Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14859/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/14859/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року (суддя Врона Олена Віталіївна) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : Де ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправну бездіяльність Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», яке виявляється у ігноруванні поданої заяви та запиту позивачем, відносно переогляду групи інвалідності внаслідок підвищення групи інвалідності на ступінь вище у відповідності до вимог положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005; визнати протиправними дії експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва», яке полягає у прийнятті незаконного рішення без урахування вимог положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005; зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України встановити Де ОСОБА_2 ІБ групу інвалідності з урахуванням ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 та висновків, які будуть наведені судом у рішенні. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» № 120/25/509/Р від 04.03.2025. Визнано протиправну бездіяльність Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», яке виявляється у ігноруванні поданої заяви та запиту позивачем, відносно переогляду групи інвалідності внаслідок підвищення групи інвалідності на ступінь вище у відповідності до вимог положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 року. Зобов`язано Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторний огляд Де ОСОБА_2 та прийняти рішення щодо встановлення групи інвалідності. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення Дніпровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, зобов`язавши Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» встановити групи інвалідності з дати надходження документів, тобто з 06.12.2024, та встановити ОСОБА_3 належну І групу інвалідності. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що суд першої інстанції не дослідив усіх доказів, оскільки позивач у період з 18.06.2025 по 16.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, де останній також надав відповідну виписку із стаціонарного лікування, внаслідок чого 22.07.2025 скерував одразу ж клопотання про залучення третіх осіб та доєднатися доказів до матеріалів справи. Позивач у клопотанні про надання доказів, надав на підтвердження виписку № 2938/25, дата медичного документу: 16.07.2025, установа, що видала: ДУ «Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Рамоданова Національної академії медичних наук України», про що остання свідчила про неможливість вчасно подати зазначені клопотання. Отже, суд першої інстанції не лише не надав належної оцінки наявним у матеріалах даної судової справи доказам, але й взагалі не дослідив ці докази, чим порушив право позивача на справедливий суд. Звідси, саме ця частина доказів, наданих позивачем, залишилась без правової оцінки суду першої інстанції, а частина інших доказів, які містяться в матеріалах даної судової справи оцінена однобічно та вибірково, оскільки, як було вказано у виписці (медичному документі) від 02.07.2025, у позивача є наявність дефекту полів зору правого ока до 10 градусів від точки фіксації та лівого ока до 05 градусів від точки фіксації, що автоматично вказує на те, що і так підпадав під встановлення йому першої групи інвалідності. Вказані вище порушення суду першої інстанції перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого рішення. Таким чином, враховуючи цю частину, позивач вважає невмотивованість ухвали від 24.07.2025 суду першої інстанції, що є підставою для її скасування в зв`язку з недотриманням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права. Зазначає, що 04 березня 2025 року експертною командою (Відповідачем-2) було розглянуто питання щодо встановлення позивачу інвалідність внаслідок війни, як військовому, за результатами розгляду чого було ухвалено рішення, де в очній формі встановлено ІІ групу інвалідності (безстроково) із зазначенням причини інвалідності «Поранення, Так, пов`язано із захистом Батьківщини», не зважаючи на той факт, що позивачем неодноразово наголошувалось на вимогу положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005, на підставі якої позивачу мали встановити належну І група інвалідності внаслідок війни та встановити дату інвалідності саме з 06.12.2024, а не з 16.12.2024. Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позову, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», отримавши звернення позивача, в порушення вимог Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024, не розглянув рішення експертної команди щодо результату оцінювання повсякденного функціонування позивача, чим проявив протиправну бездіяльність. Суд не звернув увагу, що відповідач розглянув медико-експертну справу позивача і прийшов до наступних висновків: за даними Свідоцтва про хворобу № 72 від 21 січня 2021 року військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ Південного регіону, яке затверджено 18 Регіональною військово-лікарською комісією 26.01.2021 та видане на ім`я Де ОСОБА_2 , у розділі Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва тощо вказано: Складний далекозорий астигматизм ст. 3.0 Д з рефракцією в меридіані більшої аметропії 7,0 Д, рефракційна амбліопія високого ступеню лівого ока при гостроті зору незалежно від корекції рух у руки обличчя, без збереження бінокулярного зору. Гостра та зору правого ока 1,0. Крайова перфорація барабанної перетинки ліворуч. Хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія. Гастроезофагальна рефлексна хвороба (неерозивна). Сольовий діатез. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Таким чином, вже на 21 січня 2021 року у Де ОСОБА_2 була гострота зору незалежно від корекції, рух руки у обличчя, що за Свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ Південного регіону, яке затверджено 18 Регіональною військово-лікарською комісією 26.01.2021, пов`язано з проходженням. Сліпота на одне око є критерієм встановлення ІІІ (третьої) групи інвалідності. З врахуванням зазначеної причини інвалідності: Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, норма статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 2-3, ст.36), не застосовується. Крім наявного з 2021 року ураження лівого ока, Де ОСОБА_2 05.04.2024 отримав закриту травму лівого плечового сплетення та ЗЧМТ, струс головного мозку в результаті МВТ. Медичні документи Де Фореста Ноеля Костянтиновича розглянуті заочно експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи і зазначається, що ступінь порушення функціонування визначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Відповідно до зазначеного нормативно-правового акту клініко-функціональний стан органу зору та нервової системи у сукупності призводять до вираженого ступеня обмеження життєдіяльності, що відповідає критеріям встановлення ІІ (другої) групи інвалідності. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 з 16 грудня 2024 року є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи. Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії Державної установи Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України № 7466 від 25.02.2025 проведено медичний огляд Де ОСОБА_2 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки закритої травми лівого плечевого сплетення та ЗЧМТ, струсу головного мозку в результаті МВТ 05.04.2024. Стан після забою лівого плеча та плечового поясу з тендинопатією надостьового м`язу (05.04.2024). Посттравматичний лівобічний брахіоплексит. Нейросудинний компресійний синдром виходу ліворуч. Периферичний виражений парез лівої руки, сенсорно-рефлекторні та трофічні розлади. Грубе порушення функції лівої руки. Стан після операції 10.07.2024 декомпресія ліктьового нерва на рівні кубітального каналу 13.11.2024 невроліз плечового сплетіння ліворуч. Міотомія MSA в надключичній дільниці ліворуч. Посттравматична енцефалопатія, двобічна пірамідна недостатність, вестибулярно-атактичний синдром, церебрастенічний синдром, тривожно-інсомнічний синдром, епілептиформний синдром, синдром лікворної та венозної дисциркуляції. Цервікобрахіалгія, остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз, протрузії МХД на рівні СЗ-С4,С4-С5. Стійкий різко виражений ПТСР, тривожно-депресивний варіант розвитку, прогредієнтний тип перебігу з проявами емоційно-вольової нестійкості та стійкою інсомнією. Атрофія зорового нерву лівого ока, часткова атрофія зорового нерву правого ока, складний гіперметропічний астигматизм обох очей. Сліпота лівого ока. Згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 відноситься до тяжких травм. Захворювання, ТАК пов`язане із захистом Батьківщини. Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» прийнято рішення № 120/25/509/Р від 04.03.2025, до якого пацієнту встановлено ІІ (другу) групу інвалідності безстроково з 16.12.2024. Діагноз, за яким особу було направлено, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я: основний діагноз: Т90.9 Наслідки неуточненої травми голови; ускладнення головного діагнозу: Н47.2 Атрофія зорового нерва. Не погодившись зі встановленою групою інвалідності, позивач 20.03.2025 звернувся до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» із заявою, в якій, посилаючись на положення ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», вважаючи, що має право на встановлення І Б групи інвалідності, просив розглянути матеріали експертної справи та винести відповідне рішення з урахуванням положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», проте відповіді не отримав. Не погоджуючись з такими діями та бездіяльністю відповідачів, вважаючи, що позивачу належало встановити групу інвалідності I Б, Де ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом. Щодо зауважень позивача в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила, що позивач 22.07.2025 подав до суду клопотання, в якому просив долучити до справи наступні медичні документи: Вестибулометрія № 82731, дата обстеження: від 15.04.2025, установа, що проводила обстеження: ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України»; Аудіометрія № 128, дата обстеження: від 15.04.2025, установа, що проводила обстеження: ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України»; Магнітно-резонансна томографія № 6971, дата обстеження: 14.01.2025, установа, що проводила обстеження: ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України»; Протокол обстеження зорових викликаних потенціалах №№ 380, 380, 071, дата обстеження 22.02.2025, установа, що проводила обстеження: ДУ «Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Рамоданова Національної академії медичних наук України»; Поля зору № б/н, дата обстеження: 04.09.2024, установа, що проводила обстеження: «Інститут ока Міністерства охорони здоров`я України» (в минулому Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня «Центр мікрохірургії ока»); Консультативний висновок спеціаліста лікаря-офтальмолога № б/н, дата обстеження: 04.09.2024, Оптична когерентна томографія № б/н, дата обстеження: 04.09.2024, Комп`ютерна переметрія № б/н, дата обстеження: 04.09.2024, установа, що проводила обстеження: «Інститут ока Міністерства охорони здоров`я України» (в минулому Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня «Центр мікрохірургії ока»); Виписки та детальний висновок терапевта на предмет оперативних втручань з переліком всіх наявних травм і захворювань, що були виявлені під час отримання тяжкої травми № б/н, дата видачі: 02.07.2025; Виписка № 753, дата видачі: 16.06.2025, установа, що видала: ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України»; Виписка № 4733, дата видачі: 24.04.2025, установа, що видала: КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18»; Виписка № 6338 дата видачі: 07.05.2025, установа, що видала: КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18»; Результати обстеження КЕЕГ № б/н, дата обстеження 10.07.2025, установа, що проводила обстеження: ДУ «Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Рамоданова Національної академії медичних наук України»; Виписка № 2938/25, дата медичного документу 16.07.2025, установа, що видала: ДУ «Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Рамоданова Національної академії медичних наук України»; Консультативний висновок спеціаліста № 323176-655246, дата медичного документу 01.07.2025 ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України». У вказаному клопотанні позивач звернув увагу суду першої інстанції на те, що дані медичні документи свідчать, що позивач за станом здоров`я має тяжкі діагнози, які згідно з Критеріями встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, вказують як на першу групу інвалідності (пункт 8, 10 даної постанови КМУ № 1338), так і на другу групу інвалідності (пункт 17, 28 даної постанови КМУ № 1338), внаслідок чого твердження відповідача про те, що позивач нібито підпадав під ІІІ групу інвалідності та він застосував норму ч. 17. ст. 7 «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005, є хибними, неправильним та такими, що не відповідають чинному законодавству України. Також позивач 22.07.2025 подав клопотання, в яких просив залучити до участі у справі №160/14859/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ДЕ ФОРЕСТА Ноеля Костянтиновича - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та народного депутата Верховної Ради України Скороход Анну Костянтинівну Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору і приєднання до матеріалів справи додаткових доказів у справі № 160/14859/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання позивачем можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (при розгляді справи в порядку, визначеному ст. 262 КАС України). Зважаючи, що провадження у справі відкрито 02.06.2025, останнім днем для подання клопотань є 02.07.2025. Натомість клопотання, в порушення ч. 3 ст. 262 КАС України, подані позивачем через систему «Електронний суд» 22.07.2025. Позивач не погоджується з такою ухвалою суду, адже частина доказів, наданих позивачем, залишилась без правової оцінки суду першої інстанції. Позивач в апеляційній скарзі вказує, що у клопотанні про надання доказів надав на підтвердження виписку № 2938/25, дата медичного документу 16.07.2025, установа, що видала: ДУ «Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Рамоданова Національної академії медичних наук України», про що остання свідчила про неможливість вчасно подати зазначені клопотання. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Відповідно до ч. 8 ст. 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Як вбачається з поданого позивачем клопотання, останнє не містить обґрунтувань неможливості їх подання у визначений законом строк. Крім того колегія суддів звертає увагу апелянта, що медичні документи, які додатково подавались позивачем, не могли бути досліджені судом, адже суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі процесуальних повноважень суду. З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не було допущено неправильне застосування норм процесуального права під час розгляду справи. Щодо суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024 затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, розділ «Оскарження результатів оцінювання» якого визначає, що рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку. Скасовуючи рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» № 120/25/509/Р від 04.03.2025, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» не ґрунтуються на висновках лікарів і не враховує Критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №

420. Разом з цим колегія суддів не може погодитися з таким висновком та зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Таким чином суд першої інстанції неправомірно вдався до оцінки медичних висновків. Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що по суті спірним питанням у цій справі є не застосування під час встановлення позивачу інвалідності положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005. За приписами названої норми особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Аналіз наведеної норми дає можливість дійти висновку, що позивачеві як особі, яка отримала травми, пов`язане із захистом Батьківщини, може бути встановлена група інвалідності на ступень вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але за умови, що травми призвели необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій. Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» не спростовує, що до позивача мають застосовуватися приписи ч. 17 ст. 7 Закону № 2961-IV, натомість у відзиві на позов вказує, що позивач за медичними документами має ІІІ групу інвалідності, а тому з урахуванням наведеної правової норми, останньому встановлено ІІ групу інвалідності. Водночас Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» в апеляційній скарзі вказує, що стан органу зору та нервової системи у сукупності призводять до вираженого ступеня обмеження життєдіяльності, що відповідає критеріям встановлення ІІ (другої) групи інвалідності. За наявними функціональними змінами нервової системи також не можливо застосовувати норму статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач, у тому числі, оскаржував бездіяльність Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», яке виявляється у ігноруванні поданої заяви та запиту позивачем, відносно переогляду групи інвалідності внаслідок підвищення групи інвалідності на ступінь вище у відповідності до вимог положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 Разом з цим після ухвалення судом першої інстанції рішення позивач долучив до матеріалів справи витяг з рішення № ОР-265 від 24.07.2024 (дата отримання позивачем рішення дружиною через АТ «Укрпошта» 04.08.2025, про що свідчить витяг поштової накладної Укрпошти № 0601175799323), відповідно до якого Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» заочно розглянув скаргу Де ОСОБА_2 . Колегія суддів звертає увагу, що назване рішення було прийнято Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» 24.07.2024, тобто в межах розгляду даної справи, натомість відповідач не забезпечив добросовісне виконання процесуальних обов`язків, не повідомив своєчасно суд про відсутність бездіяльності щодо розгляду скарги ОСОБА_1 , що позбавило суд першої інстанції забезпечити повний захист прав та законних інтересів позивача. Відтак, виконуючи завдання адміністративного судочинства, з метою повного з`ясування обставин та задля ефективного захисту прав та законних інтересів позивача, суд апеляційної інстанції вважає за можливе та необхідне дослідити рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № ОР-265 від 24.07.2024, яке безпосередньо пов`язане зі спірними правовідносинами, проте не було досліджено судом першої інстанції з підстав, які не залежали від суду. Як вбачається зі змісту названого рішенням, Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» розглянуто скаргу Де ОСОБА_2 та підтверджено правильність рішення, що оскаржувалось (№ 120/25/509/ВП від 04.03.2025). Водночас Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» під час розгляду скарги встановив, що за медичними документами ОСОБА_5 має бути встановлена ІІ група інвалідності. Тобто, висновки відповідачів є суперечливими, з огляду на те, що у відзиві на позовну заяву Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» стверджувала, що за медичними показниками захворювання позивача відповідають ІІІ групі інвалідності. Крім того, ані рішення первинної ланки, ані рішення вторинної ланки не містять посилання на ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», так само як і не містять обґрунтовані підстави для не застосування цієї правової норми, тоді як позивач наполягав на прийнятті рішення з її застосуванням. Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», стверджуючи в апеляційній скарзі, що приписи ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» не підлягають застосуванню до позивача, не навів обґрунтовані пояснення, з посиланням на обставини справи, медичні документа та норми чинного законодавства, на підтвердження своєї позиції. Тобто, відповідачем не доведено належними доказами, що скарга ОСОБА_1 була розглянута в межах поставлених в ній питань, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення. Також не можна вважати правомірним та обґрунтованим рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва», яке також не містить посилання на застосування ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» або підстави щодо її не застосування. Крім того, суд апеляційної зазначає, що відповідно до абзацу 13 пункту 40 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, у разі первинного встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності датою встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності є дата направлення на оцінювання, дата заповнення медичного формуляра, що передається відповідно до міждержавних договорів (угод), або дата видачі направлення до медико-соціальних експертних комісій, що передані до експертних команд для проведення оцінювання. Матеріалами справи підтверджено, що направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) видано позивачеві 06.12.2024, натомість Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» в рішенні визначено дату встановлення інвалідності позивача 16.12.2024, що не відповідає приписам чинного законодавства, що також залишилось поза увагою органом вторинної ланки. Враховуючи сукупність наведених обставин, користуючись правом вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, встановленим статтею 9 КАС України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення відповідачів носять протиправний характер та підлягають скасуванню. Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути скаргу Де ОСОБА_2 на рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» від 04.03.2025 № 120/25/509/Р, враховуючи поставлені у скарзі питання, у тому числі щодо визначення позивачеві групи інвалідності з урахуванням ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року в адміністративній справі № 160/14859/25 скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними і скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» № 120/25/509/Р від 04.03.2025 та рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № ОР-265 від 24.07.2024. Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути скаргу Де ОСОБА_2 на рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» від 04.03.2025 № 120/25/509/Р щодо встановлення ОСОБА_5 групи інвалідності без урахування ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005, із обов`язковим врахуванням висновків суду, наведених у цій постанові. У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Постанова суду набирає законної сили з 25 листопада 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 25 листопада 2025 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров