Постанова 4856 № 120/3685/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3685/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 08 грудня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом KRZYSZTOF KOMSA до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В березні 2025 року Krzysztof Komsa (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 07.01.2025 №ПШ 050788 та №ПШ 050789 про застосування адміністративно-господарського штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанови №ПШ050788 та №ПШ080789 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не враховано чинний договір оренди транспортного засобу №01/07/2021, який підтверджує, що перевезення здійснювало підприємство EWE-TRANS Sp.z.o.o., а не власник автобуса, і відповідальність мала покладатися саме на перевізника; притягнення позивача як власника до відповідальності суперечить вимогам ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою відповідальність несе саме автомобільний перевізник; висновки про нібито порушення вимог ст. 57 цього Закону базуються на припущеннях та неналежних доказах; під час розгляду справи позивач не був належним чином повідомлений про дату та час засідання, що позбавило його можливості надати пояснення й докази, чим порушено право на захист; рейдову перевірку проводила особа, повноваження якої на території Вінницької області не підтверджені, що ставить під сумнів правомірність отриманих результатів та прийнятих на їх основі постанов. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року позовну заяву Krzysztof Komsa до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.01.2025 №ПШ 050788 та №ПШ 050789 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вирішено питання про судові витрати. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 03.01.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Андрієм Руденком затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області у період з 05.01.2025 по 12.01.2025. 03.01.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Андрієм Руденком видано, крім інших, старшому державному інспектору Відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві Гаврилюку Д.В., направлення №002499 на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) для проведення перевірки транспортних засобів в тому числі і в м. Вінниця. 07.01.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві Гаврилюком Д.В. проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб марки «VAN HOOL», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , що належить позивачеві. Перевірка проводилась в м. Вінниця, Автовокзал «Центральний». За результатами проведеної перевірки складено акт №060511 від 07.01.2025 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Перевіркою встановлено, що під час міжнародних регулярних пасажирських перевезеннях за маршрутом «Херсон-Щецин» відсутній дозвіл України, чим порушено вимоги ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»; перевезення пасажирів між пунктами, розташованими на території України транспортним засобом, що належить іноземним перевізникам, чим порушено вимоги ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водієм транспортного засобу, що перевірявся, надано пояснення щодо виявлених порушень та вказано про наявність договору оренди транспортного засобу з EWE-TRANS. Вказані пояснення зафіксовано в акті перевірки. 07.01.2025 відповідачем винесено постанову №ПШ 050788 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону, а також винесено постанову №ПШ 050789 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 7 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону. Не погоджуючись з вказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може вважатися автомобільним перевізником у спірних правовідносинах. Хоча автобус марки «VAN HOOL», державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на позивача, однак фактичне здійснення перевезень відбувалося іншим суб`єктом господарювання - EWE-TRANS Sp.z.o.o., якому транспортний засіб був переданий у користування на підставі договору оренди від 01.07.2021, укладеного на невизначений строк. Таким чином, у даному випадку перевізником виступав орендар транспортного засобу, а не його власник. За таких обставин відсутні правові підстави вважати позивача автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальності за порушення, виявлені під час перевірки. Наведене є самостійною підставою для скасування оскаржуваних постанов відповідача від 07.02.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення є неправомірним та таким, що ухвалене із неповним дослідженням обставин справи, а саме неврахуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що у свою чергу є грубим порушенням основоположних принципів адміністративного судочинства. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що під проведення перевірки у м. Вінниця 07.01.2025 встановлено, що водій автобуса VAN HOOL (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить позивачу іноземному перевізнику Krzysztof Komsa, здійснював перевезення пасажирів за маршрутом «Херсон Щецин» без українського дозволу, передбаченого ст. 53 і 57 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, перевезення здійснювалося між населеними пунктами України транспортним засобом нерезидента, що прямо заборонено законом. Відповідач вважає, що дії контролюючого органу здійснені у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про правильність висновків суду першої інстанції та безпідставність вимог апеляційної скарги. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III). Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За змістом п. 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Пунктами 12, 13 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Згідно з п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. За змістом ч. 1 ст. 53 Закону №2344-III організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. Частина 6 ст. 53 вказаного Закону визначає перелік документів, на підставі яких виконуються міжнародні перевезення пасажирів нерезидентами України. Зокрема, при виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); білетно-облікову документацію. Згідно зі ст. 1 Закону №2344-ІІІ міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Відповідно до ст. 57 Закону №2344-III перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Абзацом 7 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення нерезидентами вимог статті 57 цього Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. З аналізу процитованих норм слідує, що Укртрансбезпека має право здійснювати рейдові перевірки транспортних засобів резидентів і нерезидентів України, проте виключно у спосіб, передбачений законом. Правомірність міжнародних перевезень іноземними перевізниками визначається за наявністю у них документів, передбачених ст. 53 Закону №2344-ІІІ, тоді як здійснення внутрішніх перевезень такими перевізниками прямо заборонено (ст. 57 Закону). Відповідальність за відсутність необхідних документів або за порушення заборони, передбаченої ст. 57 Закону №2344-ІІІ, покладається саме на автомобільного перевізника - суб`єкта господарювання, який здійснює перевезення пасажирів на підставі ліцензії та договору перевезення, використовуючи транспортний засіб на законних підставах. Таким перевізником може бути як власник транспортного засобу, якщо він сам здійснює перевезення, так і інший суб`єкт господарювання, якому власник передав транспортний засіб у користування на законних підставах; у такому випадку відповідальність несе саме цей суб`єкт як перевізник. Відтак застосування адміністративно-господарських санкцій можливе лише за умови встановлення факту порушення з боку перевізника та з дотриманням передбаченої процедури перевірки. В ході розгляду справи судом встановлено, що 07.01.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві Гаврилюком Д.В. проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб марки «VAN HOOL», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , що належить позивачеві. Перевірка проводилась в м. Вінниця, Автовокзал «Центральний». За результатами проведеної перевірки складено акт №060511 від 07.01.2025 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Перевіркою встановлено, що під час міжнародних регулярних пасажирських перевезеннях за маршрутом «Херсон-Щецин» відсутній дозвіл України, чим порушено вимоги ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»; перевезення пасажирів між пунктами, розташованими на території України транспортним засобом, що належить іноземним перевізникам, чим порушено вимоги ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт». Разом з тим, в матеріалах справи наявний дозвіл НОМЕР_3 , який надавався також під час перевірки, згідно якого перевізником у міжнародному сполученні Херсон-Щецин є EWE-TRANS Sp.z.o.o. При цьому водієм транспортного засобу, що перевірявся, надано пояснення щодо виявлених порушень та вказано про наявність договору оренди транспортного засобу з EWE-TRANS. Вказані пояснення зафіксовано в акті перевірки. Однак 07.01.2025 відповідачем винесено постанову №ПШ 050788 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону, а також винесено постанову №ПШ 050789 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 7 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону. До позовної заяви позивачем долучено договір оренди транспортного засобу №01/07/2021 від 01.07.2021 між Krzysztof Komsa (орендодавець) та EWE-TRANS Sp.z.o.o. (орендар) щодо оренди транспортного засобу автобуса марки VAN HOOL, рік випуску 2004, VIN: НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 . Вказаний договір укладено на невизначений строк. Таким чином, із наявних в справі матеріалів судом встановлено, що 07.01.2025 міжнародні регулярні перевезення пасажирів на маршруті "Херсон-Щецин" здійснював автомобільний перевізник EWE-TRANS Sp.z.o.o., якого і слід було перевіряти щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на вказаному міжнародному маршруті, а не позивача, незважаючи на реєстрацію транспортного засобу за останнім. У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. В постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися). Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22. Тобто, положення ст. 60 Закону не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21). У даному випадку автобус марки «VAN HOOL», державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на позивача, однак фактичне здійснення перевезень відбувалося іншим суб`єктом господарювання - EWE-TRANS Sp.z.o.o., якому транспортний засіб був переданий у користування на підставі договору оренди від 01.07.2021, укладеного на невизначений строк. Таким чином, у даному випадку перевізником виступав орендар транспортного засобу, а не його власник, тому відсутні правові підстави вважати позивача автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальності за порушення, виявлені під час перевірки. При цьому посадові особи, які розглядали питання про притягнення позивача до відповідальності, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави засумніватися у тому, що саме позивач є автомобільним перевізником. Водночас саме посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону № 2344-ІІІ про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення. Неправильне визначення Укртрансбезпекою дійсного автомобільного перевізника та застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт до особи, яка не здійснювала спірного автомобільного перевезення є самостійною підставою для висновку про протиправність спірних постанов та їх скасування, тому суд не надає оцінку іншим доводам позивача. Обов`язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевезення автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не може вважатися автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, тому спірні постанови є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.