Постанова КАС ВС № 320/3353/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Київ справа № 320/3353/25 адміністративне провадження № К/990/46179/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року (головуючий суддя - Колеснікова І.С.) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року (головуючий суддя - Кобаль М.І., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі № 320/3353/25 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. I. ПРОЦЕДУРА

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області.

2. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення зборів суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області № 21 від 09 грудня 2024 року про припинення автоматизованого розподілу справ на присяжного ОСОБА_1 до прийняття рішення про його увільнення на сесії Бучанської районної ради Київської області та направлення розпорядження в.о. голови Києво-Святошинського районного суду Київської області щодо увільнення з числа присяжного ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київський області, розпорядження в.о. Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_2 № 6 від 10 грудня 2024 року «Про увільнення присяжного ОСОБА_1 », подання начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області ОСОБА_3 від 10 грудня 2024 року (вих.№ 03-13/2556/24) до Бучанської районної ради Київської області про виключення зі списку присяжних та перегляд списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області для заміни ОСОБА_1 , рішення Бучанської районної ради Київської області від 24 грудня 2024 року № 294-24-VIII про внесення змін до рішення Бучанської районної ради Київської області від 18 листопада 2022 року № 212-16-VIII «Про затвердження списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області», в частині виключення зі списку присяжних ОСОБА_1 .

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 повернуто без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою позивача. II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 152 КАС України, оскільки позивачем не сплачено судовий збір за подання такої заяви.

7. Суди зазначили, що предметом розгляду у цій справі не є поновлення на роботі, відтак положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), на які посилався позивач у заяві, не розповсюджуються на нього в частині звільнення від сплати судового збору.

8. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що прийняття рішення про звільнення особи від сплати судового збору чи відстрочення його сплати на визначений строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, є правом суду. Вказані норми не передбачають обов`язку суду звільнити особу від сплати судового збору у випадку наявності відповідного клопотання. Невмотивоване звільнення від сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до суду. III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані судові рішення не ґрунтуються на засадах верховенства права, є незаконними та необґрунтованими, ними не забезпечено його право на справедливий суд, позбавлений доступу до правосуддя за дискримінаційною ознакою майнового стану, не поважаючи права, визначені в розділі I Європейської конвенції з прав людини.

10. Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на практику ЄСПЛ, наголошує, що скрутний майновий стан не може бути причиною для обмеження доступу особи до правосуддя. Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи його заяву, не врахували його скрутний майновий стан та надані на підтвердження докази. На його думку, відмова у звільненні від сплати судового збору без дослідження судом доказів, якими він обґрунтовував наявність підстав для застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI, завдає шкоди самій суті права позивача на доступ до суду.

11. У касаційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не надав позивачу строк для сплати судового збору, а відразу повернув без розгляду заяву про забезпечення позову, що суперечить правовому висновку Верховного Суду, сформованому у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16. IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

13. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заявнику без розгляду заяви про забезпечення позову, та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 152 КАС України, а тому наявні підстави для її повернення заявнику без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 КАС України.

15. Верховний Суд не погоджується із цим висновком з огляду на таке.

16. Частиною четвертою статті 152 КАС України передбачено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

17. Відповідно до частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

18. Судами встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не надав документ про сплату судового збору. При цьому, у своїй заяві позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), оскільки від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

19. Розглядаючи таке клопотання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у цьому випадку предметом розгляду не є поновлення на роботі, оскільки, згідно з діючим законодавством України, виконання функцій присяжного не є професійною діяльністю. А тому положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI не розповсюджуються на позивача в частині звільнення від сплати судового збору, і за звернення із заявою про забезпечення позову повинен сплачувати судовий збір.

20. Проте, за перевіркою матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 також просив, посилаючись на частину першу статті 133 КАС України, врахувати його майновий стан та зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від оплати взагалі. В підтвердження свого скрутного матеріального становища позивач надав довідку Бучанської філії Київського обласного центру Державного центру зайнятості від 27 вересня 2024 року № 1196 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 04 січня 2025 року. Також у своїй заяві ОСОБА_1 наголошує, що отримання винагороди за виконання функцій присяжного було його єдиним доходом, при цьому на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей - 2009 та 2011 років народження. Вказаним доводам та наданим документам суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки.

21. Також Верховний Суд звертає увагу, що у своїй заяві ОСОБА_1 також просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI (судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду). Окрім того, позивач послався як на підставу звільнення на пункт 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI (враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу). Вказаним доводам заяви також не було надано оцінки судами попередніх інстанцій.

22. У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки судами не розглянуто в повному обсязі клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, тобто порушено норми процесуального права.

23. Доводи позивача щодо необхідності застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16 є необґрунтованими. У справі № 503/1904/16 суд касаційної інстанції сформував правовий висновок не щодо застосування частини сьомої статті 154 КАС України, а щодо наслідків повернення апеляційної скарги.

24. Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

25. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 345, 353, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 320/3353/25 - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.В. Білак В.Е. Мацедонська С.А. Уханенко, Судді Верховного Суду