАП, як на тому слушно наголошує і сам апелянт. Водночас, нечіткість обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, який фактично є обвинуваченням, є порушенням права на захист, гарантованого Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) відповідно до статті 6 Європейської конвенції про права людини. Нечітке формулювання не дає обвинуваченому можливості повноцінно зрозуміти, в чому його звинувачують, що унеможливлює підготовку належного захисту. Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить вище наведену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34). До того ж, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). Враховуючи зазначене, постанова судді щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП. Щодо доводів ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, слід зазначити, що після надходження справи про адміністративне правопорушення у провадження Київського районного суду м.Харкова, справу було призначено слуханням у судові засідання на 20.01.2025 рок та на 04.02.2025 року. Судове засідання, призначене на 20.01.2025 року о 09 год. 45 хв. було відкладено за заявою ОСОБА_1 . При цьому, у електронному листі, направленому судом за електронною адресою ОСОБА_1 , було роз`яснено останньому про обов`язковість підписання електронного документу особистим ЕЦП, КЕП чи цифровою печаткою, оскільки подана ОСОБА_1 заява про відкладення судового розгляду не відповідала зазначеним вимогам. (а.с. 19, 20) У судове засідання, призначене на 04.02.2025 року о 09 год. 45 хв., ОСОБА_1 повторно до суду не з`явився, надав до суду аналогічну попередній заяву про відкладення судового розгляду, на що судом першої інстанції 03.02.2025 року також було направлено ОСОБА_1 електронного листа, в якому останньому повторно було роз`яснено про обов`язковість підписання електронного документу особистим ЕЦП, КЕП чи цифровою печаткою. (а.с. 21, 22) При цьому, про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином шляхом направлення йому судових повісток про виклик до суду в електронному вигляді (а.с. 23) та через додаток «Вайбер» (а.с. 24) Водночас, подані ОСОБА_1 заяви, в свою чергу, також свідчать про обізнаність останнього про дати та час судового розгляду. З огляду на викладене вбачається, що судом першої інстанції вживались всі можливі заходи з метою сповіщення ОСОБА_1 про призначені судові засідання. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізації права на доступ до правосуддя, а тому доводи апелянта про порушення його прав в суді першої інстанції у цій частині апеляційний суд визнає неспроможними. Відповідно до вимог ч.1 ст.296 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги вилучене майно повинно бути повернуто власнику, у зв`язку із чим вилучене згідно Опису за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.12.2024 року майно, а саме 28 найменувань алкогольних напоїв та 1 кальянного тютюну, підлягає поверненю ОСОБА_1 .. Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 у частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на його користь суми сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. 40 коп., слід зазначити, що нормами КУпАП сплата судового збору при поданні апеляційної скарги не передбачена, а тому питання про повернення помилково сплаченої суми судового збору не може бути вирішене апеляційним судом у даному випадку. Водночас, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися з відповідною заявою до Державного казначейства України для вирішення вище наведеного питання. Керуючись ст. 294, 295, 296 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року скасувати та прийняти нову постанову. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовноОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Повернути ОСОБА_4 вилучене майно згідно Опису вилученого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.12.2024 року, а саме 28 найменувань алкогольних напоїв та 1 кальянного тютюну. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик