Постанова КЦС ВС № 757/26220/24-ц
від 10.12.2025 · ЦивільнаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2025 року м. Київ справа № 757/26220/24-ц провадження № 61-9619св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатПисьменна Наталя Володимирівна, на рішення Печерського районного суду м. Києва, в складі судді Литвинової І. В., від 05 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,від 25 червня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш» (далі - ТОВ «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш») про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, видалення інформації.
2. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на загальнодоступному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщена стаття із назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 : під підозрою відомий бізнесмен».
3. У тексті статті зокрема зазначено: « ІНФОРМАЦІЯ_4 та шахрайський кол-центр. За інсайдерськими даними, організатором незаконної діяльності може бути відомий український бізнесмен ОСОБА_2 , співвласник Meest China та CEO Club Ukraine. Слідчі Бюро економічної безпеки слідкували за ОСОБА_3 8 місяців. Відомо, що ОСОБА_3 нібито організував казино під прикриттям CEO клубу. 30 квітня правоохоронці провели обшуки у бізнес-центрі підприємця у Києві на АДРЕСА_1 , а також в офісі CEO клубу. На місці виявили казино, де підпільно грали в азартні ігри депутати та еліта Києва. У тому ж бізнес-центрі було викрито кол-центр, який виманював гроші у громадян Чехії, Німеччини та України. В`ячеслав ОСОБА_3 - громадський діяч, бізнесмен, співвласник Meest China, співвласник CEO Club Ukraine. За останніми даними, фігурант втік від переслідувань правоохоронців за кордон. Нещодавно він публічно скаржився на тиск силовиків».
4. ОСОБА_1 вважав, що поширена інформація є недостовірною та негативною, порушує його честь, гідність та ділову репутацію та остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд: - визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію про те, що організатором підпільного казино та шахрайського кол-центру може бути ОСОБА_2 ; що ОСОБА_1 нібито організував казино під прикриттям CEO клаб та про те, що слідчі Бюро економічної безпеки слідкували за ОСОБА_3 8 місяців, яка була поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18:06 ТОВ «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш» в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 , викладену в статті під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_4 та шахрайський кол-центр. За інсайдерськими даними, організатором незаконної діячьності може бути відомий український бізнесмен ОСОБА_2 , співвласник Meest China та CEO Club Ukraine»; «Слідчі Бюро економічної безпеки слідкували за ОСОБА_3 8 місяців»; «Відомо, що ОСОБА_3 нібито організував казино під прикриттям CEO клубу»; - зобов`язати ТОВ «Інформаційне агентство « ОСОБА_4 » протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити за власний рахунок в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет видання ua.news статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Короткий зміст оскаржених судових рішень
5. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
6. Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані висловлювання є оціночними судженнями, відображають власні думки відповідача, засновані на баченні певних подій, є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені.
7. Суди вважали, що позивач не довів належність оспорюваної інформації до тверджень про факти, порушувала цією інформацією його особистих прав внаслідок її поширення, а також не надав доказів, що метою поширення інформації було намагання принизити його честь, гідність та ділову репутацію. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатПисьменна Н. В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
9. У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Письменна Н. В., подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 757/26220/24-ц, які у серпні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №481/40/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 331/3723/18, від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 727/8388/17, від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 161/4098/18, від 24 грудня 2021 року у справі № 757/9133/18-ц, від 04 червня 2025 року у справі № 490/1923/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду щодо розмежування фактичних тверджень і оціночних суджень.
14. Вказує, що оскільки розповсюджена відповідачем інформація містить відомості про обставини, які піддаються доведенню, то вона є твердженням про факти, а не оціночним судженням.
15. Наголошує, що поширена інформація не підпадає під ознаки оціночного судження, тому що перевіряється на предмет дійсності, істинності, а також є недостовірною інформацією, яка призводить до нав`язування суспільству хибної та неправдивої думки про ОСОБА_1 як про особу, яка могла вчинити протизаконні дії, і відповідно, порушує його особисті немайнові права, які підлягають правовому захисту в порядку, встановленому законодавством України.
16. Звертає увагу на висновок експерта від 23 травня 2024 року за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, в якому вказано, що розповсюджена про позивача інформація має негативний характер. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17. У серпні 2025 року ТОВ «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що інформація в публікації, яку оспорює позивач, ґрунтується на фактах з відритих реєстрів, повідомленнях органів державної влади та оціночних судженнях. Сама інформація не містить звинувачень позивача у скоєнні злочину і має характер повідомлення про події, які не відбулися або оціночні судження. Вважає, що посилання позивача на певні мовно-стилістичні звороти у публікації не спростовують висновків судів. Звертає увагу, що ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції надав докази (відповіді з Бюро економічної безпеки України) про те, що кримінальні провадження закриті у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, однак ця відповідь підтверджує наявність кримінальних проваджень, слідчих дій (обшуків), вилучення речових доказів та грошових коштів. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
18. ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщена стаття під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), яка містить оспорювану позивачем інформацію. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
19. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
20. Відповідно до частин першої-другої, четвертої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
22. Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.
23. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
24. Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Водночас, стаття 68 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
25. Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
26. У національному законодавстві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань підлягає реалізації із урахуванням обов`язку не поширювати недостовірну та таку, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію іншої особи, інформацію.
27. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
28. За змістом статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, їх недоторканність, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї гідності, честі та ділової репутації.
29. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (стаття 277 ЦК України).
30. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
31. Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
32. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації і з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
33. Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
34. Судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
35. У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).
36. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
37. В постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20 вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
38. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року).
39. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.
40. Суд враховує при цьому правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. Також у рішенні зазначено, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
41. ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.
42. Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
43. В постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 760/23818/20 зазначено, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
44. У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20 зазначено, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
45. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів (див. постанову Верховного Суду від 08грудня 2021 року у справі № 757/10886/20-ц).
46. Подібні висновки щодо необхідності визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням, при вирішенні питання про визнання такої інформації недостовірною, містяться також у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 545/3721/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 761/7795/17, від 01 липня 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639цс17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
47. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що поширена на веб-сайті https://ua.news/ua інформація у статті «У Києві викрили підпільне казино та шахрайський кол-центр: під підозрою відомий бізнесмен», є недостовірно, та такою, що порушує його права, посягає на його честь, гідність та ділову репутацію.
48. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши обставини, які мають значення для вирішення справи та оцінивши в межах своїх повноважень надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку, що оспорювана інформація належить до оціночних суджень, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача і не спрямована на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 .
49. Із тексту публікації вбачається, що під час викладення інформації відповідачем використані мовностилістичні вирази (може бути, нібито), за допомогою яких робиться припущення, а не стверджується про ту чи іншу подію.
50. Відповідач звертав увагу, що не стверджував про вчинення кримінально-караних діянь позивачем, а події, які були предметом публікації, але з іншою їх оцінкою, самостійно висвітлював і сам ОСОБА_1 .
51. З урахуванням наведеної судової практики та вимог закону, з огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем належності оспорюваної інформації до фактичних тверджень, а також що ця інформація порушила його особисті права, або завдала шкоди особистим благам, призвела до негативних наслідків.
52. Висновок експерта від 23 травня 2024 року за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, на який посилається позивач, підтверджує, що публікація містить висловлювання негативного характеру щодо ОСОБА_1 , водночас є частково оціночним судженням. Вказаний висновок був предметом дослідження і оцінки судами. Однак його наявність не спростовує правильність вирішення судами спору по суті.
53. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
54. З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №481/40/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 331/3723/18, від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 727/8388/17, від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 161/4098/18, від 24 грудня 2021 року у справі № 757/9133/18-ц, від 04 червня 2025 року у справі № 490/1923/23, на які позивач посилався у касаційній скарзі.
55. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
56. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
57. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для їх скасування. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Письменна Наталя Володимирівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович