Ухвала КАС ВС № 320/3353/25

УХВАЛА 14 листопада 2025 року м. Київ справа №320/3353/25 адміністративне провадження №К/990/46179/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. від розгляду справи №320/3353/25 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення зборів суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області №21 від 09 грудня 2024 року про припинення автоматизованого розподілу справ на присяжного ОСОБА_1 до прийняття рішення про його увільнення на сесії Бучанської районної ради Київської області та направлення розпорядження в.о. голови КиєвоСвятошинського районного суду Київської області щодо увільнення з числа присяжного ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київський області, розпорядження в.о. Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області В.В.Лисенка №6 від 10 грудня 2024 року «Про увільнення присяжного ОСОБА_1 », подання начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області С.В.Шевченко від 10 грудня 2024 року вих.№03-13/2556/24 до Бучанської районної ради Київської області про виключення зі списку присяжних та перегляд списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області для заміни ОСОБА_1 , рішення Бучанської районної ради Київської області від 24 грудня 2024 року №294-24-VIII про внесення змін до рішення Бучанської районної ради Київської області від 18 листопада 2022 року №212-16-VIII «Про затвердження списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області», в частині виключення зі списку присяжних ОСОБА_1 . Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 повернуто без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 КАС України. 10 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №320/3353/25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2025 року для розгляду цієї касаційного скарги визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білак М.В., судді - Желєзний І.В., Мацедонська В.Е. 13 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. від розгляду справи №320/3353/25. В обґрунтування заяви про відвід судді Желєзного І.В. позивач зазначає, що ним 10 листопада 2025 року подано до Касаційного адміністративного суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року про залишення без задоволення апеляційної скарги у справі №320/3353/25 за його позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі ТУДСАУ в Київській області), Бучанської районної ради Київської області (далі Бучанська рада) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів і окремих його положень, визнання дій протиправними і зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, стягнення коштів на відшкодування шкоди. Із витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями йому стало відомо, що до складу колегії суддів входить: Желєзний І.В. , відносно якого на розгляді у Вищій раді правосуддя знаходиться скарга позивача щодо дисциплінарного проступку суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Желєзного І.В., від 01 червня 2023 року (К-555/6/7-23 02 червня 2023 року). Заявник вважає, що зазначені судді внаслідок недбалості допустили істотне порушення норм процесуального права під час здійснення розгляду його касаційної скарги у справі №826/7424/16 за його позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов`язання надати статус безробітного, призначити і виплатити гарантовану статями 8, 46 Конституції України допомогу по безробіттю, не зазначили в судовому рішенні мотивів відхилення моїх аргументів щодо суті спору, порушили засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом, безпідставно затягнули розгляд скарги аж на 3 роки, допустили поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питанні моралі, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, умисно або у зв`язку з очевидною недбалістю допустили порушення прав людини передбачені пунктом 1 статті 6, статями 8, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, пункту g частини першої статті 2 Європейської конвенції про соціальне забезпечення, через грубе нехтування обов`язками судді, що є підставою для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності, згідно пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, пункту 6 частини 1, частини дев`ятої статті 109 статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що суддя Желєзний І.В. опосередковано заінтересований в результаті розгляду цієї справи і використовуючи своє службове становище може спонукати інших суддів з колегії суддів під час її розгляду в черговий раз порушити його права, гарантовані Конституцією України та чинними міжнародними договорами і викликають у мене обґрунтовані сумніви у його неупередженості, безсторонності та об`єктивності. Враховуючи викладені обставини, позивач зазначає, що у нього виникають беззаперечні обґрунтовані сумніви у неупередженості, об`єктивності, безсторонності, компетентності судді Желєзного І.В., які також свідчать про можливу опосередковану заінтересованість його в результаті розгляду цієї справи і з метою запобігання будь- яким сумнівам з даного приводу та керуючись пунктами 2, 4 частини першої статті 36, статями 39-41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить задовольнити відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзному І.В. та розглядати адміністративну справу тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Перевіривши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В., Суд зазначає таке. Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від зазначених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача. Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з метою запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного законодавства не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права та врахувати принципи, сформульовані у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Білух проти України», заява №33949/02, п. 49; Fey v. Austria, заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п.п. 42-43, Pullar v. United Kingdom, заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Проаналізувавши аргументи заявника, які зазначені ним в обґрунтування поданої заяви про відвід, Суд наголошує на їх безпідставності на необґрунтованості. Не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Разом з тим, на думку Суду, підстави для відводу судді Желєзного І.В., заявлені позивачем, не знайшли підтвердження та ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивній оцінці позивачем обставин справи. Верховний Cуд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Тож колегія суддів звертає увагу, що у відповідності з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суд зазначає, що основні доводи заяви позивача ґрунтуються на тому, що на розгляді у Вищій раді правосуддя знаходиться скарга позивача щодо дисциплінарного проступку суддів. Проте, зазначений довід не може бути підставою для відводу судді. Твердження, які містяться у заяві про умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення розгляду касаційної скарги у справі №826/7424/16, то колегія суддів зазначає, що такі твердження свідчать про незгоду сторони з прийнятим у справі №826/7424/16 судовим рішенням за участю судді Желєзного І.В., що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Щодо посилання позивача на те, що суддя Желєзний І.В. опосередковано заінтересований в результаті розгляду цієї справи і, використовуючи своє службове становище може спонукати інших суддів з колегії суддів під час її розгляду в черговий раз порушити його права, гарантовані Конституцією України та чинними міжнародними договорами, то колегія суддів нагадує, що згідно статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Інших аргументів та доказів, які б підтверджували безсторонність судді Желєзного І.В., або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та безсторонності, з доводів заяви про відвід, не вбачається. Отже, доводи і обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися підставою для сумніву в безсторонності судді під час розгляду цієї справи. У заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його небезсторонність чи заінтересованість у результаті розгляду цієї справи. Оскільки доводи заяви про відвід суддів ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами, заява про відвід судді Желєзного І.В. є необґрунтованою. Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Железному І.В. питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України. Враховуючи викладене, керуючись статтями 31, 36, 37, 39, 40, 167, 243, 248 КАС України, У Х В А Л И В: Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. визнати необґрунтованою. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. від розгляду справи №320/3353/25 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак І.В. Желєзний В.Е. Мацедонська