Постанова Львівський апеляційний суд № 466/9376/25

Справа № 466/9376/25 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р. Б. Провадження № 33/811/1825/25 Доповідач: Головатий В. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., з участю захисника Максиміва В. І., потерпілої ОСОБА_1 , захисника Бацика Р. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника Бацика Р. Я. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 року, встановив: постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 29.09.2025 об 11:15 год. у м. Львові, на вул. Гетьмана Мазепи, 29, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну та залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів та завдання матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. На зазначену постанову захисник Бацик Р. Я. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що розгляд справи проводився за відсутності потерпілої ОСОБА_1 , а про наявність оскаржуваної постанови остання довідалась лише 20.11.2025 року. Зазначає, що суд першої інстанції провів розгляд справи поверхнево, зокрема, в судовому засіданні не було допитано іншого учасника ДТП ОСОБА_1 , свідка та очевидця даної ДТП ОСОБА_3 , а також працівників поліції. На переконання апелянта, суд належним чином не оцінив долучений до матеріалів справи відеозапис, з якого вбачається, що дії водія ОСОБА_2 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП. Звертає увагу, що суд не надав оцінки тому, що ОСОБА_2 після ДТП залишив місце пригоди та переміщав свій автомобіль з метою приховування та спотворення слідової інформації. Крім того, зазначає, що оскаржуваною постановою визнано винним ОСОБА_4 , однак протокол та матеріали про адміністративне правопорушення складені відносно ОСОБА_2 . Заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_1 та доводи захисника Бацика Р. Я., які підтримали подану апеляційну скаргу, доводи захисника ОСОБА_2 - адвоката Максиміва В. І., який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити. З огляду на те, що розгляд справи проводився за відсутності потерпілої ОСОБА_1 , про наявність оскаржуваної постанови остання довідалась лише 20.11.2025 року та цього ж дня захисник подав апеляційну скаргу, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі. Встановлено, що ОСОБА_2 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наступних обставин: 29.09.2025 об 11:15 год. у м. Львові, на вул. Гетьмана Мазепи, 29, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну та залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів та завдання матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху. Відповідно до п. 2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно з п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. В судовому засіданні суд першої інстанції дослідив всі наявні у матеріалах справи докази. Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з місця події, автомобіль марки «Ford Escape», виїжджаючи з паркувального майданчику, зайняв на дорозі крайнє ліве положення, оскільки на праву частину дороги на паркувальний майданчик заїжджав інший автомобіль, який створив обмежену оглядовість для водія «Ford Escape». В подальшому, зрівнявшись з автомобілем праворуч від себе, ОСОБА_1 не переконалася, що на дорогу, на яку остання виїжджала повертаючи наліво, а саме умовне Т подібне перехрестя, з правого боку повернув з головної дороги та рухався автомобіль марки «Hyundai Accent», на який у лівий бік і здійснила наїзд водій «Ford Escape», не надавши йому перевагу у русі. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що водій «Hyundai Accent» не мав можливості уникнути ДТП, оскільки водій «Ford Escape», виїжджаючи з другорядної дороги, здійснюючи маневр ліворуч, не переконалася, що праворуч від неї вже рухався автомобіль марки «Hyundai Accent» на умовному Т подібному перехресті, не пропустила його, хоча була зобов`язана, та здійснила на нього наїзд, що і стало причиною ДТП. Вказані обставини підтверджуються, також, схемою місця ДТП від 29.09.2025 року, з якої вбачається, що автомобіль марки «Ford Escape» здійснив наїзд на автомобіль марки «Hyundai Accent» з лівого боку транспортного засобу. Покликання апелянта на те, що автомобіль, який заїжджав на паркувальний майданчик, створив обмежену оглядовість для водія «Ford Escape» є безпідставними, оскільки не звільняють останнього від обов`язку дотримуватися ПДР України, зокрема, в частині зобов`язання бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та надання переваги у русі автомобілям, які рухаються по головній дорозі. Разом з тим, вказаний апелянтом автомобіль створював обмежену оглядовість і для водія автомобіля марки «Hyundai Accent», який рухався по головній дорозі, та міг не бачити, що з паркувального майданчику виїжджає автомобіль марки «Ford Escape», про що зазначив ОСОБА_2 у письмових поясненнях. Суд критично оцінює долучений до матеріалів справи висновок експерта за результатами інженерно-транспортного дослідження в частині порушення ОСОБА_2 швидкісного режиму в зоні дії дорожнього знаку «Пішохідна зона», який становить 5 км/год, з огляду на наступне. Як вбачається з наявного відеозапису та фотографій з місця події, ДТП відбулось перед дорожнім знаком «Пішохідна зона», відтак автомобіль, керований ОСОБА_2 , не перебував в зоні його дії. Відсутність дорожнього знаку «Пішохідна зона» на місці, де відбулось ДТП, підтверджується, також, схемою місця ДТП, на якій він відсутній. При цьому, місцерозташування транспортних засобів відображене на схемі місця ДТП, з якою на місці події погодились ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підписавши її. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила місцерозташування свого транспортного засобу. Крім того, суд звертає увагу на те, що висновок експерта про те, що транспортний засіб марки «Hyundai Accent» рухався зі швидкістю близько 24 км/год зроблений лише на підставі відеозапису обставин ДТП та пояснень учасників ДТП, що свідчить про неточність та наявність обґрунтованого сумніву. Таким чином, суд не приймає до уваги доводи апелянта про порушення швидкісного режиму, оскільки ОСОБА_2 не перебував в зоні дії дорожнього знаку «Пішохідна зона». Покликання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2 після ДТП залишив місце пригоди є безпідставними, оскільки вказане не є предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що в судовому засіданні не було допитано іншого учасника ДТП ОСОБА_1 , свідка та очевидця даної ДТП ОСОБА_3 , а також працівників поліції, оскільки відсутність в діях ОСОБА_2 порушень ПДР та складу правопорушення повністю доведена матеріалами справи, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному, що свідчить про відсутність необхідності у допиті вказаних осіб. Зазначення в оскаржуваній постанові неправильного по батькові особи, відносно якої закрито провадження, зокрема, ОСОБА_4 замість ОСОБА_2 , є очевидною та формальною опискою, яка підлягає виправленню судом першої інстанції. Клопотання захисника про допит свідка ОСОБА_3 належним чином не мотивоване, зокрема, таке не заявлялось в суді першої інстанції та в такому не доведено необхідності допиту вказаної особи, а також не наведено обставин, які б могла підтвердити чи спростувати свідок та які мають доказове значення для справи, а відтак задоволенню не підлягає за безпідставністю. Враховуючи вищенаведене, вважаю, що, покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини справи, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: поновити захиснику Бацику Р. Я. строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 року. Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 року відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бацика Р. Я. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Головатий В. Я.