Постанова 4855 № 640/17707/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17707/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Лайн» до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Лайн» (надалі по тексту також - позивач, ТОВ «Скай Лайн») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «Р» від 23.08.2019 № 0623140301 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3296441,25 грн, у тому числі за основним платежем - 2637153 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 659288,25 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «П» від 23.08.2019 №0622140301 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 10259 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «С» від 23.08.2019 №00477111409 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування та норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «Р» від операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1 грн; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.08.2019 № 0015294208 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 669,86 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є необґрунтовані, необ`єктивні та не враховано всіх відомостей, що містяться у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 12 лютого 2020 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не дотримано вимог норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Скай Лайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 22.07.2019. За наслідками зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 29.07.2019 за №273/1- 26-15-14-03-01/30677047. У висновках вказаного акту зазначені наступні порушення: пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 10 259 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 10259 грн, та занижено податок на прибуток на загальну суму 2637153 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 2637153 грн; п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами, у результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в лютому 2014 року; п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за 2018 та 2019 роки. На підставі акту перевірки відповідачем 23.08.2019 винесені податкові повідомлення - рішення: форми «Р» № 0623140301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3296441,25 грн, у тому числі за основним платежем - 2637153 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 659288,25 грн; форми «П» № 0622140301, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 10259 грн; форми «С» №00477111409 про застосування штрафних санкції за порушення законодавства про патентування та норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1 грн. Також на підставі акту перевірки прийнято рішення від 23.08.2019 № 0015294208 про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 669,86 грн. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті без повного дослідження первинних документів та фактичних обставин, посилаючись тільки на рішення про припинення юридичної особи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про їх протиправність та наявність підстав для скасування. З таким висновком апеляційний суд погоджується, враховуючи наступне. Надаючи правову оцінку спірним відносинам, апеляційний суд зазначає, що законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів. Згідно приписів статті 101 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України). Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Згідно підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають, зокрема: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. Підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів. Згідно частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до п.п.4, 5 і 6 П(С)БО 11 «Зобов`язання», за строком погашення зобов`язання поділяють на: довгострокові (очікуваний строк погашення перевищує 12 місяців або операційний цикл) та поточні (очікуваний строк погашення не перевищує операційного циклу чи 12 місяців). Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення (недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, котра, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства). Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Аналізуючи зміст п. 5 П(С) БО 11 «Зобов`язання» можна дійти правового висновку, що під словами «не підлягає погашенню» слід мати на увазі випадок, коли є впевненість у тому, що заборгованість уже не погашатиметься. Зокрема, така впевненість може бути у такому випадку як сплив строк позовної давності (під яким в ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) та прийняття рішення не погашати борг після його закінчення. Тобто, після спливу строку позовної давності боржник може бути впевненим, що кредитор не зможе звернутися до суду з вимогою про погашення заборгованості, а тому погашення такої заборгованості вже не є обов`язком боржника. З огляду на зазначене, боржник може або розрахуватися з кредитором за такими зобов`язаннями, або ж прийняти рішення про їх непогашення. Відповідно до ст.ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За приписами статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст 253-255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, із якою пов`язаний його початок. Зокрема така подія може настати в день, коли особа дізналася (або могла дізнатися) про порушення власного права чи про особу, котра його порушила (як то визначено в ч. 1 ст. 261 ЦК України). При цьому, ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Наведені положення дають підстави також для висновку, що у договірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності також залежить від умов договору, укладеного між боржником і кредитором, щодо строків виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, у разі якщо зобов`язання має визначений строк виконання (у договорі чітко зазначено, до якої дати чи в який строк сторони повинні виконати свої зобов`язання), то перебіг позовної давності розпочинається зі спливом строку виконання (що передбачено в ч. 5 ст. 261 ЦК України, та кореспондується зі ст. 530 цього Кодексу). Тобто, фактично перебіг позовної давності розпочинається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано. В акті перевірки відповідач посилається на договірні відносини TOB «Скай Лайн» з компанією «TOPLINE GROUP LTD» (Гонконг), при цьому не прийнято до уваги умови, викладені в додатковій угоді від 30.12.2015 угоді №2 до зазначеного контракту від 09.11.2012 № SL-TL-2012, яка надавалась під час проведення перевірки і якою встановлено дію контракту до 31.12.2019. Також, податковим органо не взято до уваги, що відповідно до умов договору поставки товару від 10.01.2013 № 1-100113, укладеного позивачем з ТOB «Лабораторія Поларіс» та додаткової угоди від 03.03.2014 б/н договір від 10.01.2013 № 1-100113 діє до 03.03.2020. Строк дії договору від 30.10.2013 № ФП-1, укладеного TOB «Скай Лайн» з TOB «Кьюбокс» про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, який відповідно до умов договору становить 10 років. Отже, податковим органом не досліджено первинні документи в повному обсязі, не взято до уваги листування з контрагентами, не проведено аналізу взаємовідносин з контрагентами на протязі дії договорів, не враховані норми додаткових угод щодо пролонгації дії договорів, по яким існувала заборгованість станом на 31.12.2018, натомість висновки гуртуються на припущеннях та без з`ясування фактичних обставин, посилаючись тільки на рішення про припинення юридичної особи від 10.01.2019 №10711100013004973 та термін, до якого повинні подати свої і вимоги кредитори 10.03.2019. Також слід зауважити, що до настання моменту внесення відповідного запису про ліквідацію (припинення в термінах ЦКУ) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців підприємство має підтвердити ліквідаційний баланс і припинити всі свої права та обов`язки, у тому числі й щодо розрахунків з учасниками (засновниками). Тому, саме ліквідаційний баланс повинен підтягати перевірці за підставами, що визначені у наказі на проведення перевірки. Крім цього, до виключення підприємства з Єдиного державного реєстру, останнє зобов`язано вести бухгалтерський облік. Зазначена норма закріплена ст. 8 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Отже, враховуючи, що рішення про припинення юридичної особи TOB «Скай Лайн» прийнято в 2019 році, а також той факт, що підприємство на даний час не виключено з Єдиного державного реєстру та воно повинно подати фінансову звітність за звітний період до дати виключення підприємства з Єдиного державного реєстру або за звітний період 2019 рік, враховуючи яка з дат настане раніше, то остаточне питання щодо розрахунків з кредиторами станом на 31.12.2018 не могло ставитися раніше закінчення строку для пред`явлення кредиторами вимог. Оскільки станом на 31.12.2018 строки позовної давності по значеним заборгованостям не минули, до затвердження ліквідаційного балансу, який складається після здійснення розрахунків з кредиторами, зазначені кредитори мають право звертатися з вимогою про погашення заборгованостей перед ними. Посилання на термін, до якого повинні подати свої вимоги кредитори 10.03.2019 не є остаточним, враховуючи положення п. 4. ст.112 ЦКУ, відповідно до якого вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Станом на 31.12.2018 на балансі позивача існуюча заборгованість не набула статусу безнадійної, відтак, й обов`язку збільшувати доходи на суми таких заборгованостей у 2018 році підприємства не було. Отже, прийняті податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «Р» від 23.08.2019 № 0623140301 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3296441,25 грн, у тому числі за основним платежем - 2637153 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 659288,25 грн та форми «П» від 23.08.2019 № 0622140301 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 10259 грн. є протиправними та підлягають скасуванню. Щодо порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 08.07.2010 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265) за 2018 та 2019 роки в акті перевірки зазначено, що підприємством проводились розрахункові операції за готівкові кошти без застосування належним чином зареєстрованого опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО). Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (надалі - Закон №265/95-ВР). Відповідно до п.1 ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. При цьому, в акті перевірки не вказано щодо яких фактичних операцій потребувалось їх оформлення із застосуванням РРО, не зафіксовано належним чином встановлені порушення з посиланням на факти та інформацію, яка б підтверджувала наявність таких порушень. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що податкове повідомлення-рішення форми «С» від 23.08.2019 №00477111409 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування та норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «Р» від операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо порушення п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» апеляційний суд зазначає, що матеріали перевірки не містять інформації, які саме платежі здійснені підприємством несвоєчасно та які строки є протермінованими, до суду таких надано не було, тому висновок про порушення вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 є необґрунтованим. Отже, рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.08.2019 № 0015294208 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 669,86 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність порушень норм чинного законодавства, які зазначені в акті перевірки, у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції правильним. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: