Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/5795/23

Справа № 991/5795/23 Провадження 1-кп/991/76/23 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2025 року м.Київ Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: Головуючої судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання ОСОБА_4 , за участі: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000438 від 08.05.2018, щодо обвинуваченого: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області, проживає на АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, - ВСТАНОВИВ: 1.Суть клопотання та позиції учасників кримінального провадження 24.09.2025 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі № 760/13938/18, на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222484801:01:024:5020, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1225671032224) (далі - арештована земельна ділянка), яка належить на праві власності ОСОБА_7 . Своє клопотання захисник ОСОБА_8 обґрунтовує тим, що унаслідок збройної агресії рф та бойових дій, що відбувалися у період з 24.02.2022 по 02.03.2022 на території Київської області, було повністю зруйновано єдиний житловий будинок подружжя ОСОБА_9 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходився на арештованій земельній ділянці. Право власності на цю земельну ділянку було зареєстровано у 2017 році за ОСОБА_7 , при цьому вона належить на праві спільної сумісної власності і його дружині - ОСОБА_10 , оскільки вони перебувають у шлюбі з 1995 року. У зв`язку зі знищенням будинку арешт з 1/2 його частки, що належала ОСОБА_7 , було скасовано ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.07.2023 (справа № 369/12790/18, провадження 1-кп/991/115/19). У подальшому ОСОБА_7 , з метою отримання грошової компенсації за зруйноване майно для будівництва нового житлового будинку, подав у рамках державної програми «єВідновлення» відповідну заяву в електронній формі. Після схвалення цієї заяви ОСОБА_7 звернувся до органів Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) для отримання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Однак у видачі цього повідомлення йому було відмовлено у зв`язку з наявністю обтяження на земельну ділянку (кадастровий номер: 3222484801:01:024:5020) у вигляді арешту. Відтак, наявність арешту, накладеного на земельну ділянку, у зв`язку із обмеженням права користування нею, фактично позбавляє ОСОБА_7 права на житло та унеможливлює отримання ним грошової компенсації за зруйноване майно для будівництва нового житлового будинку, що також порушує права ОСОБА_10 як співвласниці. До того ж, на переконання захисника, арешт не міг бути накладений на 1/2 частку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, оскільки вона не є підозрюваною/обвинуваченою у кримінальному провадженні, а зазначене майно не може бути предметом спеціальної конфіскації. Таким чином, арешт було накладено необґрунтовано, оскільки арештована земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності й іншій особі, окрім обвинуваченого. Захисник ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, був повідомлений у передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) спосіб, разом з тим направив на адресу суду клопотання про розгляд питання щодо скасування арешту без його участі. Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання про скасування арешту майна та просив його задовольнити. Пояснив суду, що, за інформацією, отриманою від ДІАМ, арешт на земельну ділянку в будь-якій формі є неприйнятним для цієї інспекції, а тому сторона захисту просить скасувати його повністю з метою отримання відповідного дозволу та початку будівельних робіт. При цьому, на переконання захисника, в подальшому прокурор може скористатися свої правом на звернення з клопотанням про накладення арешту на відповідне майно і сторона захисту не заперечуватиме проти цього. Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що клопотання може бути задоволене частково, а саме в частині скасування заборони користування арештованим майном. На його думку, це дозволить, з однієї сторони реалізувати права осіб, що постраждали від російської агресії, стосовно відновлення їх майна, а з іншої не зашкодити інтересам кримінального провадження. Щодо інформації, озвученої стосовно ДІАМ, то жодних документів на підтвердження наведеної захисником інформації не надано, а відмова ДІАМ у наданні компенсації у разі скасування арешту в частині права користування буде неправомірною. 2.Оцінка та мотиви суду Дослідивши клопотання про скасування арешту, додані до нього матеріали та заслухавши позиції учасників, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (далі - КК України), може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. (ч. 5 ст. 170 КПК України). Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України). Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити наступні обставини: по-перше, чи звернувся із клопотанням про скасування арешту майна належний суб`єкт; по-друге, чи наявні підстави, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість скасування арешту майна - відсутність подальшої потреби в арешті або накладення арешту необґрунтовано. Так, у клопотанні про скасування арешту майна зазначено, що воно подане захисником ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 . Водночас вимоги клопотання, зокрема, обґрунтовуються необхідністю захисту інтересів дружини обвинуваченого - ОСОБА_10 , як співвласниці майна, на яке накладено арешт. Проте жодних доказів того, що захисник ОСОБА_8 уповноважений діяти від імені та в інтересах ОСОБА_10 , до клопотання не додано, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості оцінити доводи захисника в частині, що стосується можливого порушення прав останньої. В свою чергу, повноваження захисника ОСОБА_8 , що дають йому право діяти в інтересах ОСОБА_7 , наявні в матеріалах судової справи, а тому суд вважає за можливе оцінити інші доводи захисника, що викладені в його клопотанні. Стосовно наявності підстав для скасування арешту майна, то зі змісту ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі № 760/13938/18 вбачається, що арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222484801:01:024:5020, яка належить на праві власності ОСОБА_7 , було накладено відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Оскільки ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 52018000000000438 від 08.05.2018, яке перебуває на стадії судового розгляду, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якої у разі доведеності його вини передбачає, зокрема, додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд приходить до висновку, що актуальність збереження такого арешту на майно продовжує існувати до набрання законної сили вироком суду у цьому провадженні. Щодо обґрунтованості накладення арешту, то суд ураховує вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Враховуючи, що обставини, які існували на момент накладення арешту на земельну ділянку, змінилися, слід проаналізувати обґрунтованість арешту в контексті п. 5 та п. 6 ст. ч. 2 ст. 173 КПК України. Розумність та співрозмірність обмеження права власності обвинуваченого ОСОБА_7 обґрунтовується завданням кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура; та завданнями арешту майна, до яких кримінальний процесуальний закон відносить запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). При цьому відповідно до абз. 1, 4, 6 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. ( абз. 1 ст. 47 Конституції України) Суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка регулює втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, в п. 195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ від 05.03.2019 (заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що, для того, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: 1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна; 2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства; 3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 цього рішення, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таким чином, розумність та співрозмірність обмеження права власності обвинуваченого обґрунтовується тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкцією якої передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Водночас судом встановлено, що внаслідок збройної агресії рф ОСОБА_7 втратив житловий будинок, який розташовувався на арештованій земельній ділянці. Тому, з метою реалізації свого конституційного права на житло, він потребує скасування арешту на зазначену земельну ділянку в частині права користування нею для відновлення знищеного житла. Відповідно до копії витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 09.05.2024, причиною відмови у видачі ОСОБА_7 повідомлення про початок виконання будівельних робіт стала наявність обтяження на земельну ділянку (кадастровий помер: 3222484801:01:024:5020), що унеможливлює проведення таких робіт. Отже, наявність арешту на земельну ділянку, у зв`язку з обмеженням права користування нею, фактично перешкоджає отриманню обвинуваченим грошової компенсації за зруйноване майно. Ця обставина є тим негативним наслідком для обвинуваченого, який не існував на момент вирішення питання слідчим суддею про накладення арешту, але виник пізніше та має об`єктивний характер, що не залежить від волі обвинуваченого. Одночасно з цим потреба у збереженні арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі № 760/13938/18 в частині права відчуження та розпорядження ним, залишається актуальною та досі не відпала, адже повне скасування арешту може ускладнити подальше виконання можливого рішення суду щодо конфіскації земельної ділянки. До того ж, суд критично оцінює доводи сторони захисту в частині необхідності повного скасування арешту з майна, які обґрунтовані посиланням на нібито надання ДІАМ інформації щодо неможливості видачі дозвільних документів за наявності арешту на земельну ділянку в будь-якій формі, оскільки захисником не надано жодних доказів, що підтверджують зазначене твердження. Ураховуючи наведене, висловлені учасниками позиції, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування арешту майна слід задовольнити частково та скасувати арешт із земельної ділянки в частині заборони користування нею, оскільки саме таке рішення дозволяє забезпечити «справедливий баланс»: з одного боку, воно є співрозмірним завданням кримінального провадження та арешту майна, а з іншого - дає можливість обвинуваченому реалізувати своє право на житло шляхом відновлення зруйнованого майна. Керуючись статтями 174, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000438 від 08.05.2018, - задовольнити частково. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі № 760/13938/18 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222484801:01:024:5020, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1225671032224), яка належить на праві власності ОСОБА_7 , - скасувати в частині заборони користування зазначеним майном. У іншій частині ухвалу слідчого суддізалишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України. Головуюча суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3