Постанова 4812 № 483/1430/24

24.11.25 22-ц/812/1765/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2025 року м. Миколаїв справа №483/1430/24 провадження №22-ц/812/1765/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Колосовою О. М., за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Рясного В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_4 , на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шевиріної Т. Д. у приміщенні суду у м. Очаків Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала наступним. Позивачка зазначала, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . 28 листопада 2022 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір оренди вказаного будинку на строк до 01 квітня 2023 року. Після закінчення цього строку відповідачка продовжила проживати в ньому та щомісячно вносила плату за користування ним. Разом із нею в цьому будинку проживав цивільний чоловік відповідачки ОСОБА_5 26 квітня 2024 року о 18 год 50 хв у орендованому відповідачкою будинку через необережне поводження з вогнем сталася пожежа. Внаслідок пожежі житловий будинок став непридатним для проживання. Стіни, стеля та підлога були у кіптяві та гарі, був неприємний запах диму та плавлення пластикових речей. Диван, килим, крісло, тюль згоріли повністю. Шафи, стіл, тумбочки, карнизи були пошкоджені вогнем. Відповідачка добровільно не погоджується відшкодувати шкоду. Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи № 02-01-01, складеного ФОП ОСОБА_6 станом на 29 вересня 2024 року сума завданих збитків для ліквідації наслідків пожежі у будинку становить 260 211 грн. Шкода за пошкоджені меблі та речі відповідно до ринкових цін становить 20 978 грн. Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідачки на її користь 281 189 грн майнової шкоди. Крім того, позивачка вказувала, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях у зв`язку із пошкодженням майна, оскільки тривалий час вона була позбавлена можливості користуватися своїм будинком. Відповідачка ігнорувала її вимоги добровільно відшкодувати шкоду. Вона змушена була звертатися до лікаря у зв`язку із погіршенням стану здоров`я. Моральну шкоду вона оцінила у сумі 10 000 грн, яку просила стягнути з відповідачки. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, 281 189 грн та 5000 грн моральної шкоди, а також 2861,89 грн судового збору. Рішення суду в частині стягнення майнової шкоди мотивовано тим, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами, що пожежа в належному їй на праві власності будинку сталася з вини відповідачки, яка була наймачем цього будинку, а тому саме вона повинна відшкодувати шкоду у сумі необхідній для відновлення належного стану будинку після пожежі, яка доведена дослідженими доказами, а також відшкодувати вартість пошкоджених меблів та речей. Розмір відшкодування моральної шкоди судом стягнуто з урахуванням вимог розумності та справедливості. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3 через представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідачка зазначала, що позивачкою не доведено причинно-наслідкового зв`язку між її діями та наслідками пожежі, а також те, що винна саме вона. Акт про пожежу від 26 квітня 2024 року не містить інформації щодо встановлення вини саме відповідачки, а тому не можливо зробити висновок, що причиною пожежі було необережне поводження з вогнем саме нею. Крім того, позивачка не надала відповідних експертних висновків, які б дозволяли встановити вартість відновлюваних робіт та вартість збитків, завданих внаслідок пожежі, як того вимагають норми ч.1, 2 ст.106 ЦПК України. За такого відповідачка стверджувала, що відсутні підстави для стягнення з неї як майнової, так і моральної шкоди. Доводи інших учасників справи Позивачка через представника подала відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Фактичні обставини справи ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2019 належить житловий будинок АДРЕСА_1 . 28 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаного вище будинку строком до 01 квітня 2023 року. Розмір орендної плати 1000 грн. Пунктом 1.7 договору оренди передбачено, що в оренду також здається майно, що знаходиться у будинку, що орендується: котел газовий, плита газова, кухонний стіл, меблі, холодильник, диван, шафа, стіл, крісло, килим, ванна, унітаз, пральна машина. Пунктом 7.1 вказаного договору оренди встановлено, зокрема, обов`язок орендаря забезпечувати збереження орендованого приміщення та майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати приміщення та майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно та приміщення будинку в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки, дотримуватися протипожежних правил, а також правил користування тепловою та електричною енергією, не допускати перевантаження електромереж, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення та майна будинку. Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 28 листопада 2022 року ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 прийняла у тимчасове платне користування приміщення та майно в приміщенні, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Передане приміщення відповідає вимогам, які ставилися орендарем. Факт користування відповідачкою вказаним будинком підтверджується платіжними інструкціями за період з грудня 2022 р. до травня 2024 р., з яких слідує, що ОСОБА_3 щомісячно перераховувала кошти на рахунок позивачки. В судовому засіданні суду першої інстанції сторони не заперечували того факту, що вказані кошти переховувалися в якості орендної плати та оплати за комунальні послуги. Відповідно до акту про пожежу від 26 квітня 2024 року, довідки про уточнення адреси пожежі від 16 жовтня 2024 року комісією у складі начальника 22 ДПРЧ ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , Потапчук Н. Л. та провідного інспектора Гуменної К. І. складено акт про те, що 26 квітня 2024 року о 18 год 50 хв у житловому будинку по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , виникла пожежа. Місцем її виникнення є ліжко у житловому будинку. Пожежею знищено ліжко та пошкоджено оздоблення стін та стель, пластикові труби опалення, радіатор опалення. На підтвердження пошкодження меблів та речей у будинку позивач надала фотографії. Вартість меблів та речей вона оцінила, згідно з її поясненнями, відповідно до ринкових цін у сумі 20 978 грн: комод дитячий пластиковий 1330 грн, карнизи пластикові 4 шт. 1328 грн (332 грн х 4), тюль 270х300, 4 шт. 1920 грн (480х4), стіл 1000 грн, тумбочка 1500 грн, стіл журнальний 700 грн, диван 5000 грн, килим 2500 грн, крісло 700 грн, шафа 2 шт. 5000 грн. Згідно з локальним кошторисом на будівельні роботи №02-01-01, складеним станом на 29 вересня 2024 року ФОП ОСОБА_6 , який має ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, вартість поточного ремонту з ліквідації наслідків пожежі у будинку по АДРЕСА_1 становить 260 211 грн. З виписки з медичної картки ОСОБА_1 випливає, що 10 травня 2024 року вона зверталася до лікаря зі скаргами на серцебиття та головний біль. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Під час оспорювання або невизнання права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. У статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме собою є основною підставою для їх відшкодування. За правилами частини першої статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв`язок між ними та вину заподіювача шкоди. У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди (див. постанову Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 562/2502/16-ц). Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними (постанова Верховного Суду від 28 липня 2025 року в справі № 161/22270/23). Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 372/3527/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц). Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина перша та друга статті 319 ЦК України). За положеннями статей 151, 156, 177 ЖК України громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування. У статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що пожежа це неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище. Пожежна безпека стан захищеності життя та здоров`я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі. Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в житлових приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фондів, фонду житлово-будівельних кооперативів та об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлових приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями покладається на їхніх власників (співвласників), користувачів або наймачів, якщо це обумовлено договором найму. Згідно з нормами статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме стягнення з відповідачки майнової шкоди у сумі 281 189 грн та моральної шкоди у сумі 5000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами, що пожежа в належному їй на праві власності будинку сталася з вини відповідачки, яка була наймачем цього будинку, а тому саме вона повинна відшкодувати шкоду у сумі необхідній для відновлення належного стану будинку після пожежі, яка доведена дослідженими доказами, а також відшкодувати вартість пошкоджених меблів та речей. Розмір відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням вимог розумності та справедливості. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що належними доказами доведено, що пожежа у будинку позивачки сталася з вини відповідачки, яка була наймачем будинку, оскільки вона вказаного належними доказами не спростувала. За такого є правильним висновок суду, що відповідачка має відшкодувати позивачці 260 211,00 грн майнової шкоди для відновлення будинку після пожежі. Що стосується стягнення з відповідачки 20 978 грн шкоди за пошкодження меблів та речей, які перебували у будинку під час пожежі, то колегія суддів вважає це безпідставним, оскільки належними доказами позивачка не довела, що вказані нею меблі та речі перебували у будинку на час пожежі та були пошкоджені чи знищені. Надані нею на підтвердження цього факту фотографії цього не доводять. У акті про пожежу від 26.04.2024 про пошкодження чи знищення вказаних позивачкою меблів та речей мови не йде. Отже, рішення суду в указаній вище частині є помилковим. Стягнення з відповідачки на користь позивачки моральної шкоди у сумі 5000 грн колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки належними доказами доведено спричинення такої шкоди відповідачкою, бо ст.23 ЦК України передбачає, що така шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. На думку колегії суддів розмір шкоди відповідає розумності і справедливості і враховує характер правопорушення, глибину страждань, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди. Посилання відповідачки на те, що позивачка експертними висновками не довела заявлених вимог, колегія суддів вважає безпідставним. Згідно з вимогами ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду 07 серпня 2024 року в справі № 725/5693/21, від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22 ). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що позивач може доводити свої вимоги різними засобами доказування. Позивачка у справі, яка переглядається, довела свої вимоги доказами, які вказані вище. Відповідачка, яка знала про факт пожежі у будинку позивачки, мала можливість на спростування своєї вини у цьому, звернувшись до експерта для проведення експертизи. Однак цього не зробила. Суду клопотання про проведення експертизи також не заявляла. Спростування вини у спричиненні шкоди, у тому числі за допомогою висновку експерта, покладено на відповідача, а не позивача. У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. За такого, суд першої інстанції на підставі досліджених доказів розглянув справу та ухвалив рішення. Наявна сукупність доказів доводить часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині відшкодування майнової шкоди шляхом зменшення її розміру до 260 211,00 грн. Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим. Щодо судових витрат Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, змінив рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги позивача на 91%, то наявні підстави для нового розподілу судових витрат між сторонами. Відповідачка має відшкодувати позивачці за розгляд справи в суді першої інстанції судовий збір у сумі 2649,82 грн. Позивачка, у свою чергу, має сплатити відповідачці за розгляд справи в суді апеляційної інстанції судовий збір у сумі 309 грн. Керуючись ст.374-376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_4 , задовольнити частково. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року змінити в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди та розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 260 211,00 грн та судовий збір у сумі 2649,82 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 309 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.