Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9473/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9473/25 Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В., повний текст судового рішення складено 25.08.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач), в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.01.2025 №155250027329; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 15.08.1983 по 20.08.1984, з 05.01.1992 по 08.10.1993, з 27.02.1995 по 02.09.1996 роки, нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно до розрахунку страхового стажу відповідачем не враховано до спеціального стажу період з 15.08.1983 по 20.08.1984, з 05.01.1992 по 08.10.1993, з 27.02.1995 по 02.09.1996 роки. Проте, вказані періоди роботи наявні у трудовій книжці, що не заперечується відповідачем. Як зазначено у спірному рішенні, спеціальний стаж, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги складає 28 років 3 місяці 23 дні з необхідних 30 років. Такий висновок пенсійного органу не ґрунтується на фактичних обставинах, оскільки ним не враховано періоди з 15.08.1983 по 20.08.1984, з 05.01.1992 по 08.10.1993, з 27.02.1995 по 02.09.1996, які в загальному підсумку складають більше 30 років та дають право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволений в повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не має права на грошову допомогу, оскільки страховий стаж позивача на посадах, які дають право на нарахування та виплату вищезазначеної допомоги складає 28 років 03 місяці 23 дні, при необхідних 30 років. Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що з 2024 року позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 30.12.2024 позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву, про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 03.01.2025 №155250027329 відмовило позивачу у проведенні нарахування грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначивши, що спеціальний стаж, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги складає 28 років 3 місяці 23 дні з необхідних 30 років. Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.04.1984 року ОСОБА_1 займала посади: - з 15.08.1983 по 20.08.1984 - вчителя початкових класів в СШ-14 (запис №1-2); - з 27.08.1984 по 29.12.1991 - вихователь групи продовженого дня (запис №3-5); - з 05.01.1992 по 08.10.1993 - лаборанта кафедри філософії Одеського національного інституту морського флоту (запис №6-7); - з 18.10.1993 по 26.02.1995 - вихователя Яслі-садка №279 (запис №8-9); - з 27.02.1995 по 02.09.1996 - завідуючої Дитячим садком №59 (запис №10-11); - з 21.08.2004 по 31.01.2024 (дата призначення пенсії за віком) - вчителя початкових класів Загальноосвітньої спеціалізованої школи №69 (запис №25-27). Згідно з розрахунком страхового стажу, відповідач не врахував до спеціального стажу період з 15.08.1983 по 20.08.1984, з 05.01.1992 по 08.10.1993, з 27.02.1995 по 02.09.1996. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Як передбачено статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 за №1841-III, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон №1841-III), позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. У відповідності до статті 10 часини 1 Закону України «Про освіту» №2145-VIII, невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта. Тобто позашкільна, у тому числі позашкільна освіта є складовою системи освіти. Статтею 12 Закону України «Про позашкільну освіту» №1841-III та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06 травня 2001 року за №433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Відповідно до статті 21 Закону України №1841-III, право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників. У відповідності до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. За приписами статті 46 частин 1, 3 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Конституційний Суд України у пункту 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004). Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі по тексту Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Статтею 55 пунктом «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Відповідно до пункту 7-1 частини 1 «Прикінцевих Положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Як вбачається з матеріалів справи, необхідний стаж у розумінні статті 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» у позивача наявний (більше 30 років). Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 21.04.1984 року позивач займала посади: з 15.08.1983 по 20.08.1984 - вчителя початкових класів в СШ-14 (запис №1-2); з 27.08.1984 по 29.12.1991 - вихователь групи продовженого дня (запис №3-5); з 05.01.1992 по 08.10.1993 - лаборанта кафедри філософії Одеського національного інституту морського флоту (запис №6-7); з 18.10.1993 по 26.02.1995 - вихователя Яслі-садка №279 (запис №8-9); з 27.02.1995 по 02.09.1996 - завідуючої Дитячим садком №59 (запис №10-11); з 21.08.2004 по 31.01.2024 (дату призначення пенсії за віком) - вчителя початкових класів Загальноосвітньої спеціалізованої школи №69 (запис №25-27). Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року за №909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Разом з тим, відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя - реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач - дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації. З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 номер провадження 11-860апп18, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні статті 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909. Статтею 62 частиною 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637. Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Отже, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 21.04.1984 року всі записи чіткі, зрозумілі, викладені, з найменування закладів, в яких працювала позивач вбачається, що вони належать до державної або комунальної форми власності. Разом з тим, згідно до розрахунку страхового стажу відповідачем не враховано до спеціального стажу період з 15.08.1983 по 20.08.1984, з 05.01.1992 по 08.10.1993, з 27.02.1995 по 02.09.1996. Суд першої інстанції правильно зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії. Органи, що призначають пенсію, мають право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1. Позивач не може бути позбавлений свого права щодо включення спірних періодів в страховий стаж при призначення їй пенсії за віком, у зв`язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки, яка є основним документом необхідним для його підтвердження. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку особа займала у той чи інший період роботи у в за наявності належним чином оформлених трудових книжок, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на час звернення із заявою до органу Пенсійного фонду України мала право на зарахування до спеціального стажу спірних періодів роботи. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 року №1191 (далі - Порядок №1191), передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909. Положеннями пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день її призначення. Згідно з пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія