Постанова 4814 № 613/1947/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 613/1947/21 Номер провадження 22-ц/814/1454/22Головуючий у 1-й інстанції Сеник О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І. В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кіпенка Ігора Станіславовича на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03 лютого 2022 року, ухвалене суддею Сеник О.С., повний текст рішення складено 07 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Богодухівський ліцей №1» Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: Відділ освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області, про визнання протиправним (незаконним) наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до виконання трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: 13 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Василевська Анжела Анатоліївна звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Богодухівський ліцей №1» Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області, третя особа: Відділ освіти Богодухівської міської ради Харківської області, у якій просила: визнати протиправним (незаконним) наказ № 39/к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19; зобов`язати Комунальний заклад «Богодухівський ліцей №1» Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області допустити ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків вчителя закладу загальної середньої освіти; стягнути з Відділу освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного допущення до роботи; стягнути з Відділу освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працює у КЗ «Богодухівський ліцей №1» Богодухівської міської ради Харківської області на посаді вчителя. 05.11.2021 року відповідачем було вручено позивачу повідомлення про відсторонення від роботи, обґрунтоване з посиланням на наказ МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та на ненадання позивачем документу, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про наявність абсолютних протипоказань для щеплення, а 08.11.2021 року відповідно до Наказу № 39/к відповідач відсторонив ОСОБА_1 від роботи як працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19. Вважає, що відповідачем порушено порядок повідомлення працівника про зміну діючих умов праці в частині оплати праці в бік погіршення, встановлений ст. 29 Закону України «Про оплату праці» та ст. 103 КЗпП України, оскільки відповідач був зобов`язаний повідомити позивача про таку зміну за 2 місяці, а фактично попередив за 3 дні перед відстороненням. Зазначила, що в силу ст. 46 КЗпП України відсторонення можливе лише у разі вчинення працівником дисциплінарного проступку, появи на роботі у стані сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкового медичного огляду, навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, або в інших випадках, передбачених законодавством. У ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» йдеться про відсторонення від роботи працівників у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень в порядку, встановленому законом. Однак, у переліку обов`язкових профілактичних щеплень, наведеному у ч. 1 ст. 12 вказаного Закону та ч.1 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсутнє щеплення від COVID-19, відтак, вказане щеплення не є обов`язковим, а його відсутність у позивача не утворює підстав для відсторонення її від роботи у розумінні ст.46 КЗпП України. Вказує, що вимоги роботодавця (відповідача) про надання працівником (позивачем) документів про щеплення проти COVID-19 є протиправними, оскільки законом не передбачено обов`язку працівника надавати роботодавцю документи про щеплення від COVID-19, а відповідно до ст. 25 КЗпП України роботодавцю забороняється вимагати документи, подання яких не передбачено законодавством. Будь-які документи, що містять інформацію про стан здоров`я працівника, в тому числі, про стан його імунізації проти COVID-19, наявні протипоказання проти такого щеплення тощо, можуть надаватися позивачкою виключно медпрацівнику під час проходження професійного медичного огляду. З посиланням на ст.17 Закону України «Про охорону праці» вказує, що у разі наявності у роботодавця підстав вважати, що стан здоров`я позивача не дозволяє їй виконувати свої трудові обов`язки, в тому числі, внаслідок припущення про відсутність у позивача щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, то відповідач був зобов`язаний за свій рахунок забезпечити позачерговий медичний огляд позивача, за результатами якого лікар зафіксував би відповідний факт про стан здоров`я позивача в особистій медичній картці чи медичній довідці. Однак, відповідач не забезпечив проведення позачергового медичного огляду позивача для встановлення наявності або відсутності вказаного щеплення, можливих абсолютних протипоказань до такого щеплення тощо, натомість, перебравши на себе функції медичної установи, всупереч вимогам закону вимагав від позивача документи, що містять лікарську таємницю про стан її імунізації проти COVID-19 або довідку про наявність абсолютних протипоказань до вказаного щеплення. Крім того, вважає, що вимога надати документ, що посвідчує щеплення та або медичну довідку про наявні протипоказання, суперечить ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вказані документи містять конфіденційну інформацію про стан здоров`я позивача. Вказує, що відповідачем порушено порядок відсторонення від роботи працівника, встановлений ч.2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», згідно якої недопущення працівника до роботи у разі необґрунтованої відмови від щеплення здійснюється виключно за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Однак, фактично роботодавець здійснив відсторонення позивача за відсутності такого подання, без дотримання вимог Інструкції про порядок внесення подання про порядок відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України 14.04.1995 за №

66. Вказує, що оскаржуваний наказ також є незаконним у зв`язку з порушенням права позивача на працю, встановленого ст. 43 Конституції України та ст. 21 КЗпП України, зокрема, відповідач не надав позивачу можливості виконувати роботу на дому чи дистанційно (ст.ст. 601, 602 КЗпП), незважаючи на те, що такі умови роботи передбачені законодавцем шляхом внесення відповідних змін до КЗпП саме з метою дотримання прав громадян на працю та отримання заробітної плати в умовах пандемії. Враховуючи викладене, на думку представника позивача, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати є незаконним, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з даним позовом. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 03 лютого 2022 року узадоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Богодухівський ліцей №1» Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: Відділ освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області, про визнання протиправним (незаконним) наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до виконання трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсторонення позивача від роботи ґрунтувалося на вимогах закону, здійснено у спосіб, передбачений законом, та за наявності правових та фактичних підстав. З огляду на норми ч.2 ст. 12 Закону Укпраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», суд дійшов висновку, що необгрунтована відмова або ухилення працівником закладу загальної середньої освіти від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 є підставами для відсторонення від роботи, які передбачені ст. 46 КзПП України. Обов`язок позивача, як працівника закладу освіти, пройти щеплення проти COVID-19 (у разі відсутності протипоказань) та надати підтверджуючі документи прямо передбачено наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236. Позивач завчасно (13.10.2021 р.) була попереджена про обов`язковість для неї, як для працівника закладу освіти, щеплення проти COVID-19, що засвідчила власним підписом у листі ознайомлення з наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153. Крім цього, 03.11.2021 року позивач, беручи участь у педагогічній нараді працівників КЗ «Богодухівський ліцей № 1», також була обізнана про необхідність надання сертифікату про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність протипоказань до такого щеплення до 08.11.2021 року та про наслідки ненадання таких документів у вигляді відсторонення її від роботи з 08.11.2021 року. Також зі змісту протоколу засідання педагогічної наради від 03.11.2021 року № 4 вбачається, що позивач на цій педагогічній нараді голосувала «за» рішення про надання вказаних документів та відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від вакцинації, оскільки таке рішення було прийняте працівниками ліцею одноголосно. Також, 05.11.2021 року позивач під підпис була ознайомлена з наказом директора ліцею про обов`язковість надання вказаних документів, ознайомлена з повідомленням про відсторонення від роботи саме з 08.11.2021 року. У своїй письмовій заяві від 07.11.2021 року на ім`я директора ліцею позивач зазначила, що має намір вакцинуватися найближчим часом, проте, не надала ані сертифікату про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, ані довідки про наявність протипоказань до нього, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії позивачки обґрунтовано було розцінені відповідачем як ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кіпенко І.С., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати понесені апозивачем у суді першої та апеляційної інстанції стягнути з відповідача на користь позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що у своєму рішенні суд посилається на те, що відсторонення позивача від роботи грунтувалося на вимогах закону, здйснено у спосіб, передбачений законом, та за наявності правових та фактичних підстав. Висновки суду щодо дотримання відповідачем порядку відстронення від роботи працівника не відповідають фактичним обставинам справи. Відсторонення працівника від роботи у зв`язку з відмовою чи ухилення від обов`язкового щеплення має здійснюватися у порядку, відповідно до вимог ч.2 ст. 17 «Про охорону праці» та ст. 46 КЗпП України, а саме, за умови направлення роботодавцем працівника на позачерговий медичний огляд, забезпечений за рахунок роботодавця; за встановлення роботодавцем або факту навмисного ухилення чи відмови працівника від проходження позачергового медичного огляду або встановлення під час такого огляду незадовільного стану здоров`я працівника, що не дозволяє йому виконувати його трудові обов`язки (наприклад, відсутність обов`язкового щеплення, передбаченого законом); винесення подання про відсторонення працівника від роботи уповноваженою посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби України до роботодавця; відсторонення роботодавцем працівника від роботи на підставі подання про відсторонення. Звертає увагу, що положення постанови КМ України №1236, на яку відповідач посилається в оскаржуваному наказі, має меншу юридичну силу у порівнянні з положеннями ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та ст. 17 Закону України «Про охорону праці», ст. 46 КЗпП України. У ч. 4 ст. 4 ЦК України передбачено, що якщо постанова КМ України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні полождення цього Кодексу або іншого закону. Вказує, що відповідач відсторонив позивача від роботи з порушенням порядку, встановленого вище вказаними нормами. При цьому посилається на лист Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.12.2001 року №3223/0/208-21, в якому надано роз`яснення щодо правового регулювання відсторонення невакцинованих працівників. Вказує, що за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної манітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухилеється від профілатичних щеплень, є неправомірним. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Комунального закладу «Богодухівський ліцей №1» Богодухівської міської ради Харківської області- адвокат Пономаренко П.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи - Відділу освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися сторони, позивач та її представник належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток та повідомлень на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України, відповідач надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 працює у Комунальному закладі «Богодухівський ліцей № 1» з 15.08.1995 року на посаді вчителя фізики, що підтверджується копією наказу Відділу освіти Богодухівської районної ради від 31.07.1995 року № 145-К та довідкою Відділу освіти Богодухівської міської ради від 11.11.2021 року № 2703 (а.с. 19,52). 13.10.2021 року педагогічних працівників КЗ «Богодухівський ліцей № 1», в тому числі ОСОБА_1 , було ознайомлено з наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробницт та організацій, працівники яких пілягають обов`язковим профілактичним щепленням», про що свідчить підпис позивача у відповідному листі ознайомлення. 03.11.2021 року на засіданні педагогічної ради №4 педагогічних працівників КЗ «Богодухівський ліцей № 1», на якій була присутня і ОСОБА_1 , було розглянуто питання про забезпечення виконання карантинних вимог та проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 на підставі вище вказаного наказу. За результатами розгляду вказаного питання одноосібно було ухвалено рішення надати документи, що підтверджують наявність обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 або медичний висновок (довідку) про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, а також відсторонити від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. 05.11.2021 року директором КЗ «Богодухівський ліцей № 1» видано наказ № 201 «Про забезпечення виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 у закладі», яким затверджено форму повідомлення про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, та зобов`язано працівників закладу надати документи, що підтверджують профілактичні щеплення проти COVID-19 або медичний висновок (довідку) про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я (а.с. 67). З цим наказом та формою повідомлення про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис 05.11.2021 року, про що свідчить відповідний аркуш ознайомлення (а.с. 69). 05.11.2021 року позивачу було вручено повідомлення про можливе відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Цим повідомленням доведено до відома позивача про відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати відповідно до ст. 46 КЗпП України та ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки нею не було надано ані документу про відповідне щеплення згідно з наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153, ані довідки про наявність абсолютних протипоказань до нього відповідно до наказу МОЗ України від 16.09.2011 року №

595. У повідомленні зазначено строк відсторонення - до усунення причин, що його зумовили, та роз`яснено наслідки відсторонення - незбереження заробітної плати, неврахування строку відсторонення до страхового стажу та стажу, що дає право на щорічну відпустку (а.с. 20). 07.11.2021 року позивачем надано заяву на ім`я директора КЗ «Богодухівський ліцей № 1» ОСОБА_2 , в якій ОСОБА_1 зазначила, що повідомлення про можливе відсторонення від роботи як особи, що відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, не відповідає дійсності, оскільки позивач планує вакцинуватися від COVID-19 найближчим часом. 08.11.2021 року наказом директора КЗ «Богодухівський ліцей № 1» № 39/к відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків за посадою вчитель закладу загальної середньої освіти до усунення причин, що зумовили відсторонення (а.с. 21). Підставою винесення наказу зазначено ст.ст. 46,94 КЗпП України, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 1 Закону України «Про оплату праці», п.41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказу МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153. З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена 08.11.2021 року, про що свідчить підпис позивача у відповідній графі на наказі та напис «Заперечую» (а.с. 21). Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України. Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи. Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19). Частинами другою, третьою статті 14 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту. Згідно з ч.ч.1-4 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України. Згідно з приписами ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України № 1306/36928, був затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Згідно з п. 3 цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, - в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070). Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096, яка набрала чинності з 08.11.2021 року внесено зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме, доповнено її пунктом 41-6, згідно з яким керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Доводи позовної заяви про невнесення профілактичного щеплення проти COVID-19 до переліку обов`язкових щеплень, закріпленого у ч.1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», суд першої інстанції відхилив, оскільки цими ж нормами передбачено для працівників окремих професій необхідність проходження обов`язкових профілактичних щеплень також і проти інших відповідних інфекційних хвороб. Крім того, у суді першої інстанції представник позивача зазначив, що позивач не оспорює наявності у відповідача права відсторонити від роботи невакцинованого працівника, оскільки таке право надано йому законодавством. Наказ МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153, яким працівників закладів загальної середньої освіти віднесено до осіб, що підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19, пункт 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 (в редакції постанови від 20.10.2021 року № 1096), яким зобов`язано керівників відповідних закладів забезпечити відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, є чинними, не визнані неконституційними, не оскаржені та не скасовані в судовому порядку, а відтак, підлягали безумовному виконанню директором КЗ «Богодухівський ліцей № 1». Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є визнання протиправним (незаконним) наказу № 39/к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи позивача, як працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19; зобов`язати Комунальний заклад «Богодухівський ліцей №1» Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області допустити позивача до виконання трудових обов`язків вчителя закладу загальної середньої освіти; стягнення з Відділу освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту фактичного допущення до роботи. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги проте, що висновки суду щодо дотримання відповідачем порядку відстронення від роботи працівника не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відсторонення працівника від роботи у зв`язку з відмовою чи ухилення від обов`язкового щеплення має здійснюватися у порядку, відповідно до вимог ч.2 ст. 17 «Про охорону праці» та ст. 46 КЗпП України, а саме, за умови направлення роботодавцем працівника на позачерговий медичний огляд, забезпечений за рахунок роботодавця; за встановлення роботодавцем або факту навмисного ухилення чи відмови працівника від проходження позачергового медичного огляду або встановлення під час такого огляду незадовільного стану здоров`я працівника, що не дозволяє йому виконувати його трудові обов`язки (наприклад, відсутність обов`язкового щеплення, передбаченого законом); винесення подання про відсторонення працівника від роботи уповноваженою посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби України до роботодавця; відсторонення роботодавцем працівника від роботи на підставі подання про відсторонення, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, які стороною позивача не заперечуються. Крім цього, відповідачем дотримано порядку, передбаченого діючим законолавством, у разі відсторонення від роботи працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19. Судом першої інстанції дана правильна правова оцінка фактичним обставинам справи з посиланням на відповідні норми матеріального права, судом надано детальне обгрунтування кожного доводу позову. Доводи апеляційної скарги проте, що положення постанови КМ України №1236, на яку відповідач посилається в оскаржуваному наказі, має меншу юридичну силу у порівнянні з положеннями ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та ст. 17 Закону України «Про охорону праці», ст. 46 КЗпП України, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки у мотивувальній частині судового рішення суд навів законні та обгрунтовані підстави для застосування як нормативних, так і піднормативних правових актів, які узгоджуються між собою при вирішенні даного спору. Судом першої інстанції достатньо повно мотивовано судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу і не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кіпенка Ігора Станіславовича - залишити без задоволення. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 серпня 2022 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов