Постанова Одеський апеляційний суд № 522/7213/22

Номер провадження: 22-ц/813/5236/25 Справа № 522/7213/22 Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 30.10.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів:Карташова О.Ю., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в с т а н о в и в : Короткий зміст вимог У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що постановою слідчого відділу Одеського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 02.10.2007 року його притягнуто як обвинуваченого згідно з ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (тут і далі у редакції 2001 року), яку він отримав 22.04.2008 року. 22.04.2008 року його затримано та постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2008 року (справа № 9-1078/2008) обрано запобіжний захід тримання під вартою до 22.06.2008 року, в подальшому строк перебування під вартою постановою суду продовжувався. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.04.2009 року йому змінено запобіжний захід з перебування під вартою на підписку про невиїзд. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (справа № 1-50/2011). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.07.2011 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2011 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції. Постановою прокурора від 11.03.2014 року змінено обвинувачення відносно нього шляхом виключення кваліфікації за ч. 3 ст. 190 КК України. Постановою прокурора від 18.06.2014 року змінено обвинувачення відносно нього шляхом виключення кваліфікації за ч. 2 ст. 358 КК України. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 02.10.2014 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.358 КК України. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.05.2015 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 02.10.2014 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції. Постановою прокурора від 10.10.2016 року змінено обвинувачення шляхом виключення кваліфікації за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2018 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.08.2019 року вирок скасовано, справу направлено на новий розгляд. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 25.05.2020 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.01.2021 року, він визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 765 грн, від відбуття покарання був звільнений за спливом строку давності. Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2021 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 25.05.2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13.01.2021 року залишено без змін (провадження № 51-1590км21). Позивач також зауважував, що у березні 2012 року звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи в суді, оскільки судовий розгляд кримінальної справи тривали значний строк - 8 років 6 місяців за відсутності остаточного вироку. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року позовні вимоги залишено без задоволення. Постановою Одеського апеляційного суду від 23.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та позов задоволено частково; стягнуто за рахунок коштів державного бюджету України з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду у розмірі 200 000 грн (справа № 1527/4804/12). Постановою Верховного Суду від 22.09.2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 23.02.2021 року змінено, викладено її резолютивну частину у такій редакції: стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. Позивач зазначав, що розгляд кримінальної справи № 02200700129 відносно нього було розпочато 21.04.2008 року, закінчено 13.01.2021 року, що становить значний строк - 12 років 8 місяців 23 дні, порушені вимоги щодо розумного строку, чим йому завдано шкоди. При цьому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України було незаконним, відповідно, було незаконним і перебування його під вартою у період з 22.04.2008 року по 22.04.2009 року. Посилаючись на ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», норми ЦК України вказував, що він має право на відшкодування моральної шкоди, мінімальний розмір якої, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 року, становить 994 500 грн. Короткий зміст судових рішень Приморським районним судом м. Одеси 30.10.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000,0 грн для відшкодування моральної шкоди; у задоволені решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», так як його було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст.190, ч. 2 ст. 358 КК України, у зв`язку з чим він перебував під вартою. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», строк перебування позивача під слідством чи судом, встановив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,0 грн, гарантований державою. Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення розміру моральної шкоди понад гарантований законом мінімум. Позивачем не надано доказів настання тяжких наслідків морального чи майнового характеру внаслідок проведення досудового розслідування та судового розгляду відповідного кримінального провадження. Постановою Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду від 02.04.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, залишено без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням розумних строків провадження у кримінальній справі в суді скасовано, справу в даній частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Задовольняючи частково касаційну скаргу, суд виходив із того, що у ОСОБА_1 не виникло право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду, оскільки відсутні визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстави для такого відшкодування, оскільки позивач не був повністю реабілітований. Щодо відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням розумних строків провадження у кримінальній справі, судом зауважено, що у порушення норм процесуального права апеляційний суд у своїй постанові, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в позові лише на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», жодним чином не мотивував й не відхилив доводів позивача про відшкодування моральної шкоди за порушення розумних строків провадження у кримінальній справі на підставі відповідних норм закону. Суд не перевірив тотожність позовних вимог зі справою № 1527/4804/12. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Одеська обласна прокуратура в апеляційній скарзі просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені заявлених позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначаючи про неправильне застосування судом нрм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в тому, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину за ч.3 ст. 190 КК та злочинів невеликої тяжкості за ч. 2, 3 ст. 358 КК України в редакції 2001 року, в наслідок чого з 21.04.2008 року по 22.04.2009 року знаходився під вартою, а потому до 13.01.2021 року перебував під слідством та судом на підписці про невиїзд, діяла заборона на виїзд, на майно було накладено арешт, що надає право на відшкодування моральної шкоди за весь час перебування під слідством та судом, що в сукупності складає 12 років 8 місяців 23 дні. Закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, що у судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати та завдання моральної шкоди та її розмір обґрунтовано та доведено. В обґрунтування апеляційної скарги Одеська обласна прокуратура зазначає, що незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції полягає в тому, що право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у позивача не виникло, так як право на відшкодування шкоди у громадянина, який незаконно засуджений виникає у випадку повної його реабілітації. Перелік підстав за наявності яких виникає право на відшкодування шкоди відповідно до вимог вказаного Закону, є вичерпаним. При цьому, зауважує, що вироком суду, що набрав законної сили, ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України, отже повної реабілітації не відбулося. Факт зміни прокурором обвинувачення не свідчить про незаконність притягнення особи до кримінальної відповідальності та не тягне за собою права на відшкодування шкоди на підставі ст. 1176 ЦК України та вказаного Закону. При перегляді вироку суду в апеляційному та касаційному порядку не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.04.2025 року цивільну справу призначено до розгляду. Головне управління Національної поліції, Одеська обласна прокуратура та Державна казначейська служба України судові повістки отримали 10.10.2025 року в електронних кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. Позивач ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового розгляду безпосередньо в приміщенні апеляційного суду під розписку, що підтверджується відміткою останнього на довідковому листі від 09.10.2025 року. В судовому засіданні 30.10.2025 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засіданні приєднано до матеріалів справи письмову промову у судових дебатах ОСОБА_1 , від 30.10.2025 року. ОСОБА_1 в судовому засідання апеляційну скаргу та надані письмові пояснення підтримав. Прокурор Елісашвілі О.М. та представник ГУ Національної поліції в Одеській області Левенець А.В. в судовому засідання апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури підтримали, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просили залишити без задоволення. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», так як його було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, у зв`язку з чим він перебував під вартою. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», строк перебування позивача під слідством чи судом, встановив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,0 грн, гарантований державою. Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення розміру моральної шкоди понад гарантований законом мінімум. Позивачем не надано доказів настання тяжких наслідків морального чи майнового характеру внаслідок проведення досудового розслідування та судового розгляду відповідного кримінального провадження. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи справу лише в частині, вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що постановою слідчого відділу Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 02.10.2007 року у кримінальній справі № 02200700129 ОСОБА_1 притягнутий як обвинувачений за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1, 3 ст. 358 КК України. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2008 року ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1, 3 ст. 358 КК України обрано запобіжний захід тримання під вартою (справа № 9-1078/2008). 22.07.2008 року кримінальну справу № 02200700129 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1, 3 ст. 358 КК України, направлено до Суворовського районного суду м. Одеси. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.04.2009 року клопотання підсудного ОСОБА_1 задоволено, змінено йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд (справа № 1-207/2009). Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів та призначено покарання за: ч. 1 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство)) - 1 рік обмеження волі (перекваліфікувавши дії підсудного з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України); ч. 2 ст. 358 КК України (заволодіння чужим майном шляхом виготовлення підробленого документа за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою) - 2 роки обмеження волі; ч. 3 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документу) - 1 рік обмеження волі. На підставі ст.ст. 70, 72 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді 2-х років обмеження волі та визнано його таким, що відбув покарання в повному обсязі. У строк відбування покарання зараховано час перебування ОСОБА_1 під вартою з 21.04.2008 року до 22.04.2009 року (справа № 1-50/2011). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.07.2011 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (справа № 11/978/11). Постановами прокуратури м. Одеси від 11.03.2014 року та від 18.06.2014 року змінено обвинувачення щодо ОСОБА_1 , виключено ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України. Вироком Суворовського районного суд м. Одеси від 02.10.2014 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документу. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документу), у зв`язку зі спливом строків давності. Кримінальне переслідування ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 358 КК України припинено (справа № 1527/1-842/11, провадження № 1/523/35/14). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.05.2015 року вирок Суворовського районного суду від 02.10.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 11/785/106/15). Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 від 10.10.2016 року змінено ОСОБА_1 обвинувачення виключенням з обвинувачення ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, викладено обвинувачення у новій редакції, за якою ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Вироком Суворовський районний суд міста Одеси від 12.06.2018 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, з призначенням йому покарання у розмірі 850 грн. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України, а кримінальне переслідування за ч. 3 ст. 358 КК України припинено з підстав, передбачених ст. 49 КК України, з урахуванням положень ст.11-1 КПК України (справа № 523/9773/15-к, провадження № 1/523/39/18). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.08.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 11/813/15/19). Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 25.05.2020 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.01.2021 року та ухвалою Верховного Суду від 15.09.2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.358 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (765,00 грн). На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено у зв`язку із закінченням строків давності. Застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, арешт майна та заборону виїзду скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати у сумі 1 095,25 грн та 939 грн (справа № 523/9773/15-к). Постановою Верховного Суду від 02.04.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, залишено без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням розумних строків провадження у кримінальній справі в суді скасовано, справу в даній частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до положень частини 1 статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Задовольняючи частково касаційну скаргу, скасовуючи постанову Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 року та направляючи справу в частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 року зазначено, що у порушення норм процесуального права апеляційний суд у своїй постанові, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в позові лише на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», жодним чином не мотивував й не відхилив доводів позивача про відшкодування моральної шкоди за порушення розумних строків провадження у кримінальній справі на підставі відповідних норм закону, суд не перевірив тотожність позовних вимог зі справою № 1527/4804/12. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриття провадження у справі у цьому разі допускається за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19). Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 629/847/15, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16, 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16). Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г, 19.06.2018 року у справі № 922/2383/16, 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, 16.01.2019 року у справі №757/31606/15-ц, 19.05.2020 року у справі № 910/719/19). У справі № 1527/4804/12, на яку також міститься посилання Верховного Суду в постанові від 02.04.2025 року, постановою Одеського апеляційного суду від 23.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року скасовано та позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто за рахунок державного бюджету України з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200000 грн; у задоволені решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 23.02.2021 року змінено, викладено її резолютивну частині у такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.». Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що у березні 2012 року звертався до суду з позовом до держави Україна в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи в суді, оскільки судовий розгляд кримінальної справи тривав значний строк - 8 років 6 місяців за відсутності остаточного вироку. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року позовні вимоги залишено без задоволення. Постановою Одеського апеляційного суду від 23.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та позов задоволено частково; стягнуто за рахунок коштів державного бюджету України з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду у розмірі 200 000 грн (справа № 1527/4804/12). Постановою Верховного Суду від 22.09.2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 23.02.2021 року змінено, викладено її резолютивну частину у такій редакції: стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. Зазначав, що розгляд кримінальної справи № 02200700129 відносно нього було розпочато 21.04.2008 року, закінчено 13.01.2021 року, що становить значний строк - 12 років 8 місяців 23 дні, порушені вимоги щодо розумного строку, чим йому завдано моральної шкоди. Отже предметом спору у справі № 1527/4804/12 була вимога позивача про стягнення моральної шкоди за порушення розумних строків розгляду кримінальної справи протягом 8 років 6 місяців, а сторонами спору: позивач ОСОБА_1 , відповідач держава України в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області. У справі, яка перегадається ОСОБА_1 обґрунтовував моральну шкоду незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду, яка полягає в душевних стражданнях, заподіянні тяжкої шкоди здоров`ю внаслідок притягнення та звинувачення у скоєнні тяжкого злочину за ч. 3 ст. 190 , ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції 1960 року), тривалим досудовим розслідуванням та судовим розглядом справи протягом 12 років 8 місяців 23 дня. Посилаючись на ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», норми ЦК України, зазначаючи про порушення розумних строків розгляду кримінальної справи 12 років 8 місяців 23 дні вказував, що він має право на відшкодування моральної шкоди, мінімальний розмір якої, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 року, становить 994500 грн. Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що як у справі № 1527/4804/12, так і в справі яка перегадається, зокрема позивач звернувся із вимогами про відшкодування моральної шкоди за порушення розумних строків розгляду кримінальної справи. Разом з тим, у справі яка переглядається позивачем зазначено період розгляду кримінальної справи 12 років 8 місяців 23 дня, що не дає підстави вважати вимоги тотожними. У справі № 1527/4804/12, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначено відповідачем по справі - державу Україну в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області. У справі № 522/7213/22 ОСОБА_1 звернувся із позовними вимогами до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України. Згідно положень ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц, зазначено, що: «Тлумачення частини другої статті 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.». Отже за вимогами про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, відповідачем по справі є саме держава України, в особі її державних органів. Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що як у справі № 1527/4804/12, так і в справі яка переглядається, зокрема позивач звернувся із вимогою про відшкодування моральної шкоди за порушення розумних строків розгляду кримінальної справи, де відповідачем зазначено саме державу Україну в особі її органів, діями яких як вважає позивач йому завдано моральну шкоду. Разом з тим, у справі № 1527/4804/12 постановою Одеського апеляційного від 23.02.2021 року на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду у зв`язку з порушенням розумного строку розгляду кримінальної справи у розмірі 200000 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, врахувавши, що ОСОБА_1 отримав моральні страждання через неефективність досудового слідства та необґрунтовану тривалість судового провадження, беручи до уваги положення статті 13 Конвенції, яка гарантує ефективний засіб правового захисту в національному суді, при порушенні розумного строку розгляду справи, передбаченого частиною 1 статті 6 Конвенції, суд апеляційної інстанції, визнав порушення розумного строку при розгляді кримінальної справи, який тривав 12 років 8 місяців та 23 дні, виходячи з принципу справедливості - вважав необхідним забезпечити ОСОБА_1 адекватним відшкодуванням за затримки, які сталися, визначивши йому справедливу сатисфакцію у розмірі 200 000 грн (двісті тисяч грн). Зважаючи на те, що під час розгляду справи № 1527/4804/12 судом апеляційної інстанції при визначені розміру моральної шкоди за порушення розумних строків розгляду кримінальної справи враховано тривалість розгляду кримінальної справи 12 років 8 місяців та 23 дні, і за цей же період тривалості розгляду кримінальної справи позивач просить відшкодувати моральну шкоду у справі яка перегадається, то колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням розумних строків провадження у кримінальній справі задоволенню не підлягають. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням розумних строків провадження у кримінальній справі в суді слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Одеської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням розумних строків провадження у кримінальній справі в суді змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов Ю.П. Лозко