Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/36526/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36526/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (суддя Лебедєва Г.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 21.05.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 26.11.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивачка просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №262940018160 від 31.05.2024 року про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій з урахуванням того, що ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку працювала вчителем початкових класів Рівненського ліцею Генічеської міської ради. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення. На думку апелянта, оскільки позивачка на день досягнення пенсійного віку не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (у разі призупинення на час воєнного стану дії трудового договору період роботи не враховується до страхового стажу), правові підстави для виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутні Також, на переконання апелянта, відсутні підстави для стягнення з Головного управління на користь позивачки судового збору, оскільки згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки №3001-5003121622 від 15.02.2024 року, взята на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 . З трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 15.08.1983 року, вбачається, що позивачка: - з 15.08.1983 року призначена на посаду вчителя початкових класів Рівненської середньої школи Генічеського району Херсонської області; - з 30.08.1996 року переведена на посаду замісника директора з виховної роботи; - з 01.09.2011 року переведена на посаду вчителя початкових класів. Згідно довідки від 15.05.2024 року №10, виданої Відділом освіти Генічеської міської ради, Рівненська середня школа Генічеського району Херсонської області була перейменована на Рівненську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Генічеського району Херсонської області (наказ №22-Б від 12.07.2001), Рівненське загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Генічеського району Херсонської області реорганізована у Рівненську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Генічеської районної ради Херсонської області (Рішення Генічеської районної ради від 12.04.2005), назву Рівненської загальноосвітньої шкоди І-Ш ступенів Генічеської районної ради Херсонської області з 18.01.2021 року змінено на Рівненський заклад загальної середньої освіти Генічеської міської ради (Рішення ІІІ сесії VIІІ скликання Генічеської міської ради від 18.01.2021 №171), назву Рівненський заклад загальної середньої освіти Генічеської міської ради з 23.12.2021 року змінені на Рівненський ліцей Генічеської міської ради (Рішення XX сесії VIІІ скликання Генічеської міської ради Херсонської області від 23.12.2021 року №м1319). Згідно наказу Відділу освіти Генічеської міської ради від 04.01.2024 року №3-О "Про затвердження Переліку працівників закладів освіти Генічеської міської ради, яким продовжені простій у 2024 році" затверджено перелік працівників закладів освіти Генічеської міської ради, яким продовжено простій (Додаток 1). З Додатку 1 до вказаного вище наказу, вбачається, що позивачка, як працівник Рівненського ліцею Генічеської міської ради, включена до переліку працівників закладів освіти Генічеської міської ради, яким продовжені простій. Відповідно до довідки від 15.05.2024 року №11, виданої Відділом освіти Генічеської міської ради, ОСОБА_1 , 1964 року народження, працює вчителем початкових класів Рівненського ліцею Генічеської міської ради з 15.08.1983 року (наказ по РВО від 12.08.1983 №88, наказ по школі від 25.08.1983 №19) та на даний час знаходиться в простої (наказ Відділу освіти Генічеської міської ради від 04.01.2024 року №3-О "Про затвердження Переліку працівників закладів загальної середньої освіти Генічеської МТГ, яким продовжені простій у 2024 році"). За вказаний період ОСОБА_1 відпусток без збереженні заробітної плати та по догляду за дитиною не надавалося. З довідки від 19.11.2024 року №92, виданої Централізованою бухгалтерією по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 вчителю початкових класів Рівненського ліцею Генічеської міської ради за період з серпня 2022 року по жовтень 2024 року нараховувалася заробітна плата. Позивачці з 15.05.2024 року призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 24.05.2024 року позивачка звернулась через сервісний центр Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві з заявою №4626 щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Органом, що приймає рішення за заявою позивачки, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №262940018160 від 31.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначені грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявниця на день досягнення пенсійного віку не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (у разі призупинення на час воєнного стану дії трудового договору період роботи не враховується до страхового стажу). Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №262940018160 від 31.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначені грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 11 Закону України від 11 липня 2001 року №2628-ІІІ "Про дошкільну освіту" заклад дошкільної освіти це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти, що реалізується на підставі ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти. Згідно зі статтею 27 вищевказаного Закону учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є, зокрема: педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти. Відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-XII) передбачено, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року за №909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. З вищенаведених правових норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17. Як вбачається зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підставою для відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій став факт призупинення трудового договору до закінчення воєнного стану в Україні. Так, особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено Законом України від 15 березня 2022 року №2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 13 цього Закону призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Абзацом восьмим частини першої статті 13 Закону №2136-IX встановлено, що після закінчення строку призупинення дії трудового договору, визначеного абзацами третім і четвертим цієї частини, дія трудового договору відновлюється в повному обсязі. У разі неможливості виконання сторонами трудового договору, дію якого відновлено, передбачених ним обов`язків цей трудовий договір припиняється з підстав, визначених законом. Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що незважаючи на призупинення дії трудового договору, позивачка є працівником закладу освіти Генічеської міської ради, та на момент призначення їй пенсії за віком мала статус педагогічного працівника. Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення відповідача, яким позивачці було відмовлено в призначені грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Доводи апеляційної скарги ГУПФУ не містить належних, вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували вищевикладені висновки. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи. Тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов