Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/4954/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/4954/24 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М. Номер провадження №33/4805/861/25 Категорія ч.1 ст.163-1 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2025 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Арапова Олександра Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Арапова Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою судді Богунського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п?яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Киран», вчинив порушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку, а саме: внаслідок порушення абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 120513 грн. за грудень 2023 року, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП. Вказане порушення встановлено актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Киран» (надалі Товариство) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 05.03.2024 за №3859/06-30-07-02/43524982. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Арапов О.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, вказав, що протокол про адміністративне правопорушення складений у відсутність ОСОБА_1 з порушенням вимог ст.256 КУпАП. Будь-яких доказів ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом протоколу, роз`яснення йому суті пред`явленого обвинувачення, прав та обов`язків при його складанні, надання останнім пояснень і заперечень, матеріали справи не містять. Наявні у справі акт від 18.03.2024 №216/06-30-07-02/43524982 та лист від 06.03.2024 №4929/6/06-30-07-02 не підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про складення відносно нього протоколу та отримання останнім його копії. Як наслідок, принцип «презумпції обізнаності», в даному випадку, не міг бути застосований судом першої інстанції до його підзахисного. У зв`язку із чим, протокол не можна вважати належним доказом, оскільки такий сам за своєю правовою природою не є беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Також, послався на відсутність доказів порушення ОСОБА_1 ведення податкового обліку згідно встановленого порядку та безпідставність складеного акту перевірки №3859/06-30-07-02/43524982 від 05.03.2024. Вважає, що акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки в силу норм Податкового кодексу України не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії. Захисник просив суд звернути увагу на те, що ТОВ «Киран» в судовому порядку оскаржено податкові повідомлення-рішення від 26.03.2024, прийняті податковим органом за результатами оскарження Товариством акту від 05.03.2024, що підтверджується долученою до апеляційної скарги позовною заявою у справі №240/9820/24. На даний час розгляд справи не закінчено. Оскільки факт допущення ОСОБА_1 правопорушення є невстановленим, остаточного рішення у справі №240/9820/24не прийнято, на думку захисника, суд дійшов передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Разом із апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження послався на те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Будь-яких повідомлень чи викликів від суду першої інстанції ОСОБА_1 не отримував, про існування судового рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався в кінці квітня 2025 року від органів державної виконавчої служби. У зв`язку з цим, 29.04.2025 між ним, як захисником, та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги та з ЄДРСР встановлено про наявність оскаржуваної постанови від 18.04.2024, яку він отримав 05.05.2025 під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Як на доказ винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення №139 від 08.03.2025 (а.с.1); копію акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Киран» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 05.03.2024 за №3859/06-30-07-02/43524982 (а.с.2-7). Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі. Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки. Відповідно до змісту п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Таким чином, на думку апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14. Також, згідно з положень ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Статтями 55-56 ПК Українипередбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України). Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити. Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку. Як вбачається з відомостей з ЄДРСР рішенням Житомирського окружного суду від 26.09.2025 у справі №240/9820/24 позов ТОВ «Киран» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 26.03.2024 №№00063120702, 00063130702, 00063150702. На даний час судове рішення органами податкової служби оскаржене в апеляційному порядку та остаточне рішення не прийнято (ухвалою від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження). Суд першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи на вищевказане уваги не звернув та передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Таким чином, висновки судді місцевого суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, не ґрунтуються на доказах по справі, оскільки акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст.56 Податкового кодексу України, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення був не узгодженим, а процедура оскарження податкових повідомлень-рішень ще триває, а тому стверджувати про законність та обґрунтованість акту були відсутні підстави, а отже він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП. Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. За таких підстав, апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова районного суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, суд - п о с т а н о в и в: Клопотання адвоката Арапова Олександра Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Богунського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2024 року. Апеляційну скаргу Арапова Олександра Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М.Галацевич