Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/9793/24

Дата документу 26.11.2025 Справа № 336/9793/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/9793/24 Пр. № 22-ц/807/1822/25Головуючий у 1-й інстанції: Звєздова Н.С. Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С., за участі секретаря Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулась до суду з вищезазначеним позовом(а.с.2-9), в якому просила стягнути з відповідачки на свою користь завдану в результаті ДТП шкоду у сумі 147663,57 грн., що складається з: різниці між страховим відшкодуванням та реальною вартістю завданої шкоди - 122863,57 грн., послуг евакуатора 1300,00 грн., послуг судового експерта - 3500,00 грн., моральної шкоди - 20000,00 грн., всі документально підтверджені судові витрати. В обґрунтування позову сторона позивача зазначала, що 23.11.2022 о 14.40 год., в м. Запоріжжі на перехресті пр. Моторобудівників та вул. Героїв 55-ї бригади, водій ОСОБА_1 (відповідачка), керуючи автомобілем Suzuki Splash, держномер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, всупереч вимог п. 16.11 ПДР України не надала перевагу в русі автомобілю Ford Fiesta, держномер НОМЕР_2 , що належить позивачці, під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталось зіткнення транспортних засобів. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, було завдано матеріальні збитки. Постановою Шевченківського районного м. Запоріжжя від 15.05.2024 (справа № 336/7258/22) відповідачку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.08.2024 постанову районного суду змінено, виключено з резолютивної частини постанови вказівку суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. У решті постанова суду залишена без змін. На момент вчинення ДПТ, цивільно-правова відповідальність відповідачки не була застрахована. Згідно з висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження визначено вартість збитку, завданого власнику КТЗ № 117 від 08.12.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Ford Fiesta, держномер НОМЕР_2 склала 282863,57 грн. За проведення експертного дослідження позивачкою було сплачено 3500,00 грн., також позивачка понесла витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1300,00 грн., що також підлягає відшкодуванню зі сторони відповідачки. 17.05.2023 позивачка звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою на виплату страхового відшкодування, яке перерахувало їй страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн., різниця між страховим відшкодуванням та загальною вартістю матеріального збитку становить 122863,57 грн. Відповідачка відмовляється сплатити суму непогашеного матеріального збитку в добровільному порядку, у зв`язку з чим позивачка вимушена завернутись з вказаним позовом до суду. Моральну шкоду обґрунтовано тим, що через протиправну поведінку відповідачки позивачці були спричинені моральні страждання у зв`язку із пошкодженням її автомобіля, що потягло тривалу зміну усталеного способу і ритму життя. ДТП та пошкодження ТЗ безумовно вплинуло на якість її повсякденного життя, в тому числі за рахунок того, що у неї не було змоги користуватись пошкодженим автомобілем, як для пересування, так і для заробітку коштів. Позивачка має статус тимчасово переміщеної особи, а тому була вимушена забезпечувати себе сама у різних містах України. Пошкодження автомобіля та позиція відповідачки під час розгляду адміністративної справи, який тривав майже два роки, негативно відобразилось на її моральному стані, оскільки вона не мала можливості використовувати власний автомобіль протягом двох років. Позивачка була змушена звертатись до експерта, юристів, витрачати власні кошти для вирішення проблемних питань, які пов`язані з пошкодженням автомобіля, тому розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 20000,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Звєздову Н.С. (а.с.61). Ухвалою суду першої інстанції від 15.10.2024 року (а.с.69) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою суду першої інстанції (а.с.112-113) клопотання представника відповідача адвоката Бондаря І.М. про витребування доказів задоволено. Витребувано у Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізьких областях копію договору комісії № 5666/23/1/002530 від 26.12.2023; копію договору купівлі-продажу № 5666/23/1/002530 від 22.05.2024 за яким було відчужено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , транспортний засіб FORD Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, VIN код НОМЕР_4 . На виконання вищезазначеної ухвали суду згідно листа РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях № 31/29/05-12380-2025 від 13.06.2025 року (а.с.121), на адресу суду були надані копії запитуваних договорів (а.с.122-127). Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року (а.с.138-150) позов позивача у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 129501,07 грн., з яких: майнова шкода, спричинена пошкодженням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди 118647,57 грн., моральна шкода 5000,00 грн., витрати за проведення експертного товарознавчого дослідження 3500,00 грн., витрати понесені на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1300,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1053,50 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.156-162) просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 118647,57 грн. та витрат за проведення експертного товарознавчого дослідження в розмірі 3500,00 грн., постановити нове про відмову в задоволенні цих вимог. В автоматизованому порядку 25.08.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Подліянову Г.С. (а.с.166). Ухвалою апеляційного суду від 26.08.2025 року (а.с.167) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 04.09.2025 року (а.с.170). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 08.09.2025 року (а.с.172), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.173), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі. Позивач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. У дане судове засідання належним чином повідомлена апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (а.с.189), позивач ОСОБА_3 не з`явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності позивача ОСОБА_3 за присутності представника останньої адвоката Тихоліза С.П. (а.с.56), відповідача ОСОБА_1 та представника останньої адвоката Штабовенка Д.В. (а.с.163). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, які з`явились, у тому числі: - відповідача ОСОБА_1 та представника останньої адвоката Штабовенка Д.В., які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що ОСОБА_1 на момент ДТП полісу страхування цивільно-правової відповідальності не мала, вину в ДТП не визнавала, оскаржувала постанову в адміністративній справі про притягнення її до адміністративної відповідальності в апеляційному порядку, будь-якої шкоди від ДТП саме позивачу ОСОБА_3 саме ОСОБА_1 не відшкодовувала; М(Т)СБУ з Клименко О.О. вже стягнуло кошти, виплачені в порядку відшкодування шкоди від ДТП ОСОБА_3 , в порядку регресу, ні ОСОБА_1 , ні М(Т)СБУ не подавали заяви у цій справі у суді першої інстанції з вимогою до ОСОБА_3 , щоб остання передала їм залишки свого знищеного в ДТП автомобілю; будь-якого іншого висновку на підтвердження розміру майнової шкоди позивача (та зокрема іншої вартості відновлюваного ремонту чи вартості автомобілю позивача ОСОБА_3 до та після ДТП, знищеного в ДТП чи проданого після ДТП залишку автомобілю ОСОБА_3 ) сторона відповідача апеляційному суду надати не може, у тому числі на замовлення ОСОБА_1 не робили; - представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Тихоліза С.П., який у тому числі на запитання апеляційного суду зазначав, що ДТП мало місце у листопада 2022 року ще, у вересні 2024 року лише М(Т)СБУ перерахувало ОСОБА_3 страхове відшкодування, оскільки ОСОБА_1 вину не визнавала та оскаржувала постанову в адміністративній справі; все це тягнулось 1,5 роки; іде війна в Україні з лютого 2022 року, невідоме, що буде завтра, тому ОСОБА_3 за свій кошт відремонтувала залишки свого пошкодженого в ДТП автомобілю та відчужила останній (за скільки саме і коли саме він не може повідомити, проте, в матеріалах цієї справи є копія відповідного договору), але останнє ніяк не впливає на правильність ухваленого судом першої інстанції у цій справі рішення в оскаржуваній частині, оскільки суд першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині рішення стягнув з відповідача на користь позивача вартість пошкодженого автомобілю ОСОБА_3 за вирахуванням виплаченого страхового відшкодування М(Т)СБУ та вартості залишку автомобілю ОСОБА_3 після ДТП (4216,00 грн. згідно із висновком експерта, наявного у матеріалах цієї справи), сторона відповідача свого будь-якого іншого висновку на підтвердження будь-якої іншої вартості залишку пошкодженого автомобілю ОСОБА_3 у вищезазначеній ДТП не надала суду у матеріали цієї справи; а оскільки ОСОБА_1 ще жодної шкоди ОСОБА_3 не відшкодувала, то вона не має права на будь-які залишки пошкодженого в ДТП автомобілю ОСОБА_3 взагалі; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що позивач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні позовних вимог погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині стягнення з неї на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 118647,57 грн. та витрат за проведення експертного товарознавчого дослідження в розмірі 3500,00 грн. Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 118647,57 грн. та витрат за проведення експертного товарознавчого дослідження в розмірі 3500,00 грн. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц). Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі в оскаржуваній частині, керувався ст.ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК Українита виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій частині. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині таким, що ухвалено із додержанням вимог закону є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відповідає. Так, судом першої інстанції в оскаржуваній частині рішення було правильно встановлено, що згідно із постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2024 (справа №336/7258/22), о 14 годині 40 хвилин 23 листопада 2022 року ОСОБА_1 , рухаючись за кермом автомобілем «Сузуки Сплеш», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті проспекта Моторобудівників та вулиці Героїв 55-ї бригади в м. Запоріжжі по другорядній дорозі, всупереч вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху не надала перевагу в русі автомобілю «Форд Фієста», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів і вони отримали технічні ушкодження, чим порушила вимоги п. 16.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність відповідно до ст. 124 КУпАП (а.с.16-17). Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення. Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.08.2024 постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2024 змінено, виключено з резолютивної частини постанови вказівку про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки це не узгоджується з вимогами ст. 284 КУпАП. Зі змісту вказаної статті вбачається, що свідченням того, що особу визнано винною у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності , є накладення адміністративного стягнення. Постанова набрала законної сили 16.08.2024 року (а.с.18-25). Відповідно до ч. 5 ст.82 ЦПК України …постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовної якої ухвалений… постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Позивачка ОСОБА_3 є власницею транспортного засобу Ford Fiesta, держномер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу (а.с.15). Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Suzuki Splash державний номерний знак НОМЕР_1 відповідачки ОСОБА_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була. 05.12.2022 з метою визначення розміру збитку, заподіяного позивачці, остання звернулася до судового експерта Шахову О.В. з заявою про проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля Ford Fiesta, держномер НОМЕР_2 , за яке відповідно до счету № 635 від 05.12.2022 ОСОБА_6 сплатила ФОП ОСОБА_7 3500,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції (а.с.55). Відповідно до висновку №117, складеного 08.12.2022 (а.с. 28-33) вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fiesta, держномер НОМЕР_2 склала 701800,09 грн., оскільки вартість відновлювального ремонту на момент оцінки перевищує ринкову вартість транспортного засобу 282863,57 грн. у даному випадку, матеріальні збитки приймаються рівними ринковій вартості 282683,57 грн. на момент дослідження, оскільки ТЗ відновлювати економічно не доцільно, вартість автомобіля після ДТП склала 4216,00 грн. Тобто, з огляду на висновки експерта, ринкова вартість належного позивачці автомобіля станом на момент ДТП становила значно менше, аніж вартість його відновлення після ДТП на суму 418936,52 грн. = (701800,09 грн. 282863,50 грн.) Відповідно до п. 30.1. ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи зазначене вище, згідно з п. 30.1. ст.30 Закону, висновком експерта № 117 від 08.12.2022 відновлювальний ремонт автомобіля Ford Fiesta, держномер НОМЕР_2 було визнано економічно необґрунтованим (а.с.28-32). Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (М(Т)СБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування). Судом першої інстанції в оскаржуваній частині рішення також було правильно встановлено, що 17.05.2023 позивачка ОСОБА_3 звернулась до М(Т)СБУ із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.26), їй було переаховано суму відкодування у розмірі 160000,00 грн. (а.с.27). Різниця між страховим відшкодуванням та загальною вартістю матеріального збитку становить 122863,57 грн. (282863,57 грн. 160000,00 грн.). Обставини щодо визначення розміру страхового відшкодування та факту отримання вказаних коштів позивачкою, було визнано стороною позивача у суді першої інстанції (ст. 82 ч. 1 ЦПК України) та не спростовано стороною відповідача. Судом першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині рішення було правильно встановлено, що саме з вини відповідачки ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, а тому вона є особою, що зобов`язана відшкодувати збитки, спричинені ДТП. Вказані обставини не було спростовано стороною відповідача у суді першої інстанції у цій справі. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Статтями 28, 29 Закону №1961 - IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу… За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд у Постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Відповідно до частини 1,2 стаття 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результат порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином під збитками необхідно розуміти фактичні витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права.З наведеного вище випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів - цивільна відповідальність не настає. При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із порушенням. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди - деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що, оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачці пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідачки, перевищує виплачений М(Т)СБУ розмір страхового відшкодування, а також те, що згідно висновку експерта № 117 від 08.12.2022, враховуючи п. 30.1. ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відновлювальний ремонт автомобіля Ford Fiesta, держномер НОМЕР_2 було визнано економічно необґрунтованим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 , як винної особи, на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди, завданої останньою, шляхом знищення її автомобіля (ринковою вартістю пошкодженого автомобіля станом на момент ДТП) та отриманим страховим відшкодуванням. Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, зазначеною в постанові Великої Палати Верховного суду від 14.06.2023 по справі № 125/1216/20, відповідно до якої за змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Таким чином, враховуючи висновки експертного дослідження, на які як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог посилається позивачка, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ремонт належного позивачці автомобіля марки Ford Fiesta, держномер НОМЕР_2 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Позивачкою не надано у матеріали цієї справи суду першої інстанції доказів того, що нею здійснювались заходи щодо відновлення належного їй на праві власності пошкодженого транспортного засобу. Порядок відшкодування завданої позивачці шкоди має відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивачка мала передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Проте, суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення правильно встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачкою було передано залишки транспортного засобу відповідачці як особі, яка відповідає за завдану шкоду. У відповідності до договору купівлі-продажу транспортного засобу 5666/23/1/002530 від 22.05.2024 позивачка ОСОБА_3 здійснила його продаж за 25000,00 грн. (а.с.122). Разом з тим, відповідно до позиції Верховного суду Касаційного цивільного суду, вкладеній у постанові від 11.01.2023 (справа № 211/3277/20), за обставин визнання транспортного засобу фізично знищеним, коли сума страхової виплати не покривала у повному обсязі заподіяної шкоди, Верховний Суд виходив з того, що винні в ДТП особи зобов`язані відшкодувати потерпілим різницю між розміром завданої шкоди (при тому, що до цього розміру не входить вартість залишків транспортного засобу) і сумою страхової виплати. При ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України з урахуванням вимог вищезгаданої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в суду відсутні підстави зобов`язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному)». Продаж автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, не звільняє винну особу від обов`язку відшкодувати завдану шкоду…, якщо вона була заподіяна. Винна особа, або її страховик, зобов`язані відшкодувати … матеріальну шкоду (вартість ремонту або вартість автомобіля, якщо він не підлягає ремонту)… З огляду на вищевказане, суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення правильно вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, а саме: стягнути з відповідачки на користь позивачки майнову шкоду завдану пошкодженням належного останній транспортного засобу у сумі 118674, 57 грн. = (282863,57грн. вартість матеріального збитку позивача 160000,00 грн. ліміт страхування 4216,00 грн. ринкова вартість залишків належного позивачці автомобіля після ДТП). Щодо стягнення на користь позивачки витрат за проведення експертного автотоврознавчого дослідження, суд першої інстанції правильно дійшов таких висновків. Положеннями ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать окрім іншого витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Позивачкою в обґрунтування понесених витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження на її замовлення (ст. 102 ч. 3 ЦПК України: «…Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи…» - відмітка у висновку експерта про це - а.с. 28) було надано всі необхідні докази (платіжна інструкція на суму 3500,00 грн., копія а.с. 55), а тому з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню витрати за проведення вказаного експертного дослідження судового експерта, яке було враховано судом першої інстанції при ухвалення рішення в оскаржуваній частині, у сумі 3500,00 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що дублюють доводи її відзиву на позовну заяву позивача у суді першої інстанції в оскаржуваній частині, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині рішення, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_1 , яку вона та її представник вважають єдино можливою та правильною. Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи в оскаржуваній частині. Суд першої інстанції розглянув дану справу в оскаржуваній частині з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 та її представники не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача в частині його задоволення у цій справі в оскаржуваній частині. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, та зокрема в оскаржуваній частині у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи в оскаржуваній частині по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 141 ч. ч. 1, 6 ЦПК України у цій справі було вирішено в оскаржуваній частині питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі або ж його зміни. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Також, в силу вимог ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її апеляційної скарги, остання не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 її право у подальшому на повернення з бюджету зайво сплаченого нею судового збору у цій справі за апеляційну скаргу (розрахунок: сплачено судового збору апелянтом 1816,80 грн. (а.с.164) належний розмір судового збору 1502,86 грн., з урахування вимог ст. 6 ч. 4 ЗУ «Про судовий збір», а саме оскарження нею рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині (розрахунок: судовий збір за позов 1211,20 грн.* оскаржувана сума задоволених вимог позивача 122147,57 грн. (118647,57 грн. +3500, грн.) /сума заявлених позовних вимог 147663,57 грн. (а.с. 2) = 1001,91 грн. *150%/100%) за відповідною ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за результатами розгляду відповідного клопотання відповідача. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного оскарження, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова апеляційним судом складена 05.12.2025 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кухар С.В. Подліянова Г.С.