Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/750/25

Справа № 930/750/25 Провадження № 33/801/1158/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач: Сопрун В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Головенка Є.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Головенка Євгена Васильовича на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2025 року, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №134935 від 20 березня 2025 року о 14:45 год в вул. Центральна, буд.48, с. Березівка Вінницького району Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував т/з «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру. Від керування ТЗ водій відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу. ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави. Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Головенко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час розгляду справи, тому ні він, ні його адвокат участі в судовому засіданні не приймали. З постановою суду від 23 вересня 2025 року ознайомився 21 жовтня 2025 року, під час ознайомлення з матеріалами справи. В апеляційній скарзі, посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, вважає, що вона прийнята без з`ясування істотних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, просив постанову скасувати, провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу, а отже і відсутня його вина у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, вважає, що було порушено право ОСОБА_1 на судовий захист. Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Головенка Є.В., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду приймалась за відсутності ОСОБА_1 , з матеріалами справи адвокат Головенко Є.В. ознайомився 21 жовтня 2025 року, що підтверджується його заявою (а.с.40), а апеляційну скаргу подав 27 жовтня 2025 року, дотримавшись 10-тиденного строку її оскарження. Враховуючи зазначені вище обставини, строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений з поважних причин, а тому на підставі ст.289 КУпАП він підлягає поновленню. Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно диспозиції ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у порушенні п. 2.5 ПДР України знайшла підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і підтверджується наступними доказами: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 134935 від 20 березня 2025 року; -актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; -направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; -рапортом працівника поліції; -довідкою від 20 березня 2025 року, про те що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, передбачених ст.130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане 23 жовтня 2003 року відповідно до даних ГСЦ МВС України рахується «зданим на збереження ТСЦ»; -постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4314158 від 20 березня 2025 року за ч.2 ст.126 КУпАП. Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. Із досліджених відеозаписів з місця події вбачається, що працівниками поліції було зупинено автомобіль «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 . На запитання працівників поліції хто перебував за кермом стороння особа ОСОБА_2 , вказала «він», вказуючи на ОСОБА_1 . При цьому з відеозапису вбачається, що інших осіб крім них та працівників поліції не було. В подальшому водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки так і в медичному закладі, оскільки працівниками поліції були виявлені ознаки такого сп`яніння. Проте водій вказав, що він вживав алкоголь та проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння не вбачає за необхідне. Водій ОСОБА_1 неодноразово пропонував працівникам поліції грошові кошти, на що працівники поліції відмовились від коштів та роз`яснили, що за це передбачена кримінальна відповідальність. Під час оформлення постанови за ч.2 ст.126 КУпАП та протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 поклав в службовий автомобіль працівників поліції грошові кошти в розмірі 300 доларів США, в зв`язку з чим працівниками поліції була викликана слідчо-оперативна група. Крім того, з відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 протягом всього часу, а саме від зупинки до оформлення адмінматеріалів не заперечував керування транспортним засобом, що також спростовує доводи апеляційної скарги про т, що ОСОБА_1 не керував автомобілем. Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказала, що вона керувала транспортним засобом марки «Kia Sportage» під час зупинки працівниками поліції. Проте апеляційний суд не бере їх до уваги та розцінює їх, як спосіб уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами скаржника, який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Оскільки водій ОСОБА_1 за наявності ознак алкогольного сп`яніння, як особа яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб. Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має. Доводи апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст. ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд вважає, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Неявка належним чином повідомленого правопорушника в судове засідання, не перешкоджала розгляду справи судом першої інстанції. Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи. Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об`єктивно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 правомірно та відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативним. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції у справі немає. Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Головенка Євгена Васильовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Головенка Євгена Васильовича залишити без задоволення. Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАПзалишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Сопрун