Постанова 4855 № 320/11934/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11934/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого: Бєлової Л.В., суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ТОВ "Казино "Прем`єр Палац" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Казино "Прем`єр Палац" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Казино "Прем`єр Палац" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2023 №0085940707, яким до ТОВ «Казино «Прем`єр Палац» відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.1 ст.17, ст.20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеня у розмірі 1 488 180,0 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення чинного законодавства України щодо обов`язку надання платником податків під час перевірки документів щодо предмета перевірки, а також суд не врахував та не дослідив всіх фактичних обставин проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання щодо обставин витребування та надання підприємством документів на вимогу представників контролюючого органу. У зв`язку з чим, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що платником податків підчас перевірки документи щодо предмета перевірки не надані. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що перевірка обліку товарних запасів у барі казино не входила до основного предмету перевірки, а з боку представників контролюючих органів не надходило жодних вимог щодо надання до перевірки документів, пов`язаних з обліком товарної (алкогольної) продукції. Апелянт стверджує, що у запиті від 06.10.2022 контролюючого органу щодо надання документів відсутня вимога про надання перевіряючим облікових документів на алкогольні напої, що перебували в залишку в місці розташування бару. Серед вказаного, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував положенням п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, за якими передбачається та дозволяється перебування такої документації «в місці продажу (господарському об`єкті)». Тобто, законодавцем передбачається можливість перебування такої документації не тільки безпосередньо в місці реалізації продукції, а і у самого суб`єкта господарювання (такі документи перебували в бухгалтерії ТОВ «Казино «Прем`єр Палац»). Крім того, апелянт наголошує, що висновок контролюючого органу про факт здійснення реалізації товарів - алкогольних напоїв згідно з переліком, що додається до акту, які не обліковані у встановленому порядку, є безпідставним, оскільки такий факт належним чином не зафіксований. У зв`язку з чим, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про правомірне застосування до позивача штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, які (штрафи) передбачені положеннями ст.20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР. На думку апелянта, у цьому випадку підлягають застосуванню положення п.12. Розділу ІІ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, за якими тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів. Тому, оскільки, визначене за Актом фактичної перевірки порушення вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР безпосередньо не стосується порядку саме здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, то, за наведеними положеннями цього Закону, притягнення ТОВ «Казино «Прем`єр Палац» до будь-якої відповідальності за порушення, що визначені Актом фактичної перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2023 №0085940707 - є безпідставним. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Казино "Прем`єр Палац" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Казино "Прем`єр Палац" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. У відзиві відповідач зазначає, що ненадання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. Також відповідач зазначає, що згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою. Однак, під час перевірки встановлено, що у порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР на підакцизні товари (згідно зі списком алкогольних напоїв, що знаходиться в реалізації станом на 06.10.2022) на місці здійснення розрахунків, у позивача відсутні документи, які підтверджують облік та походження алкогольних напоїв на загальну суму 1 488 180,00 грн. У зв`язку з цим, спірне рішення про застосування до позивача штрафних санкції прийнято правомірно. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 03 грудня 2025 року. Представник позивача (апелянта) - Сперкач Сергій Володимирович підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Зокрема, представник позивача повідомив, що перевірка обліку товарних запасів у барі казино не входила до основного предмету перевірки. Також представник позивача повідомив, що контролюючий орган у запиті від 06.10.2022 не витребував документів щодо обліку товарних запасів. Крім того, представник позивача зазначив, що згідно з положеннями п.12. Розділу ІІ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР до позивача санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів. Представник відповідача - Гутник Вікторія Олександрівна у судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У своїх поясненнях представник відповідача зазначила, що Товариством під час перевірки не надані документи, які підтверджують облік товарів, що зберігались у місці продажу. У зв`язку з чим, до позивача застосовано штрафні санкції. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що на підставі пп. 19-1.4. п. 19-1 ст. 19-1, п.20-1 ст.20, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, відповідно до наказу ДПС України про проведення фактичної перевірки від 06.10.2022 року №728, контролюючим органом проведено фактичну перевірку ТОВ «Казино «Прем?єр Палац» (код ЄДРПОУ 43391505), за результатом якої складено акт фактичної перевірки №20/245/99-00-07-04-03/43391505 від 17.10.2022. За висновками зазначеного акту фактичної перевірки встановлено порушення п.1, п.2, п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закону №265/95-BP) та п. 170.6 ст.170 ПК України. 07.11.2022 Товариством подано заперечення на акт фактичної перевірки №20/245/99-00-07-04-03/43391505 від 17.10.2022. Разом з тим, відповідно до листа ДПС України № 1453616199-00-03-04-03-06 від 16.11.2022 заперечення на акт фактичної перевірки залишено без розгляду. За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0218650707 від 11.11.2022, яким, відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та п.1 ст.17, ст.20 Закону №265/95-BP визначено суму штрафних фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 1558980,0 грн. За результатами розгляду поданої ТОВ «Казино «Прем?єр Палац» скарги ДПС України прийнято рішення від 30.01.2023 №2256/6/99-00-06-03-02006, яким податкове-повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №0218650707 від 11.11.2022 у частині 70 800 грн. застосованих штрафних санкцій за непроведення розрахункових операцій через РРО скасовано, а в іншій частині зазначене податкове-повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. За результатами адміністративного оскарження ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2023 №0085940707, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 1 488 180,0 грн. Не погоджуючись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив, оскільки дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 01.02.2023 №0085940707. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що під час податкової перевірки платником податків документи, що стосуються предмета перевірки або пов?язані з ним (предметом) не надані. Тому, враховуючи, що за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР розрахунок штрафних санкцій здійснюється виходячи з вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку (тобто за обсягами виявленого товару, яке реалізовано, але не обліковано, або виходячи з обсягів виявлених залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів), то здійснений контролюючим органом розрахунок штрафних санкцій, виходячи з обсягів залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів, є правомірним. Також суд першої інстанції визнав безпідставним посилання позивача на п. 12 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виразилось у здійсненні реалізації товарно-матеріальних цінностей у вигляді алкогольних напоїв, які необліковані у встановленому порядку на загальну суму 1488180,00 грн., відповідальність за що передбачена ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді фінансової санкції у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов?язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов?язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1, пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), а саме: первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з пунктом 2.14 глави 2 Положення № 88 визначено, що Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР. Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначені обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу. Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Зі змісту норм права вбачається, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Колегія судів наголошує, що зміни до статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо встановлення обов`язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до статті 20 Закону № 265/95-ВР, які розширили дію цієї статті і на порушення, пов`язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), внесені Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» і набрали чинності 01 серпня 2020 року. У постановах від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. У той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22. Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23 дійшов висновку про те, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм. Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою. Тобто, первинні документи на товари мають зберігатися в місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття (реалізації, списання тощо) останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлено, що у порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР на підакцизні товари (згідно зі списком алкогольних напоїв, що знаходиться в реалізації станом на 06.10.2022) на місці здійснення розрахунків, у позивача відсутні документи, які підтверджують облік та походження алкогольних напоїв на загальну суму 1 488 180,00 грн. Позивачем вказана обставина не заперечується та не спростована належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції правильно встановив, що предметом доказування, з огляду на виявлене контролюючим органом порушення, було те, чи надав суб`єкт господарювання до перевірки документи на підтвердження того, що товари, які знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), тобто товарні запаси, належним чином обліковані. Як зазначалось, пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР розрахунок штрафних санкцій здійснюється виходячи з вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку (тобто за обсягами виявленого товару, яке реалізовано, але не обліковано, або виходячи з обсягів виявлених залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів), то здійснений контролюючим органом розрахунок штрафних санкцій, виходячи з обсягів залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів, є правомірним. Доводи позивача про те, що у цьому випадку підлягають застосуванню положення п.12. Розділу ІІ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, за якими до нього не застосовуються санкції, передбачені Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. З огляду на введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року Законом № 2118-IX розділ II «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» доповнено пунктом 12 такого змісту: «Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються». У подальшому Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року; далі - Закон № 2120-IX) пункт 12 розділ II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР доповнено словами «крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів». Така редакція пункту 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР діяла до набрання чинності 01 серпня 2023 року Законом № 3219-IX від 30 червня 2023 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким цей пункт викладено у наступній редакції: «Суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор». Отже, в період дії на території України воєнного стану податковий орган до 17 березня 2022 року взагалі не міг застосовувати до суб`єктів господарювання санкції, передбачені Законом № 265/95-ВР, а з 17 березня 2022 року набув повноважень на застосування таких санкцій лише у випадку порушення порядку здійснення розрахункових операцій, предметом яких була реалізація підакцизних товарів. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 30 жовтня 2025 року у справі №160/6719/24. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ДПС України про проведення фактичної перевірки від 06.10.2022 №728, контролюючим органом, починаючи з 06.10.2022, проведено фактичну перевірку ТОВ «Казино «Прем?єр Палац». На підставі акта перевірки від 14.10.2022 (дата реєстрації акту 17.10.2022), ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2023 №0085940707, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 1 488 180,0 грн. Колегія суддів зазначає, що під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виразилось у здійсненні реалізації товарно-матеріальних цінностей у вигляді алкогольних напоїв, які необліковані у встановленому порядку на загальну суму 1488180,00 грн., відповідальність за що передбачена ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді фінансової санкції у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За положеннями п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). У ході проведення перевірки контролюючим органом, у зв`язку з ненаданням позивачем документів, які підтверджують облік товарних запасів за місцем їх реалізації у визначеному законодавством порядку, встановлено факт необлікованих товарів на суму 1488180,00 грн (по цінам реалізації). Отже, оскільки визначене за Актом фактичної перевірки порушення вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР безпосередньо стосується порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, то ТОВ «Казино «Прем`єр Палац» обґрунтовано притягнуто до відповідальності за положеннями п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Щодо доводів апелянта про те, що контролюючий орган у запиті від 06.10.2022 не витребував документів щодо обліку товарних запасів, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки первинні документи на товари мають зберігатися в місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття (реалізації, списання тощо) останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 01.02.2023 №0085940707, яким до ТОВ «Казино «Прем`єр Палац» відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та п.1 ст.17, ст.20 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеня у розмірі 1488180,00 грн. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ТОВ "Казино "Прем`єр Палац" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 08 грудня 2025 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна