Постанова Київський апеляційний суд № 754/10962/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/16520/2025 Справа № 754/10962/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 18 листопада 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Грегуля О.В. в м. Київ 08 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У липні 2025 року позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики № 75853511 в розмірі 11737,36 грн., з яких 5661 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6076,36 грн. - сума заборгованості за відсотками, судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн. Позов мотивовано тим, що 27 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75853511, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн. строком на 64 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису tL2HYmUPi6, що був надісланий на вказану позичальником електроннуадресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізитів сторін. Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 75853511 від 27 червня 2021 року, був ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор tL2HYmUPi6. Час відправки ідентифікатора позичальнику 27.06.2021 19:26:57. Електронна пошта, на яку направлений ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1. Того ж дня ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання п. 1 договору позики № 75853511 від 27 червня 2021 року передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7000 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництва платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Згідно листа № 10/04/25-64 від 10 квітня 2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції від 27 червня 2021 року перераховані кошти на виконання умов договору позики № 75853511. Згідно довідки № КД-000022044/ТНПП від 22 квітня 2025 року, ТОВ «ФК «Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатора платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного компанією ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 27 червня 2021 року, сума 7000 грн., за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу d7a90a69-2f7c-41c0-aaec-d146e36a3cfa. Оскільки компанія не здійснює операції з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється включно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Відповідно до п. 5.2 договору позики № 75853511, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику на умовах ануїтету (далі Правила), розміщені за посиланням https://mycredit.ua/ru/documents-licence/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Згідно із п. 6.7 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі невнесення чергового ануїтетного платежу, до складу якого входить частина позики, позичальнику на таку частину позики нараховується процентна ставка у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем сплати такого ануїтетного платежу, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів по кожному подібному ануїтетному платежу. Після оплати ануїтетного платежу та процентів, нарахованих за понадстрокове користування позикою (або її частиною), подальше повернення позики здійснюється згідно з графіком платежів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Таким чином, у договорі встановлено строк позики 64 днів, проте відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим строк договору автоматично пролонговується. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Враховуючи умови договору позики та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 2347 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 11737,36 грн. за період з 27 червня 2021 року по 19 листопада 2021 року. В подальшому позикодавцем відступлено право вимоги за договором позики, зокрема 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики № 75853511 від 27 червня 2021 року. 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики № 75853511 від 27 червня 2021 року. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року в позові відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позивач та місцевий суд не звернули уваги, що перелік документів, які містяться в матеріалах справи, не відповідають змісту позовної заяви, зокрема в мотивувальній частині та в додатках до позовної заяви зазначено, що до позову додається договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, проте позивачем помилково не долучено даний доказ. Місцевий суд помилково не звернув уваги, що позовна заява у даній справі подана без додержання вимог ст. 175 ЦПК України та не залишив її без руху для виправлення недоліків. Щодо набуття права грошової вимоги за договором позики, пояснював, що в матеріалах справи міститься витяг з додатку № 1 до договору факторингу № 030423-ФК (витяг з реєстру заборгованості до договору факторингу) та докази оплати ціни відступлення грошової вимоги до договору факторингу № 030423-ФК, проте помилково не долучено копію самого договору факторингу. Наводив хронологію переходу права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75853511 від 27 червня 2021 року на підставі договору факторингу № 1911, укладеного 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», а також договору факторингу № 030423-ФК, укладеного 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет». Повідомляв, що згідно п. 5.2 договору факторингу, перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Відповідно до реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11737,36 грн., з яких 5661 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6076,36 грн. сума заборгованості за відсотками. В зв`язку з тим, що позовну заяву не було залишено без руху з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки позивачем помилково не долучені документи до позовної заяви та вчасно не виправлено самостійно недоліки, судом постановлено рішення з порушенням процесуальних вимог. Враховуючи вище, з метою справедливого, повного та об`єктивного вирішення справи, до апеляційної скарги додається договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року разом з додатками. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75853511, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн. строком на 64 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,2 % в день (знижена процентна ставка). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису tL2HYmUPi6, що був надісланий на вказану позичальником електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізитів сторін. Відповідно до п. 5.2 договору позики № 75853511, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику на умовах ануїтету (далі Правила), розміщені за посиланням https://mycredit.ua/ru/documents-licence/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (а. с. 16). Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 75853511 від 27 червня 2021 року, був ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор tL2HYmUPi6. Час відправки ідентифікатора позичальнику 27.06.2021 19:26:57. Електронна пошта, на яку направлений ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 28). Того ж дня ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання п. 1. договору позики № 75853511 від 27 червня 2021 року передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7000 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництва платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (а. с. 10). Згідно листа № 10/04/25-64 від 10 квітня 2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції від 27 червня 2021 року перераховані кошти на виконання умов договору позики № 75853511 (а. с. 28 зворот). Згідно довідки № КД-000022044/ТНПП від 22 квітня 2025 року, ТОВ «ФК «Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатора платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного компанією ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 27 червня 2021 року, сума 7000 грн., за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу d7a90a69-2f7c-41c0-aaec-d146e36a3cfa. Оскільки компанія не здійснює операції з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється включно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються (а. с. 29). 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики № 75853511 від 27 червня 2021 року (а. с. 30 - 40 т. 1). Крім того, до позовної заяви долучено копію акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року (а. с. 41) та копію додатку № 1 до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, яким є реєстр заборгованості, згідно з яким у п. 11101 зазначений ОСОБА_1 , дата укладеного договору 27 червня 2021 року, зазначено одноразовий ідентифікатор, дата та час відправки ідентифікатору позичальнику, маска карти, номер телефону/e-mail, на який було відправлено ідентифікатор, суму заборгованості за тілом кредиту, суму заборгованості по процентам за користування кредитом, загальна сума заборгованості (а. с. 42). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК). Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. У справі № 524/5556/19 в постанові від 12 січня 2021 року Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним, оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Верховний Суд у справі № 234/7159/20 в постанові від 10 червня 2021 року, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21), від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною. Встановивши на підставі наданих доказів факт укладення ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики № 75853511 від 27 червня 2021 року, отримання відповідачем кредиту в розмірі 7000 грн. та одночасно відмовляючи при цьому в позові, суд першої інстанції виходив із того, що до позову не додано договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, сторонами якого є ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та позивач, на який є посилання в мотивувальній частині позову і в графі додатків до позову, що вказує на недоведеність доказами доводів позивача про набуття позивачем права вимоги за договором позики. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є передчасними, зроблені в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 цього Кодексу, а саме до позовної заяви не додано копію договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, зазначену в переліку додатків до позовної заяви, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України повинен був постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху з цих підстав для надання позивачу можливості усунути ці недоліки і надати докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, однак не зробив цього. Однак судом першої інстанції вимоги ч. 1 ст. 185 ЦПК України належним чином виконані не були і розгляд справи здійснено за наявними у справах матеріалами. Таким чином, суд першої інстанції не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, не врахував наявність в матеріалах справи інших доказів, зокрема додатків до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, що свідчить про його фактичне укладення, та ухвалив помилкове і передчасне рішення про відмову в позові. Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відмову в позові здійснено в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року не можна вважати законним і обґрунтованим, таке рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. До апеляційної скарги ТОВ «Фінпром Маркет» додано копію договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, яку позивач просив долучити до матеріалів справи з метою справедливого, повного та об`єктивного вирішення справи. Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи вищенаведене, оскільки копію договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року було зазначено в переліку додатків до позовної заяви, однак фактично не додано до позову, а судом першої інстанції безпідставно не було залишено позов без руху з цих підстав відповідно до положень ст. 175, 177 ЦПК України, щоб надати позивачу можливість усунути зазначені недоліки, апеляційний суд приймає наданий ТОВ «Фінпром Маркет» доказ та надає йому оцінку. Розглядаючи по суті позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходить із доведеності обставин, що 27 червня 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали електронний договір позики № 75853511, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 7000 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним (промо відсоток 1,2 %, відсоток 1,6 %) та виконати інші обов`язки, передбачені договором. 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики № 75853511 від 27 червня 2021 року. 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики № 75853511 від 27 червня 2021 року. Оскільки позивачем підтверджено перерахування на користь відповідача кредитних коштів, а відповідачем на надано доказів належного виконання зобов`язання за кредитним договором, не спростовано наявності заборгованості, апеляційний суд приходить до висновку, що заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Оцінюючи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором позики, апеляційний суд враховує, що строк дії договору позики від 27 червня 2021 року, укладеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 , сторонами визначений 64 дні до 29 серпня 2021 року. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Разом із тим, згідно розрахунків заборгованості, долучених до позовної заяви, вбачається, що відсотки за користування кредитом зі строком користування до 29 серпня 2021 року продовжували незаконно нараховуватися після закінчення строку основного зобов`язання (а. с. 5 - 6). Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 64 днів кредитування, що визначено договором, позивач посилався на факт автопролонгації договору. При цьому позивач не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 64 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Враховуючи вищевикладене, проценти за користування кредитними коштами, після спливу 64 днів кредитування стягнуті судом першої інстанції з відповідача безпідставно, а отже у зазначеній частині позовні вимоги задоволенню не підлягали. Апеляційний суд враховує, що за період 64 днів користування позикою в розмірі 7000 грн., за зниженою процентною ставкою 1,2 % на залишок заборгованості в день, відповідачем мало бути сплачено: за період з 27 червня 2021 року по 08 липня 2021 року в розмірі 84 грн. щоденно, що становить 1008 грн., після чого ОСОБА_1 було частково погашено тіло кредиту в розмірі 1349 грн., відсотки в розмірі 1008 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 5), і базою обрахування відсотків стало тіло заборгованості в розмірі 5651 грн. З 09 липня 2021 року по 29 серпня 2021 року позивачем здійснено нарахування процентів в загальному розмірі 3851,08 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 27 червня 2021 року № 75853511 станом на час звернення з даним позовом становив 5651 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3851,08 грн. заборгованості за відсотками, всього 9502,08 грн., і саме в даному розмірі заборгованість підлягала стягненню з неї на користь позивача. За подання позовної заяви ТОВ «Фінпром Маркет» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн., разом 6056 грн. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено на 81 % (стягнуто заборгованість в розмірі 9502,08 грн. із заявлених до стягнення 11737,36 грн.), судовий збір в розмірі 4905,36 пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. 01 листопада 2024 року адвокат Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір про надання правничої допомоги № 01-11/24, п. 4.4 якого погоджено розмір винагороди адвоката, зокрема, вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500 грн. за одну справу; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі - 3000 грн. за одну справу (а. с. 44). 30 квітня 2025 року Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет» склали акт № 11-П приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно якого за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року за період з 20 березня 2025 року по 20 квітня 2025 року послуги з правничої допомоги надані адвокатом якісно та в повному обсязі. По боржнику ОСОБА_1 виконано такі послуги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі, всього на 3500 грн. (а. с. 47). Згідно платіжної інструкції від 30 квітня 2025 року, адвокатом Ткаченко Ю.О. отримано від ТОВ «Фінпром Маркет» оплату згідно акту № 11-П приймання наданої правничої допомоги від 20 квітня 2025 року (а. с. 49). Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19). Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу від сторони відповідача не надходило. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено частково, оскільки стягнуто з відповідача на користь позивача 9502,08 грн. із заявлених до стягнення 11737,36 грн., що становить 81 % задоволених вимог, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 2835 грн. пропорційно до задоволення позовних вимог та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75853511 від 27 червня 2021 року в розмірі 9502,08 грн., а також судовий збір в розмірі 4905,36 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2835 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав. Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (Київська область м. Ірпінь вул. Стельмаха Михайла 9-а оф. 204 код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики № 75853511 від 27 червня 2021 року в розмірі 9502,08 грн., а також судовий збір в розмірі 4905,36 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2835 грн. В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.