Постанова Київський апеляційний суд № 757/21103/26-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/21103/26-п Головуючий у 1 інстанції: Гридасова А.М. Провадження № 33/824/3497/2026 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Врублевського Богдана Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , генерального директора ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,- в с т а н о в и в: Постановою Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_1. 12 червня 2026 року подав апеляційну скаргу, а також порушив питання поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначив, що копію оскаржуваної постанови суду ОСОБА_1 отримав лише 08 червня 2026 року, а його захисник - 09 червня 2026 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні 20 травня 2026 року. Копію постанови Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року була отримана ОСОБА_1 08 червня 2026 року, а його захисником - 09 червня 2026 року. Апеляційний суд вважає, що визначені захисником ОСОБА_1. причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року є поважними і строк на оскарження підлягає поновленню. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та наявних матеріалів справи неможливо встановити які саме дії або бездіяльність вчинені останнім, в чому полягає його вина у вчинення правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Особа, яка складала протокол, обмежилась лише загальними формулюваннями, не зазначивши обставини вчинення правопорушення, його суть з посиланням на норму спеціального Закону. По суті протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 705/Ж5/31-00-04-01-07-18/НОМЕР_1 від 31 березня 2026 року. Утім, наявний у матеріалах справи акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, який зобов`язує до вчинення певних дій. Акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і не породжує правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. В матеріалах справи відсутні будь-які податкові повідомлення-рішення за вказаним актом про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ІНФОРМАЦІЯ_1. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. За змістом ст.ст. 251, 256 КУпАП вбачається, що обов`язок належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладений на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 165/31-00-04-01-07-26 від 31 березня 2026 року, підставою для його складання було виявлення головним державним інспектором Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП Козаченко Л.В. порушень за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 705/Ж5/31-00-04-01-07-18/НОМЕР_1 від 31 березня 2026 року. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 31 березня 2026 року о 16 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул.Предславинська, 34А, посадова особа - генеральний директор ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , при веденні податкового обліку, а саме на порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями та розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 462 183 грн., право на заявлення до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2026 року в сумі 486 609 грн. відсутнє, що встановлено актом перевірки № 705/Ж5/31-00-04-01-07-18/НОМЕР_1 від 31 березня 2026 року. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Разом з тим у протоколі не визначено, в чому саме полягали дії генерального директора ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , що призвели до порушення ведення бухгалтерського та податкового обліку. До протоколу не було надано належних і допустимих письмових доказів на підтвердження вчинення таких дій. При цьому акт перевірки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 705/Ж5/31-00-04-01-07-18/НОМЕР_1 від 31 березня 2026 року, який покладений в основу протоколу, не може вважатися достатнім доказом порушення ОСОБА_1 ведення бухгалтерського та податкового обліку, оскільки був складений тими ж посадовими особами Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП. Він не є рішенням, яке має преюдиційне значення, та встановлює лише можливі порушення, які мають підтверджуватися належними і допустимим письмовими доказами. До протоколу не було долучено жодних документів, які були предметом перевірки, та аналізу податкового органу. Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП за наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Таким чином, постанова Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника Врублевського Богдана Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А.