Постанова 4856 № 120/554/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/554/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 02 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року позво задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.10.2022 №337610 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135). Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зауважив, що чинне законодавство розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника. При цьому в наданій до перевірки товарно-транспортній накладній від 03.10.2022 №53 автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 , а таке жодним чином не спростовано позивачем. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.10.2022 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , з напівпричіпом GUILLEN з номерним знаком НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 . В акті вказано, що транспортний засіб належить гр. ОСОБА_3 , згідно ТТН від 03.10.2022 №53, перевізником визначено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Під час проведення перевірки було встановлено факт перевезення вантажу за відсутності документів визначених ст. 39 "Про автомобільний транспорт", а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. За результатами проведення перевірки посадовими особами відповідача було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2022 №335438. Водій з актом ознайомився, від підпису відмовився. Повідомленням відповідача від 06.10.2022 №33909/21/24-22 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на 18.10.2022. На розгляд справи позивач не з`явився, документів, які б спростували порушення не надав. 18.10.2022 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №337610, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Не погодившись із прийнятим рішенням у формі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не навів суду переконливих аргументів та не підтвердив належними доказами, що саме ОСОБА_1 на дату проведення перевірки виступав перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовував описані вище транспортні засоби саме як перевізник. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Так, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ). Згідно зі статтею 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Згідно з абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В контексті наведеної вище норми статті 60 Закону №2344-III суд наголошує, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників. Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону №2344-III, адже доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. Згідно зі статтею 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах. Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-III, є виключно автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів. Як свідчать матеріали справи, 03.10.2022 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , з напівпричіпом GUILLEN з номерним знаком НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_2 . В акті вказано, що транспортний засіб належить гр. ОСОБА_3 , згідно ТТН від 03.10.2022 №53 перевізником визначено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки RENAULT моделі MAGNUM з номерним знаком НОМЕР_1 станом на 03.10.2022 був гр. ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , а напівпричіпа GUILLEN моделі SP-3 з номерним знаком НОМЕР_3 , була гр. ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . Разом з тим, висновки відповідача щодо того, що саме ОСОБА_1 на дату проведення рейдової перевірки (03.10.2022) виступав автомобільним перевізником ґрунтуються виключно на відомостях наданої до перевірки ТТН від 03.10.2022 №53. При цьому в межах спірних правовідносин позивач вважає, що він не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України №2344-ІІІ, оскільки таку відповідальність має нести саме автомобільний перевізник, тоді як ОСОБА_1 не має жодного відношення до транспортного засобу, що перевірявся 03.10.2023. Суд зауважує, що згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону 2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт». В той же час, як з`ясовано з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб марки RENAULT моделі MAGNUM з номерним знаком та напівпричіп GUILLEN моделі SP-3 з номерним знаком НОМЕР_3 , дійсно перебував у користуванні ОСОБА_1 на час проведення рейдової перевірки водієм посадовій особі відповідача не надано. Отже, апелянт не навів суду переконливих аргументів та не підтвердив належними доказами, що саме ОСОБА_1 на дату проведення перевірки виступав перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовував описані вище транспортні засоби саме як перевізник. При цьому, спростовуючи посилання відповідача на зміст ТТН від 03.10.2022 №53, суд вказує, що загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 визначено, що ТТН - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника. З огляду на викладене, доводи апелянта щодо того, що ОСОБА_1 на дату проведення рейдової перевірки від 03.10.2022 виступав автомобільним перевізником в розумінні норм ЗУ "Про автомобільний транспорт" є помилковими, що в свою чергу виключає застосування до останнього відповідальності передбаченої статтею 60 цього ж Закону. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.