Постанова 4824 № 361/6815/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2025 року місто Київ справа № 361/6815/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/15460/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Писанець Н.В. від 30 липня 2025 року у справі за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, в с т а н о в и в : Короткий зміст обставин справи У червні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , у якому просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 1 від 21 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор). 29 липня 2025 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (виконавчого листа № 753/17584/21, виданого 25 квітня 2025 року), у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 26 червня 2020 року у розмірі 41 188 доларів США, заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 4 942 долара США 56 центів, суму нарахованих відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1 027 доларів США 64 цента (на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року у справі № 753/17584/21), яке перебуває у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. до моменту розгляду та прийняття кінцевого рішення по даній справі. Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неправомірного стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики від 26 червня 2020 року та договором про відступлення права вимоги від 21 травня 2021 року, з огляду на те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. від 8 травня 2025 року № НОМЕР_1 вже накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_3 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Горбового В.А. про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (виконавчого листа № 753/17584/21, виданого 25 квітня 2025 року), у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 26 червня 2020 року у розмірі 41 188 доларів США, заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 4 942 долара США 56 центів, суму нарахованих відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1 027 доларів США 64 цента (на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року у справі № 753/17584/21), яке перебуває у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. до моменту розгляду та прийняття кінцевого рішення по даній справі. Ухвала суду мотивована тим, що заява є обґрунтованою, вжиття зазначених у ній заходів не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не навів мотивів щодо співмірності застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та їх зв`язку з можливістю виконання рішення у разі задоволення позову, тоді як позов спрямований виключно на оскарження договору про заміну стягувача і не стосується стягнення будь-яких коштів із заявника. Заявник намагається використати забезпечення позову для ухилення від виконання судового рішення, а забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення, яке набрало законної сили, є недопустимим. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначає, що вимоги про забезпечення позову є співмірними з вимогами позовної заяви та спрямовані на захист порушених прав позивача, що було правильно встановлено судом першої інстанції, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. З метою дотримання розумних строків розгляду даної справи, відсутністю об`єктивних обставин для відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність заявника та його представника. Інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом З матеріалів справи убачається, що 26 червня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір позики, відповідно до умов якого остання отримала в борг 41 188 доларів США зі сплатою 3 % на місяць строком на чотири місяці. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року. 21 травня 2021 року між ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги № 1, за яким первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги і став кредитором за договором позики, укладеним між первісним кредитором і ОСОБА_6 , що підтверджується письмовою розпискою від 26 червня 2020 року, і одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов`язання за договором позики. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/17584/21 від 20 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року та постановою Верховного Суду від 26 березня 2025 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 26 червня 2020 року у розмірі 41 188 доларів США, заборгованість за відсотками за користування позикою у розмірі 4 942,56 доларів США, суму нарахованих відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1 027,64 доларів США. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви по 4 496 грн 76 коп. з кожного. Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. від 8 травня 2025 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 753/17584/21 та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_3 . У червні 2025 року ОСОБА_3 звернувся суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у якому просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 1 від 21 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор). Позов фактично мотивовано тим, що оспорюваний договір не мав на меті настання реальних наслідків і є фіктивним. Для забезпечення можливості ефективного захисту прав позивача на час розгляду справи ОСОБА_3 просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 753/17584/21 виданого 25 квітня 2025 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 26 червня 2020 року у розмірі 41 188 доларів США, заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 4 942 долара США 56 центів, суми нарахованих відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1 027 доларів США 64 цента. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем захід забезпечення позову є обґрунтованим і підлягає задоволенню з метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Проте, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки ним не було належним чином перевірено обставини, якими позивач обґрунтовував заяву про забезпечення позову, суд лише констатував обставини, не вдаючись до їх належної перевірки та встановлення, а також не взяв до уваги, що предмет позову у даній справі не взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що "при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову")". У справі, що переглядається позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, а також подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, виданого на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року, що набрало законної сили. Суд першої інстанції вважав, що заява про забезпечення позову є співмірною до заявлених у позові вимог та спрямована лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, є недопустимим. Відтак спосіб забезпечення позову, який обраний позивачем та задоволено судом першої інстанції, не відповідає вимогам закону та фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили. Крім того, слід зазначити, що пункт 6 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачає можливість забезпечення позову шляхом зупинення стягнення лише у випадку, коли виконавчий документ оскаржується боржником у судовому порядку. Такий захід прямо пов`язаний із предметом спору щодо законності самого виконавчого документа. У цій справі ОСОБА_3 звернувся до суду не з вимогою про оскарження виконавчого документа, а з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги. Зазначений предмет спору жодним чином не ставить під сумнів чинність виконавчого документа та не впливає на можливість його виконання, а відтак не створює правових підстав для застосування заходу у вигляді зупинення стягнення. З огляду на відсутність передбачених законом підстав для застосування обраного способу забезпечення позову ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської від 30 липня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту. У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: