Постанова Харківський апеляційний суд № 638/13665/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2024 року м. Харків справа № 638/13665/25 провадження № 22-ц/818/4997/25 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Пилипчук Н.П., суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», в особі представника Мазорука Сергія Васильовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2025 року по справі за заявою Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вивезення побутових відходів,- В С Т А Н О В И В : У липні 2025 року Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» (далі Заявник) звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 (далі - Боржник) заборгованості за вивезення побутових відходів у розмірі 2534,76 грн. Заявник посилається на правові підстави звернення, що визначені статтями 15, 16, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу. Не погодившись з ухвалою суду про відмову у видачі судового наказу, КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про видачу судового наказу. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, жодна з яких не зазначена в ухвалі Шевченківського районного суду м. Харкова від 02.09.2025. Ненадання доказів належності боржнику на праві власності будинку та заявлена вимога про стягнення боргу лише з одного боржника з усіх зареєстрованих споживачів не є підставами для відмови у видачі судового наказу. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1статті 367 ЦПК Українив межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог статті 163 цього Кодексу що КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» до заяви про видачу судового наказу не додано жодного доказу того, що зазначена боржником особа є власником будинку, не долучено також інших доказів, які б обґрунтували підстави вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , чим порушено ст.163 ЦПК України. Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не може, виходячи з наступного. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Статтею 163 ЦПК України врегульовано питання щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Так, частиною другою цієї статті Кодексу визначено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Частиною 1 ст. 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема п. 8 цієї статті передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зважаючи на спрощений порядок розгляду вимог у наказному провадженні і відсутність у боржника можливості заперечувати проти таких вимог на стадії їх розгляду судом, заява про видачу судового наказу та додані до неї документи мають містити вичерпні відомості про підстави та час виникнення у заявника права вимоги, а також її розмір. Судовим розглядом встановлено, що у липні 2025 року КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів зперіод 01.07.2022 по 30.06.2025 в розмірі 2534,76 грн. До заяви про видачу судового наказу КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» долучило роздрукований договір про надання послуг з вивезення побутових відходів,який знаходиться на офіційному сайті товариства, рішення від 22.04.2020 року № 248 про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів у м. Харкові, рішення від 05.11.2014 року № 646 про встановлення тарифів на послуги, тарифи, розрахунок заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я споживача ОСОБА_1 , що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Судова колегія звертає увагу, що до заяви про видачу судового наказу надано довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 ., серед яких є боржник ОСОБА_1 . Оскільки заявником надано докази реєстрації місця проживання одного з боржників за адресою, по якій виник борг і за якою було відкрито особовий рахунок, судова колегія вважає доведеним фактичне споживання наданих заявником послуг зазначеним ним боржником. На зазначене суд першої інстанції не завернув увагу, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу. Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена помилково, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» - задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю.Тичкова