Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/3265/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6576/25 Справа № 199/3265/25 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Ткаченко І.Ю., суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В. за участю секретаря: Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за заявою Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року,- В С Т А Н О В И В: 14 березня 2025 року Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (далі - КП «Жилсервіс-5» ДМР) звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (1-4). Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року у видачі судового наказу за заявою КП «Жилсервіс-5» ДМР про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява КП «Жилсервіс-5» ДМР про видачу судового наказу вимогам ст. 163 ЦПК України не відповідає, оскільки вона не містить посилання на ті докази, що підтверджують факт перебування у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, до заяви не долучено документ, що підтверджує виникнення права власності вказаних осіб на об`єкт нерухомого майна (а.с.21-22). Не погодившись з такою ухвалою суду, КП «Жилсервіс-5» ДМР звернулося із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у видачі судового наказу, оскільки заявником надано докази, якими він обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в тому числі ті, які підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг заявника за адресою: АДРЕСА_1 , в силу реєстрації (проживання) за цією адресою (а.с. 26-29). Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови у видачі судового наказу є її подання з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Статтею 163 ЦПК України врегульовано питання щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Так, частиною другою цієї статті Кодексу визначено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Частиною 1 ст. 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема п. 8 цієї статті передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зважаючи на спрощений порядок розгляду вимог у наказному провадженні і відсутність у боржника можливості заперечувати проти таких вимог на стадії їх розгляду судом, заява про видачу судового наказу та додані до неї документи мають містити вичерпні відомості про підстави та час виникнення у заявника права вимоги, а також її розмір. Як вбачається з матеріалів справи, КП «Жилсервіс-5» ДМР у своїй заяві про видачу судового наказу зазначає, що боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження вказаної обставини надано довідку № 5291 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 11 лютого 2025 року, де зокрема зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже вони є споживачами житлово-комунальних послуг в розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, іншої домовленості щодо оплати комунальних послуг між ним та іншими особами матеріали справи не містять. На зазначене суд першої інстанції не завернув увагу, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу. Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена помилково, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради - задовольнити. Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року. Судді: