Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/17325/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/17325/25 Провадження № 33/820/574/25 Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , директора ПП «Баварія-Захід,» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 (вісімдесят п`ять) грн. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 605 грн 60 коп. За постановою судді, ОСОБА_1 , будучи директором ПП «Баварія-Захід», що на просп. Миру, 103/1 у м. Хмельницькому, порушив порядок ведення податкового обліку на підприємстві, а саме: 1) в порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року, п. 1, п. 6 розділу 2 П(С)БО 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 617 від 7 листопада 2003 року, п. 6, п. 9, п. 19, п. 20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року, п. 5.5 П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25 лютого 2000 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 161/4382 від 15 березня 2000 року, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на 2 037 528 грн., в т.ч. в розрізі звітних (податкових) періодів: за 1 квартал 2020 року - 60 043 грн., за півріччя 2020 року - 154 015 грн., за три квартали 2020 року - 232 620 грн., за 2020 рік - 267 643 грн., за 1 квартал 2021 року - 39 967 грн., за півріччя 2021 року - 75 271 грн., за три квартали 2021 року - 129 989 грн., за 2021 рік - 219 025 грн., за 1 квартал 2022 року - 69 486 грн., за півріччя 2022 року - 154 321 грн., за три картали 2022 року - 166 208 грн., за 2022 рік - 168 703 грн., за 1 квартал 2023 року - 35 414 грн., за півріччя 2023 року - 74 462 грн., за три квартали 2023 року - 224 592 грн., за 2023 рік - 374 724 грн., за 1 квартал 2024 року - 146 456 грн., за півріччя 2024 року - 314 836 грн., за три квартали 2024 року - 492 634 грн., за 2024 рік - 761 473 грн., за 1 квартал 2025 року - 245 960 грн.; 2) в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, абз. 2 п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 677 500 грн., в т.ч. в розрізі звітних і додаткових періодів: жовтень 2020 року 189 073 грн., грудень 2020 року 81 442 грн., вересень 2021 року 22 046 грн., квітень 2022 року 173 480 грн., серпень 2022 року - 154 грн., вересень 212 3 року 107 965 грн., жовтень 2022 року 58 728 грн., серпень 2024 року 44 612 грн.; 3) в порушення п. 201.1, 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 15 Порядку заповнення додаткової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31 грудня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 137/28267 від 26 січня 2016 року, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 31 серпня 2020 року на суму постачання без ПДВ 488 161,76 грн., ПДВ 97 632,35 грн., від 30 вересня 2020 року на суму постачання без ПДВ 457 202,49 грн., ПДВ 91 440,49 грн., від 30 листопада 2020 року на суму постачання без ПДВ 407 211,44 грн., ПДВ 81 442,29 грн., від 31 серпня 2021 року на суму постачання без ПДВ 110 229,92 грн., ПДВ 22 045,98 грн., від 30 вересня 2022 року на суму постачання без ПДВ 833 465,29 грн., ПДВ 166 693,06 грн., від 30 червня 2024 року на суму постачання без ПДВ 223 059,89 грн., ПДВ 44 611,97 грн.; 4) в порушення п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України, п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 року № 1246, зареєстровано у ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних за січень 2022 року, за липень 2022 року, за червень 2023 року, за березень 2024 року, за квітень 2024 року, за лютий 2025 року, із порушенням граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних; 5) в порушення абз. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та абз. 3 пп. 2 п. 4 розділу IV Порядку заповнення додатку 4 ДФ, у Податковому розрахунку від 09 серпня 2022 року № 9152990099 платником зазначено недійсний номер (РНОКПП НОМЕР_1 ), що призвело до зміни платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ознака доходу «157». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне провадження постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року, вказану постанову скасувати та закрити провадження у справі за ч.1 ст.163-1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Уважав, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, бо неправильно застосовано норми матеріального права. Посилався на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 06 червня 2025 року не зазначено, в чому конкретно полягало порушення ведення податкового обліку (не розкрита суть правопорушення ст.163-1 КУпАП). На думку апелянта, формулювання обвинувачення у викладеній в протоколі формі не відображає всіх ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, є незрозумілим і зробило неможливим об`єктивний розгляд справи в суді першої інстанції. Посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на акт перевірки, в якому зазначено допущені порушення податкового законодавства та не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст.163-1 КУпАП, суперечить вимогам КУпАП, а саме обвинувачення, висунуте в такому протоколі, є неконкретним. У наявному протоколі наведений лише перелік законодавчих актів, які були порушені та наслідки, що наступили, але не вказано, які ж дії (бездіяльність) було вчинено. Перелік статей нормативних актів не замінює необхідності викладення обставин учинення правопорушення, які орган (посадова особа), уповноважений розглядати протокол, не повинні самі відшуковувати і тлумачити довільно. Звертав увагу на те, що в матеріалах справи наявний лише акт про результати перевірки, який є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би належним чином могли підтвердити той факт, що на нього, як директора ПП «Баварія-Захід» покладено обов`язок ведення податкового обліку. Суд не може собою підміняти органи, які зобов`язані довести провину особи у вчиненні адміністративного правопорушення належними доказами, одним з яких є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідати критеріям допустимості, у разі дотримання як процедури його складення, так і форми та змісту, як того вимагають положення ст.256 КУпАП. Разом з тим, один лише протокол від 06 червня 2025 року та акт перевірки від 06 червня 2025 року, що наявні в матеріалах справи, не дають можливість зробити висновок про те, що саме він, директор ПП «Баварія-Захід» є уповноваженою посадовою особою ПП «Баварія-Захід», яка можливо допустила вищевказані порушення податкового обліку та звітності. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та не є беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. З урахуванням наведеного, оскільки відсутні жодні належні та достовірні докази про порушення ним норм податкового законодавства, які викладені в акті перевірки, що йому ставиться у вину, відомості протоколу про адміністративне правопорушення від 06 червня 2025 року щодо порушення ним вищевказаних положень Податкового кодексу України є недостовірними та спростовуються відсутністю будь-яких доказів такого. За таких обставин, уважав, що в його діях, як директора ПП «Баварія-Захід», відсутній склад правопорушення, визначеного ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини в ході судового засідання в суді першої інстанції не здобуто та суду першої інстанції не надано, а тому провадження у справі підлягає закриттю, а наведені порушення закону є істотними і дають підстави для скасування постанови судді суду першої інстанції. Разом з тим, посилався на те, що у провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває справа № 560/12965/25, за позовом ПП «Баварія-Захід» про скасування податкових повідомлень - рішень (предмет спору), які прийняті за результатом проведеної податкової перевірки та складеного Акта перевірки від 06 червня 2025 року. Ухвалою від 29 липня 2025 року відкрито провадження по справі. Тобто, на його думку, допоки судом у справі № 560/12965/25 не встановлено правомірність/неправомірність прийнятих за результатом проведеної перевірки та складеного акту перевірки від 06 червня 2025 року, податкових повідомлень-рішень, передчасно визнавати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме в порушенні порядку ведення податкового обліку. При цьому відсутні належні і обґрунтовані докази вчинення ним такого порушення, а наявний у справі протокол та акт за своїм змістом не є безпосереднім доказом вчинення порушення, а лише фіксують факти проведення перевірки. У частині порушення строку на апеляційне оскарження зазначав, що отримати раніше рішення суду першої інстанції він не міг, бо конверт був залишений працівником поштового відділення в поштовій скриньці лише 28 липня 2025 року. Відтак, неможливість отримання копії судового рішення у строк передбачений законодавством, є поважною причиною неподання апеляційної скарги на оскаржувану постанову протягом 10 - денного строку, з дня винесення оскаржуваної постанови. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про таке. Доводи апеляційної скарги щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хмельницького міськрайонного суду від 20 червня 2025 року є мотивованими, відтак, строк на її оскарження був пропущений з поважних причин, зазначених у апеляційній скарзі, та підлягає поновленню апеляційним судом. 12 серпня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд вказаної апеляційної скарги за його відсутності. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст.163-1 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, тому розгляд можливо провести без участі ОСОБА_1 . Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не дотримався. Диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП є відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Суб`єктивною стороною правопорушення є наявність вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Положення чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу України містять норми, згідно з якими платники податків і зборів (обов`язкових платежів) зобов`язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Таким чином, з диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП убачається, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України. У даній категорії справ формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути чіткими та зрозумілими. Чинним законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах обвинувачення, яке міститься у протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує для неї можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Баварія-Захід» № 10634/22-01-07-03/34669621 від 06 червня 2025 року та на протокол про адміністративне правопорушення №2360/10/22-01-07-01 від 06 червня 2025 року. Указані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, що узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» та які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами у справі. Як видно з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення №2360/10/22-01-07-01 від 06 червня 2025 року ґрунтується на акті про результати документальної планової виїзної перевірки. Відповідно до змісту п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт перевірки це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Отже, на переконання апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Така правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14. Згідно з положеннями ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Приписами ст.ст.55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України). Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити. Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, бо в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Неприйняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку. Як випливає з рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (справа № 560/12965/25) від 25 листопада 2025 року позов ПП «Баварія Захід» до ГУ ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково та визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2025 року форми «Р» №16246/2201-0701 в частині визнання податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2034919 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 155086 грн. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2025 року форми «Р» №16247/2201-0701 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 677346 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 6773,46 грн. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2025 року форми «ПН» №16248/2201-0701 про застосування штрафу на суму 20400 грн. Визнано протиправними та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області по опис майна у податкову заставу №5525/6/22-01-13-03-06 від 12 серпня 2025 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції при розгляді даної справи передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Таким чином, висновки місцевого суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, не ґрунтуються на належних доказах. Тому були відсутні підстави стверджувати про законність та обґрунтованість акту, а отже він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». За приписами ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені. У Рішенні Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, зазначено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст.62 Конституції України презумпції невинуватості. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції. Згідно з положеннями ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, а також того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, а також вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у ст.251 КУпАП. Суд, згідно з приписами ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Згідно з положеннями ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд уважає, що вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 , не доведене, а його вина не підтверджена. За наведених вище обставин апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Легуна С.І. задовольнити. Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1, КУпАП, скасувати. Прийняти нову постанову. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С.