Постанова 4801 № 127/28485/22

Справа № 127/28485/22 Провадження № 22-ц/801/2424/2025 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2025 рокуСправа № 127/28485/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Козюма Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року, постановлену суддею Сичуком С.М. в м.Вінниці, в справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , встановив: У вересні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В.В. звернувся до суду із поданням, в якому просив обмежити громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань перед ОСОБА_2 , які покладені на боржника рішенням Вінницького міського суду Вінницької області №127/28485/22 від 27 травня 2024 року. Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. перебуває виконавче провадження №78381965 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області №127/28485/22 від 12 липня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості відповідно до розписки: 16 000,00 євро сума позики; 960,00 євро 3% річних; 3 000,00 доларів США сума позики; 180,00 доларів США 3% річних; 7 731,22 грн судовий збір. Станом на 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 так і не виконав свої зобов`язання перед стягувачем, з моменту відкриття виконавчих проваджень і до сьогодні боржник всіляко намагається уникнути виконання зобов`язання з погашення заборгованості та затягує виконання судових рішень. Так, 16 червня 2025 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №78381965, про що винесено відповідну постанову. Копія постанови була надіслана боржнику за адресою, вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , однак повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Боржник обізнаний із наявністю відкритого щодо нього виконавчого провадження, адже: по-перше, виконавцем арештовано всі рахунки боржника (повідомлення про арешт коштів надсилається банком клієнту безпосередньо, де зазначається особа, яка наклала арешт, номер виконавчого провадження, сума коштів, що арештовані; всі видаткові операції по рахунках клієнта банком блокуються); по-друге, в умовах реального часу перевірити наявність відкритих проваджень може будь-яка особа, скориставшись застосунком «Дія» чи пошуком інформації у відкритому Єдиному реєстрі боржників; по-третє, заборгованість боржника виникла через несплату боргу за договором позики, тому боржник не міг не знати, що в разі несплати позики заборгованість буде стягуватися в примусовому порядку; по-четверте, боржнику достеменного відомо про наявність судового рішення у справі №127/28485/22, оскільки адвокатом боржника 29 травня 2023 року було подано до суду заяву про перегляд заочного рішення; по-п`яте, боржник після відкриття виконавчого провадження відкривав рахунки у банках, що свідчить про умисне ухилення від виконання рішення суду; по-шосте, 22 серпня 2025 року боржник телефонував до приватного виконавця та вимагав повернення списаних коштів з його рахунку, про що складено відповідний акт. У ході виконання рішення суду приватним виконавцем накладено арешт на все майно боржника, направлено запити у відповідні інстанції з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, доходів боржника. Після виявлення у боржника рахунків у банках, 30 липня 2025 року та 19 серпня 2025 року ним були відкриті нові рахунки, які також були арештовані приватним виконавцем. Встановлено, що за боржником зареєстровано транспортні засоби, які оголошені у розшук, але фактично не розшукані. Нерухомого майна та іншого цінного майна за боржником не виявлено. 22 серпня 2025 року на особистий номер приватного виконавця надійшов дзвінок з номеру телефону від особи, який представився ОСОБА_1 , та останній почав вимагати повернення списаних з його рахунку коштів. Станом на 29 вересня 2025 року з боржника стягнуто 17 093,03 грн боргу. Згідно з відповідями державних органів, боржник має документ громадянина України, двічі перетинав державний кордон у липні місяці 2025 року. Виклики виконавця від 30 липня 2025 року та 15 серпня 2025 року повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказані факти свідчать про те, що боржник на даний період часу перетинає державний кордон України, отже має дохід, який може спрямовувати на погашення заборгованості перед стягувачем. ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання судового рішення, маючи всі реальні можливості його виконати, у зв`язку з чим приватний виконавець просить тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим документом. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою подання задовольнити. У скарзі зазначає, що суд першої інстанції, у порушення норм ч. 4 ст. 441 ЦПК України, розглянув подання без участі приватного виконавця і про розгляд подання його не повідомляв. Судом не в повній мірі досліджено надані матеріали виконавчого провадження та не вказано, які саме факти ухилення виконавцем не були доведені. Боржник вчиняє умисні дії, спрямовані на ухилення від заходів примусового характеру, застосованих виконавцем. Судом не враховано, що боржник після заблокування рахунків виконавцем намагався відкривати нові рахунки для здійснення безготівкових розрахунків, при цьому не вчиняв жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості. Також судом не враховано факт наявності у боржника рухомого майна, яке б він міг надати виконавцю для примусової реалізації в межах виконавчого провадження. Кореспонденція повертається у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а не тому, що адресат відсутній за адресою. Кошти у розмірі 17 093,03 грн стягнуті з ОСОБА_1 у примусовому порядку, а не сплачені ним у добровільно. Факт того, що боржник знає про наявність заборгованості перед стягувачем та про наявність відкритого виконавчого провадження, однак нічого не робить для погашення цієї заборгованості, і є доказом його ухилення. Приватним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення, які не дали результату. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що у грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість відповідно до розписки: 16 000 (шістнадцять тисяч) Євро - сума позики, 960 (дев`ятсот шістдесят) Євро - 3% річних, 3 000 (три тисячі) доларів США - сума позики, 180 (сто вісімдесят) доларів США - 3% річних Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 7731 (сім тисяч сімсот тридцять одну) гривню 22 копійки (а.с.37-41). 25 травня 2023 року на виконання вказаного рішення Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист (а.с.82). 29 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яка прийнята судом до провадження (а.с.49-51, 53). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2023 року скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року та призначено справу до розгляду (а.с.63-64). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість відповідно до розписки: 16 000 (шістнадцять тисяч) Євро - сума позики, 960 (дев`ятсот шістдесят) Євро - 3% річних, 3 000 (три тисячі) доларів США - сума позики, 180 (сто вісімдесят) доларів США - 3% річних Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 7731 (сім тисяч сімсот тридцять одну) гривню 22 копійки (а.с.124-127). Копію вказаного рішення отримано ОСОБА_1 11 червня 2024 року, що підтверджується відміткою на заяві про видачу копії судового рішення (а.с.128). 12 липня 2024 року на виконання рішення суду Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист (а.с.132). Виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року за поданням головного державного виконавця оголошено розшук боржника ОСОБА_1 (а.с.145-146). 16 червня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця Тимощука В.В. із заявою про примусове виконання рішення суду у даній справі (а.с.154). 16 червня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78381965 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/28485/22 від 12 липня 2024 року (а.с.155). Також в цей же день приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна та про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с.156, 157). Згідно відповіді МВС України за боржником зареєстровані наступні транспортні засоби: - причіп ГКБ 819, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 1991 р.в., зеленого кольору; - автомобіль вантажний УАЗ 452Д, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , 1985 р.в., зеленого кольору (а.с.175). 30 липня 2025 року приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме вказаних транспортних засобів (а.с.176). Згідно відповіді Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 18 вересня 2025 року, ОСОБА_1 12 липня 2017 року документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 (код органу, що видав 0516) (а.с.184). Державна прикордонна служба України на запит приватного виконавця Тимощука В.В. листом від 05 серпня 2025 року повідомила, що ОСОБА_3 за період з 12 липня 2025 року по 29 липня 2025 двічі перетинав державний кордон України: 18 липня 2025 року та 27 липня 2025 року (а.с.178). 15 серпня 2025 року та 19 серпня 2025 року приватним виконавцем Тимощуком В.В. винесені постанови про арешт коштів боржника (а.с.179,181). 22 серпня 2025 року приватним виконавцем Тимощуком В.В. складено акт про те, що на телефонний номер виконавця 22 серпня 2025 року о 09 год. надійшов телефонний дзвінок від боржника ОСОБА_1 , який, зокрема, просив повернути списані з його рахунку кошти (а.с.186). 30 липня 2025 року та 15 серпня 2025 року приватний виконавець здійснював виклики боржника ОСОБА_1 , які повернулися з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.192-195). Як зазначено у поданні приватного виконавця Тимощука В.В., станом на 29 вересня 2025 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто 17 093,03 грн. Станом на день звернення до суду боржником вищезгадане рішення суду не виконано. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». У п. 5 ч. 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Частинами першою, третьою статті 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на боржника - фізичну особу судовим рішенням, а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов`язань. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Таким чином, право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Саме виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України приватний виконавець Тимощук В.В. зазначив, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а боржник заходів щодо виконання рішення суду за рахунок належного йому майна та доходів не вживає. У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 обізнаний про ухвалення 27 травня 2024 року судом рішення про стягнення з нього заборгованості у зв`язку з невиконанням ним узятих на себе боргових зобов`язань. Вказане рішення суду ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалося. 16 червня 2025 року приватним виконавцем Тимощуком В.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Хоча в матеріалах виконавчого провадження і відсутні докази на підтвердження факту отримання документів виконавця боржником, акт приватного виконавця від 22 серпня 2025 року підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відкрито виконавчого провадження. ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу із запереченнями щодо змісту і вимог апеляційної скарги не подав, проти викладених в апеляційній скарзі обставин не заперечив. Як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні при апеляційному перегляді справи, він дійсно телефонував до приватного виконавця Тимощука В.В. з приводу списання з його рахунків коштів. При цьому, ОСОБА_1 підтвердив факт своєї обізнаності із наявністю рішення суду про стягнення з нього коштів та факт його невиконання на даний час. ОСОБА_1 не заперечив також наявність у нього на праві власності транспортних засобів. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що кошти у розмірі 17 093,03 грн не були сплачені у добровільному порядку боржником, а були списані виконавцем з арештованих рахунків боржника. І це не може свідчити про здійснення ним дій для погашення заборгованості. Матеріали подання містять достатньо доказів на підтвердження того, що приватним виконавцем Тимощуком В.В. з метою виконання рішення суду у виконавчому провадженні вчинено виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», однак, рішення суду залишається невиконаним. Колегія суддів розцінює такі дії ОСОБА_1 , як свідоме ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, про необхідність виконання якого йому безспірно відомо. На думку колегії суддів, приватним виконавцем Тимощуком В.В. доведено, що боржник, маючи можливість хоча б частково виконати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2024 року, свідомо ухиляється від його виконання. Про це, зокрема свідчить й та обставина, що після накладення арешту на банківські рахунки боржника, відкриті в одних установах банків, боржником відкрито рахунки в інших банках (АТ «АП «Банк» («Агропросперіс Банк») та в АТ «Банк інвестицій та заощаджень» (АТ «Бізбанк»). Крім того, варто взяти до уваги, що ОСОБА_1 з моменту відкриття виконавчого провадження двічі перетинав державний кордон України. Апеляційний суд враховує, що наявність змоги вільного та неодноразового перетину кордону потребує коштів, а відмова у обмеженні таких прав порушує права стягувача на справедливе очікування виконання встановленого судовим рішенням зобов`язання, отже факт ухилення боржника від виконання рішення підтверджується матеріалами подання приватного виконавця та поведінкою боржника. На думку апеляційного суду, вжиті заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника сприятимуть гарантуванню повернення наявного у нього боргу і є виправданими та пропорційними меті його застосування. Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак подання приватного виконавця підлягає до задоволення. Керуючись ст. 364, 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Подання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича задовольнити. Тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, що виникли на підставі рішення Вінницького міського суду від 27 травня 2024 року у справі №127/28485/22. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 20 листопада 2025 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий О.В. Ковальчук