Постанова Вінницький апеляційний суд № 147/828/23

Справа № 147/828/23 Провадження № 22-ц/801/2473/2025 Категорія: 71 Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2025 рокуСправа № 147/828/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач), суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В., за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 147/828/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.09.2025, ухвалене у складі судді Борейко О. Г. в приміщенні суду в с-щі. Тростянець, повний текст рішення складено 18.09.2025, - в с т а н о в и в : 27.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (вх № 3640/23) до ОСОБА_2 про визнання батьківства, зміну прізвища та по батькові дитини, стягнення аліментів, в якому просила : (1) визнати батьківство ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в графі "відомості про батька "зазначити " ОСОБА_2 ", громадянина України, змінити прізвище дитини з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " та змінити по батькові дитини з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 " відомості про ім`я залишити без змін; (2) визнати батьківство ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в графі "відомості про батька" зазначити " ОСОБА_2 ", громадянина України, змінити прізвище дитини з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " відомості про ім`я та по батькові дитини залишити без змін; (3) стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; (4) судові витрати покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач познайомилась із ОСОБА_2 , у них були близькі стосунки, і сторони спільно проживали з 2007 року до 2011 року, у них народилося двоє спільних дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі ОСОБА_2 проживає окремо від позивача і дітей. Оскільки біологічний батько дитини ОСОБА_9 відповідач ОСОБА_2 не підтвердив своє батьківство відносно дочки у встановлений законом спосіб, тому відповідно до ч. 1 ст.135 СК України, при реєстрації дитини, запис про батька у Книзі реєстрації народження здійснювався за прізвищем матері « ОСОБА_5 », а ім`я по батькові батька дитини було записано за її вказівкою « ОСОБА_12 ». У зв`язку із зазначеним у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком записаний « ОСОБА_13 », який є вигаданою особою. ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком дитини є ОСОБА_2 , з яким позивачка в той час проживала. Батьком ОСОБА_4 вказано ОСОБА_14 , , який є вигаданою особою, відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. На даний час виникла необхідність встановити батьківство ОСОБА_2 , який є біологічним батьком дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , оскільки діти знаходяться на утриманні позивача і їй важко утримувати себе і спільних дітей сторін, а батько (відповідач) не бажає надавати матеріальної допомоги та брати участь у їх вихованні. Для забезпечення життєдіяльності та нормального розвитку малолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_4 на думку позивача найбільш розумним та справедливим визначити аліменти у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів. /т. 1 а. с. 1-4/. Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.09.2025 позов задоволено. Визнано батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесено до актового запису № 24 складеного 7.07.2010 Ободівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області наступні зміни: в графі "відомості про батька" зазначено " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України", змінено прізвище дитини з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " та змінено по батькові дитини з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 " відомості про ім`я залишено без змін. Визнано батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внесено до актового запису № 26 складеного 3.12.2007 Виконавчим комітетом Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області наступні зміни: в графі "відомості про батька" зазначено " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України", змінено прізвище дитини з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " відомості про ім`я та по батькові залишено без змін. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 27.06.2023 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2147 грн 20 коп. Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Додатковим рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 23.09.2025 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16247 грн в рахунок відшкодування витрат пов`язаних з проведенням експертизи. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу (вх № 11831 від 21.10.2025), в якій посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить : (1) скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог; (2) здійснити перерозподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з апеляційним розглядом справи. Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) позовна заява всупереч частини третьої статті 175 ЦПК України не містить чітких (конкретизованих) обставин в обґрунтування заявлених вимог та зазначення доказів на їх підтвердження; (2) позивачем не доведено обізнаності відповідача про наявність у нього двох спільних із позивачкою дітей, його ухилення від участі у виконанні батьківських обов`язків по утриманню і вихованню дітей, не надано доказів спільного проживання сторін однією сім`єю впродовж 4-х років з 2007 по 2011 роки; з 24.02.2002 ОСОБА_2 проживав у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 , який було розірвано рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 10.03.2016 по справі № 2/151/90/16, у них народився син. Зазначене спростовує твердження позивача про факт їх спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 ; (3) з копії паспорта позивача вбачається, що в період з 12.01.2006 по 3.03.2011 вона проживала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , про що позивачем в позові не зазначено. Саме колишній чоловік позивача ОСОБА_14 вважається батьком дітей; в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_14 оскаржував своє батьківство відносно дітей ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позивач не зверталась до суду з позовом про оспорення батьківства свого колишнього чоловіка ОСОБА_14 , виключення записів про нього, як батька дітей, з актового запису про народження дитини; (4) позивачем невірно зазначено рік народження відповідача 1982, замість правильного 1979; (5) судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що відомості про батька дітей внесено в державний реєстр актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України щодо дочки ОСОБА_16 27.11.2014 за № 00122820648, тобто коли дитині виповнилось вже 7 років, щодо сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості внесено в реєстр 23.06.2020, тобто коли сину виповнилось 9 років; (6) основним доказом, який став підставою для задоволення позову, є висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Назарова С.Д. № СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024, який містить відомості про імовірність батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_16 та ОСОБА_17 99,9999999%. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що судова експерта проведена на неналежному рівні, із суттєвими порушеннями чинного законодавства, що викликає сумнів у правильності та достовірності висновку експерта, а саме : (1) судом першої інстанції призначено судову медичну молекулярно-генетичну експертизу, тоді як відповідно до Переліку видів судової експертизи та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта працівникам експертної служби МВС, затвердженого Положенням про Експертно-Кваліфікаційну комісію МВС та атестацію судових експертів Експертної служби МВС судова молекулярно-генетична експертиза є видом (підвидом) біологічної експертизи, не медичної. Експерт без погодження із судом у висновку самостійно вказав, що до експертної установи надійшла копія ухвали від 6.09.2024 про призначення судової біологічної експертизи; (2) у висновку вказано, що відбір зразків букального епітелію для порівняльного аналізу проводився 28.10.2024 у відділі біологічних досліджень та обліку Вінницького НДЕКЦ МВС в присутності працівників експертної установи Назарова С. (експерта) та ОСОБА_19 .. Зразки букального епітелію ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та дітей відібрано на стерильні полімерні палички та поміщено у відповідні конверти. Після відібрання зразків був складений Акт (а не протокол) відібрання зразків букального епітелію для проведення експертизи. В акті відбору зразків від 28.10.2024 зазначено, що відбирання зразків проводилось з 14:30 по 15:00 год 28.10.2024, тоді як насправді відбір зразків букального епітелію у сторін та дітей здійснювався в інший час та не в тій послідовності, як зазначено експертом в акті відбору зразків. (3) перед початком процедури відбирання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи ніхто з осіб у яких здійснювався відбір зразків, зокрема відповідач, не були ознайомлені з Інструкцією про порядок відбирання зразків букального епітелію для проведення судових молекулярно-генетичних експертиз у цивільних справах та молекулярно-генетичних експертних досліджень, затвердженої наказом Експертної служби МВС від 5.12.2019 № 43-ЕС-Н. При проведенні експертиз експертом об`єкти дослідження були пошкодженні/знищені, без дозволу суду на їх повне чи часткове пошкодження та/або знищення; (4) експертом було відібрано в сторін та дітей зразки букального епітелію, а не крові, однак у висновку абз 2 стор 5 вказано: «Порівняльним дослідженням встановлено, що, зокрема, всі алелі ДНК - профілю зразка букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт № 4), які не збігаються з алелями ДНК - профілю зразка букального епітелію ОСОБА_1 (об`єкт № 1), збігаються з алелями ДНК - профілю зразка крові ОСОБА_2 (об`єкт № 2); (5) задовольняючи позовні вимоги про зміну прізвища дочки та сина з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » та по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » суд першої інстанції порушив приписи статей 148, 149 СК України та статтю 295 ЦК України, не врахував що дітям на час ухвалення рішення виповнилось 15 років повних сину та 17 років повних дочці; (6) при стягнення аліментів на користь дітей судом першої інстанції не виконано вимоги частини першої статті 182 СК України. Також в апеляційній скарзі містяться заперечення на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 17.04.2025 про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи. Зазначена ухвала постановлена без належного обґрунтування, з порушенням норм процесуального права; процесуальна поведінка суду про призначення повторної судової експертизи та в подальшому після скасування апеляційним судом ухвали й направлення справи для продовження розгляду постановлення ухвали про відмову в призначенні повторної судової експертизи є суперечливою та непослідовною. 3.11.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 12370) ОСОБА_20 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. До відзиву представником позивача додано наступні документи : копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 26.08.2011 серії НОМЕР_1 /т.5 а. с. 51/; копію рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 17.01.2020 по справі № 147/918/19 /т. 5 а. с. 51 зворотна сторона - 53/. 10.11.2025 до суду надійшло клопотання (вх № 12625) ОСОБА_20 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про долучення доказів, а саме копії рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 21.07.2011 по справі № 2-617/11 /т. 5 а. с. 62-64/. Ознайомившись із відзивом та клопотанням представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про приєднання до матеріалів справи долучених доказів відповідно до положень статті 367 ЦПК України, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, ці докази подані на спростування аргументів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України). Суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими (постанова КЦС ВС від 24.10.2024 № 752/8103/13-ц). У судовому засіданні ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_20 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав. У справі встановлено наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 у селі Ободівка Гайсинського (раніше Тростянецького) району Вінницької області народила дочку ОСОБА_9 /т. 1, а. с. 14/. Дитина була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері, що підтверджується витягом №00026776581 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, що сформований 23.06.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Номер актового запису 26, дата складання 3.12.2007. /т. 1, а. с. 13/. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , народився народила сина ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком записаний « ОСОБА_14 », а матір`ю - ОСОБА_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 7.07.2010 складено актовий запис за № 24 /т. 1, а.с. 15/. Відповідно до витягу № 00026779090 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, що сформований 23.06.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) батьком ОСОБА_4 , вказано ОСОБА_14 , відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Номер актового запису 24, дата складання 7.07.2010 /т. 1, а.с. 12/. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_4 зареєстровані з 20.09.2020 по теперішній час за адресою АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 10-11/. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024 зазначено, що 1) ОСОБА_2 (об`єкт №2), ймовірно, є біологічним батьком дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт №3). Ймовірність даної події складає 99,99999999; 2) ОСОБА_2 (об`єкт №2), ймовірно, є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт №4). Ймовірність даної події складає 99,99999999%. /т. 2, а.с. 109-130/. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними, а тому наявні правові підстави для їх задоволення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у період з 12.01.2006 по 03.03.2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 . Дана особа в актових записах дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_21 був записаний, як батько. Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 17.01.2020 року позов ОСОБА_14 задоволено та виключено його дані, як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_9 / а.с. 51-53 т.5/ Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 21.07.2011 року позов ОСОБА_14 задоволено та виключено його дані, як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_22 ./ а.с. 64 т.5/ На підставі вищезазначених рішень суду у Державний реєстр актів цивільного стану були внесені дані, що відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. / т.1 а.с. 12-13/ Щодо вимог про визнання батьківства, внесення відомостей про батька, зміни прізвища та по батькові дітей. У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Статтею 122 СК України визначено походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою та передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК). Відповідно до статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду. За положеннями частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Водночас позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (постанова ВС ОП КЦС від 25.01.2021 по справі № 758/10761/13-ц). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова ВС ОП КЦС від 5.09.2019 по справі № 638/2304/17). У справі вставнолено, що в період з 12.01.2006 ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , який розірвано 3.03.2011, про що видано свідоцтво 26.08.2011 про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 Відділом ДРАЦС Тростянецького РУЮ Вінницької області. У свідоцтвах про народження ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) матір`ю дітей вказано ОСОБА_1 . Відомості про батька в актовому записі про народження дітей записані (щодо дочки ОСОБА_16 , номер актового запису № 26, дата складання 3.12.2007, щодо сина ОСОБА_17 , номер актового запису № 24, дата складання 7.07.2010,) відповідно до вимог частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері /т. 1 а. с. 12-13/. З огляду на зазначене, не відповідають фактичним обставинам справи аргументи апеляційної скарги про те, що відомості про батька дітей внесено в державний реєстр актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України щодо дочки ОСОБА_16 27.11.2014 за № 00122820648, тобто коли дитині виповнилось вже 7 років, щодо сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості внесено в реєстр 23.06.2020, тобто коли сину виповнилось 9 років. Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідач ОСОБА_2 є батьком її дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , однак він відмовився подати в органи реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства та цього факту не визнає. Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів (постанов Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц). Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. За змістом частиною третьою статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова ВС від 25.08.2021 в справі № 478/690/18). При проведенні експертних досліджень застосовуються Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Згідно із пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%. Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 у справі № 752/13549/22, від 13.09.2023 у справі № 552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства. Правовий висновок щодо того, що доказова цінність ДНК-тесту суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, викладено у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №478/690/18; від 12.03.2025 у справі № 146/1162/23. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини 2 статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Згідно із частинами першою-сьомою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 6.09.2024 у справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу для з`ясування чи є кровне споріднення між неповнолітньою ОСОБА_9 , малолітнім ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 , проведення якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Вінницькій області /т. 2, а. с. 71-73/. Висновок експерта № СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024 містить відомості про імовірність батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_9 та дитини ОСОБА_4 : 99,9999999%. Оскільки аналіз ДНК на батьківство, від 14.11.2024 № СЕ-19/102-24/19583-БД, який проведено старшим судовим експертом сектору обліку генетичних ознак людини відділу біологічних досліджень та обліку Вінницького НДЕКЦ МВС України Назаровим С. Д., який має вищу медичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових біологічних експертиз за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» (свідоцтво №17116, видане ЕКК МВС України 19.09.2019, підвищення кваліфікації за рішенням ЕКК МВС України 17.09.2021), стаж експертної роботи з 2018 року, експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей висновок може визнаватися письмовим доказом та може підтверджувати походження ОСОБА_9 , 2007 року народження, та ОСОБА_4 , 2010 року народження, від ОСОБА_2 .. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено й про те, що посилання сторони відповідача щодо процесуальних порушень під час призначення і проведення експертизи, зокрема, відсутності дозволу на повне або часткове знищення зразків, на відібрання зразків експертом Назаровим С. Д. та ОСОБА_23 , відсутність посилань на засоби за допомогою яких опечатувалися відібрані зразки, складення одного Акту відібрання зразків, а не декількох, складення Акту відібрання зразків, а не Протоколу, тоді як експертиза призначена ухвалою суду, вимагає складення саме Протоколу відібрання зразків, посилання у висновку (стор. 5) на те, що всі алелі ДНК-профілю зразка букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт №4), які не збігаються з алелями ДНК-профілю зразка букального епітелію ОСОБА_1 (об`єкт №1), збігаються з алелями ДНК-профілю зразка крові ОСОБА_2 (об`єкт №2) тощо, висновку експерта не спростовують та не дають підстав для обґрунтованих сумнівів у його правильності. Як видно зі змісту висновку на експертизу надано:

1. Зразки букального епітелію ОСОБА_1 ;

2. Зразки букального епітелію ОСОБА_2 ;

3. Зразки букального епітелію ОСОБА_9 ;

4. Зразки букального епітелію ОСОБА_4 .. Про наявність саме зразків букального епітелію під експертних осіб зазначено у тексті висновку, а також випливає із додатків до висновку, в тому числі і відеозаписом відібрання зразків, з якого чітко випливає, що у підекспертних осіб відбиралися зразки букального епітелію, а не крові. Заперечуючи правильність відібрання зразків у підекспертних осіб, а також не безперервність відеозапису, відсутність звуку та не одночасне відібрання зразків, як і невідповідність часу зазначеного на відео та зазначеного в акті, тощо представниками відповідача не зазначено нормативно-правового акту чи підзаконного акту, який би містив вимоги до здійснення такого відеозапису. Доказів того, що зазначені представниками відповідача обставини мали значення для висновку експерту і за їх наявності результат експертизи міг бути іншим, суду не надано. Заперечуючи факт батьківства відповідача, під час розгляду справи сторона відповідача скористалися своїм правом щодо призначення повторної експертизи для підтвердження або спростування кровного споріднення дітей із відповідачем. Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.01.2025 /т. 2 а. с. 197-200/ клопотання представника відповідача про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено; призначено у справі повторну судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Постановою Вінницького апеляційного суду від 13.03.2025 задоволено апеляційну скаргу представника позивача, ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.01.2025 про призначення у справі повторної судової молекулярно-генетичної експертизи скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Стороною відповідача заявлено вдруге клопотання про призначення повторної експертизи, яке залишене без задоволення ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 17.04.2025 /т. 4 а. с. 44-50/. Надаючи оцінку запереченням представника відповідача на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 17.04.2025, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам) (стаття 113 ЦПК України). Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 у справі № 201/15019/14-ц). Процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності (постанова ВС від 29.12.2022 у справі № 686/15304/14). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що достатніх підстав вважати висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024 неповним, неясним, неправильним або недостатньо обґрунтованим відповідач не навів. Обґрунтованих мотивів стосовно повторного проведення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку з істотним порушенням процесуальних норм, які регулюють порядок призначення і проведення судової експертизи, що була призначена та проведена в обраній сторонами експертній державній установі, клопотання сторони відповідача від 15.04.2025 не містить. Сама лише незгода сторони відповідача з результатами проведеної у справі первинної судової молекулярно-генетичної експертизи не може бути достатньою підставою для призначення судом повторної судової експертизи. Належні докази того, що висновок експерта від 14.11.2024 є необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, відсутні. Аргументи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту спільного проживання сторін впродовж чотирьох років з 2007 року по 2011 рік, а також те, що сторони у цей час перебували у зареєстрованих шлюбах з іншими особами, і як наслідок виключається можливість народження у сторін двох дітей у 2007 та 2010 роках, колегія суддів не вважає такими, що спростовують правильні висновки суду першої інстанції, адже предметом розгляду цієї справи є визначення кровної спорідненості ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .. Висновок експерта підтверджує ймовірність батьківства відповідача з дітьми на 99,99999999%. Апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду та рішення ЄСПЛ, згідно з якими, зокрема доказове значення ДНК-тесту значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства (постанова КЦС ВС від 22.10.2025 у справі № 288/745/21). Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що біологічна (молекулярно-генетична) експертиза не є судово-медичною експертизою, а тому, суд вважає, що у відповідності до вимог закону вона може бути проведена не лише державними експертними установами та не лише за ухвалою суду. Відповідач не погоджуючись з висновком експерта від 14.11.2024 іншого не надав. Клопотання про забезпечення доказів чи забезпечення позову (п.3 ч.1 ст. 150 ЦПК України) відповідачем заявлено не було. Посилань відповідача на те, що звернення позивача з вимогою про зміну прізвища обох дітей та по батькові ОСОБА_4 свідчить про перевищення її повноважень, адже на час звернення з позовом до суду дітям виповнилось по 7 років, колегія суддів вважає безпідставними, з урахуванням предмету спору у цій справі, закон не передбачає з`ясування думки дитини щодо встановлення стосовно неї батьківства і як наслідок пов`язані з цим фактом вимоги щодо зміни прізвища та/або по батькові не порушують інтересів дітей. У свою чергу, у судовому засіданні представник позивачки зазначив, що дане питання було обговорено з дітьми та заявлено їх законним представником (матір`ю) виключно в їх інтересах. Клопотань про витребування доказів, допит свідків, тощо сторони не заявляли. Як і не заявляли клопотання про виклик експерта ОСОБА_24 для надання пояснень щодо висновку від 14.11.2024, хоча судом з урахуванням позиції сторони відповідача, з`ясовувалася необхідність виклику та допиту експерта. Отже доводи відповідача про те, що він не є біологічним батьком дітей спростовуються висновком експерта № СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024. Спір у цій справі не відноситься до категорії справ, де суд зобов`язаний за власною ініціативою збирати докази та викликати експерта, адже це суперечило б принципу диспозитивності (постанова ВС від 19.02.2025 у справі № 404/6710/21). За наведених обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстави для задоволення вимог про визнання батьківства. Відповідно до пункту 1.5 розділу I Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, якщо підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) є рішення суду або якщо певне рішення суду є необхідним для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування), внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) за зверненням заявника проводиться виключно на підставі примірника рішення суду в електронній формі, отриманого у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що здійснюється інформаційно-комунікаційними засобами в електронній формі у порядку, встановленому Державною судовою адміністрацією України спільно з Міністерством юстиції України. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання батьківства, наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про внесення змін до актового запису про народження дітей даних про батька, які є похідними. Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. З урахуванням приписів статті 134 Сімейного Кодексу України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, з урахуванням того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , суд першої інстанції вважав за необхідне з урахуванням вимог позову, Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, щодо ОСОБА_9 внести до актового запису № 26 складеного 3.12.2007 Виконавчим комітетом Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області наступні зміни: в графі "відомості про батька" зазначено " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України", змінено прізвище дитини з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " відомості про ім`я та по батькові залишено без змін; щодо ОСОБА_4 внесено до актового запису № 24 складеного 7.07.2010 Ободівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області наступні зміни: в графі "відомості про батька" зазначено " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України", змінено прізвище дитини з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " та змінити по батькові дитини з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 " відомості про ім`я залишити без змін. Погоджуючись з аргументами апелянта про те, що відповідно до Переліку видів судової експертизи та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта працівникам експертної служби МВС, затвердженого Положенням про Експертно-Кваліфікаційну комісію МВС та атестацію судових експертів Експертної служби МВС судова молекулярно-генетична експертиза є видом (підвидом) біологічної експертизи, а не медичної, колегія суддів не вважає дану обставину підставою для відхилення та не взяття до уваги висновку експерта від 14.11.2024 року, оскільки експертом проведено судову біологічну (молекулярно-генетичну) експертизу та надано відповіді на ті питанні, які були постановлені судом. При проведенні експертизи експертом використовувалися інформаційні джерела, які визначають порядок відбирання зразків букального епітелію для проведення саме судових молекулярно-генетичних експертиз у цивільних справах та молекулярно-генетичних експертних досліджень, а також методика та інструкція їх проведень. Підстав вважати, що експертом порушено норми, які регулюють порядок призначення і проведення судової експертизи, що була призначена та проведена в обраній сторонами експертній державній установі апеляційний суд не вбачає. Згідно з частиною четвертою, шостої статті 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання (частина третя статті 72 ЦПК України). Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина перша - третя статті 102 ЦПК України). Згідно з частиною шостою статті 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (постанова ВС від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц). Старший судовий експерт сектору обліку генетичних ознак людини відділу біологічних досліджень та обліку Вінницького НДЕКЦ МВС України Назаров С. Д., яким надано висновок № СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024, має вищу медичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових біологічних експертиз за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» (свідоцтво №17116, видане ЕКК МВС України 19.09.2019, підвищення кваліфікації за рішенням ЕКК МВС України 17.09.2021), стаж експертної роботи з 2018 року. Колегія суддів вважає, що немає підстав для визнання висновку експерта № СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024 необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Експертизу призначено та проведено згідно з вимогами ЦПК України на підставі ухвали суду. Це виключає необхідність призначення повторної експертизи. Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява всупереч частини третьої статті 175 ЦПК України не містить чітких (конкретизованих) обставин в обґрунтування заявлених вимог та зазначення доказів на їх підтвердження, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки в позовна заява відповідає вимогам статті 175 ЦК України містить правові та фактичні підстави позовних вимог. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідачем всупереч частини третьої статті 12 ЦПК України не надано доказів на спростування позовних вимог позивача, що є його процесуальним обов`язком. Щодо вимог про стягнення аліментів на дітей. У справі встановлено, що на даний час неповнолітні ОСОБА_9 , 2007 року народження, та ОСОБА_4 , 2010 року народження, мешкають з матір`ю ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні, доказів зворотнього суду не надано. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей той із них, з ким вони проживають, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Згідно із частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У відповідності до частини першої статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частина друга статті 183 СК України). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується також суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_2 є чоловіком працездатного віку, суду надано відомості, що на час розгляду справи у нього є неповнолітній син ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /т. 4 а.с. 30, т. 2 а. с. 175/, доказів того, що дочка його дружини ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , /т. 2 а. с. 176, т.4 а. с. 31/ перебуває на його утриманні суду не надано, як і не надано доказів, що її біологічний батько не забезпечує дочку матеріально. Діти сторін ОСОБА_9 та ОСОБА_4 мають рівні права у їхньому забезпеченні, як мамою так і татом. Відповідачем не наведено доказів на підтвердження того, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки. За приписами частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Враховуючи обставини, викладені у частині першій статті 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до досягнення повноліття. Саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дітей їхня мати ОСОБА_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дітей, їхнього фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Факт наявності у платника аліментів інших осіб на утриманні, незалежно від того, як виконується такий обов`язок платником: добровільно, чи на підставі судового рішення, враховується лише при визначені розміру аліментів, та не впливає на право стягувача отримувати аліменти. Для врахування судом таких обставин при визначені розміру аліментів залучення іншої особи, на чию користь стягуються аліменти з цього ж платника, не є необхідним (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 по справі № 404/7235/22). Виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дітей, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір. Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позов ОСОБА_1 пред`явлено 27.06.2023, тому аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення позову. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.09.2025 у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук Повний текст постанови складено 01.12.2025.