Постанова 4817 № 607/10438/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/10438/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/1003/25 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 листопада 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., секретар - Гичко К.С. з участю ОСОБА_1 та його представника - адвоката Костенка С.О., представника НА ДПСУ ім. Б.Хмельницького - Козубея Р.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч № НОМЕР_1 ) на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2025 року, ухвалене суддею Позняком В.М. у цивільній справі №607/10438/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра", про відшкодування шкоди завданої ДТП, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1), третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», про стягнення 183 228 грн 81 коп. відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 вересня 2024 року близько 12 год. 50 хв. у місті Тернополі на перехресті з круговим рухом по вул. Будного сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mitsubishi Pajero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, та транспортного засобу ATAMAN А-09216, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Транспортний засіб ATAMAN А-09216, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить Національній академії ДПСУ ім. Б. Хмельницького, а водій ОСОБА_2 у момент ДТП виконував службові обов"язки. Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень, чим позивачу було завдано матеріальної шкоди. На місці пригоди сторони спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("євпропротокол"). Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, що належить відповідачу, була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 218240423, виданим ПАТ «СК «Саламандра», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000 грн. Позивач отримав страхове відшкодування в сумі 79 950 грн 00 коп, проте ця сума не покрила фактичних витрат на відновлення пошкодженого автомобіля. Позивачем було придбано необхідні запасні частини та проведено ремонтні роботи на загальну суму 244 756 грн 20 коп, що підтверджується наданими накладними, квитанціями та актом виконаних робіт. З огляду на це, недоотримана частина відшкодування становить 244 756,20 грн - 79 950,00 грн = 164 806 грн 20 коп. Крім того, відповідно до звіту про оцінку № 07/10-24, втрата товарної вартості автомобіля становить 18 422 грн 61 коп. Таким чином, загальний розмір заподіяної матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з відповідача, складає: 164 806,20 грн + 18 422,61 грн = 183 228 грн 81 коп. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути із Національної академії ДПСУ ім. Б. Хмельницького зазначену суму матеріальної шкоди та судові витрати. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 183 178 гривень 81 копійка матеріальної шкоди завданої ДТП та 30823 гривні 04 копійки судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки ДТП сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху самим позивачем, який, здійснюючи виїзд із кругового руху, перетнув суцільну лінію та не надав перевагу транспортному засобу, що рухався у правій смузі, чим створив аварійну ситуацію. Суд безпідставно прийняв до уваги неналежні докази, зокрема сумнівну «заяву про визнання вини» водія автобуса, отриману в маніпулятивний спосіб, а також необґрунтований звіт про оцінку збитків, який неправильно визначив розмір шкоди та безпідставно врахував втрату товарного вигляду автомобіля. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши пояснення представника НА ДПСУ ім.Б.Хмельницького - Козубея Р.Р., який доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Костенка С.О., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Обставини справи. ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Mitsubishi PAJERO SPORT реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складеного спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у паперовій формі відповідно до вимог ч.2 ст.31 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України, вбачається, що 14.09.2024 близько 12:50 у місті Тернополі під час руху по перехрестю з круговим рухом на вул. Будного сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mitsubishi PAJERO SPORT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом ATAMAN А-09216, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль Mitsubishi PAJERO SPORT зазнав механічних пошкоджень, а саме : пошкоджено заднє скло, бампер, заднє праве крило, фара задня права, кришка багажника. Транспортний засіб ATAMAN А-09216, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить Національній Академії ДПСУ ім. Богдана Хмельницького. Як пояснив представник відповідача, на момент ДТП водій автобуса ATAMAN А-09216, реєстраційний номер НОМЕР_3 , штаб-сержант ОСОБА_2 здійснював перевезення особового складу у складі колони транспортних засобів у супроводі автомобіля безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) за маршрутом ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1. Цивільно-правова відповідальність водія автобуса ATAMAN А-09216, реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР №218240423 у ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА», ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн. Із повідомлення ОСОБА_2 , водія автобуса ATAMAN А-09216, реєстраційний номер НОМЕР_3 до Страхової компанії «Саламандра» вбачається, що останній повідомив що у ДТП, яке сталося 14 вересня 2024 року, винен він. 24.01.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 ПрАТ "СК "Саламандра" перерахувала страхове відшкодування у розмірі 79950 грн, що підтверджується квитанцією з інформацією про зарахування коштів на карту НОМЕР_6. Згідно із звітом № 07/10-24 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля «Mitsubishi PAJERO SPORT, реєстраційний номер НОМЕР_5 від 06 жовтня 2024 року (дата оцінки 14 вересня 2024 року) вартість (розмір) збитків становить 321167 грн 65 коп. У вказану суму збитку включена втрата товарної вартості автомобіля Mitsubishi PAJERO SPORT, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2017 року випуску, яка становить 18 422 грн. 61 коп. ОСОБА_1 провів ремонт пошкодженого у ДТП транспортного засобу «Mitsubishi PAJERO SPORT, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Згідно Акту виконаних робіт №ДА-2-00004 від 30 січня 2025 року, видаткових накладних №АН-0002992 від 30 вересня 2024 року, №000002023 від 23 грудня 2024 року, №-000001836 від 23 грудня 2024 року, №849 від 14 лютого 2025 року, рахунку на оплату №АН-0000128 від 22 січня 2025 року, позивачем було придбано запчастини та проведено ремонті роботи на загальну суму 244 756 грн 20 коп (22000+161756,20+ 55500+1500+500+2916,67+4250). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України). Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; далі - Закон № 1961-IV). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (пункти 9.1 і 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV). У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку (пункт 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV). Станом на 14 вересня 2024 року встановлено максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 грн на потерпілого (п.п. 4 п.1 Постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 №108 "про деякі питання здійснення обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди без урахування зносу і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 72)). Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з винуватця ДТП різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (тобто без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховою виплатою за європротоколом (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц). Інакше кажучи, винуватець ДТП має відшкодувати потерпілому різницю між вартістю ремонту автомобіля потерпілого без урахування коефіцієнта фізичного зносу пошкоджених деталей і сумою страхової виплати за європротоколом. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування матеріальної шкоди. Так, як вбачається з акту виконаний робіт №ДА-2-00004 від 30 січня 2025 року, до переліку слюсарних робіт включено послугу "заправка кондиціонера" вартістю 2500 грн. Вказана послуга жодним чином не пов"язана з ДТП, оскільки кондиціонер не був пошкоджений, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми. Крім цього, з видаткової накладної №849 від 14 лютого 2025 року вбачається придбання позивачем антигравійної плівки вартістю 16800 грн. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази про те, що антигравійна плівка була присутня на належному позивачеві транспортному засобі до ДТП та пошкоджена у результаті ДТП. За таких обставин сума 16800 грн безпідставно включена позивачем до суми матеріальної шкоди в результаті ДТП та необрунтовано стягнута судом. Отже, розмір витрат, понесених позивачем у зв"язку з відновленням автомобіля після ДТП, складає не 244 756 грн, як це визначив суд першої інстанції, а 225 456, 20 грн (244 756 грн - 16800 грн. - 2500 грн). Крім цього, суд невірно взяв до уваги величину ВТВ у розмірі 18 422 61 грн. Вказана сума визначена у звіті №07/10-24 (а.с.19) за наведеною у звіті формулою, з урахуванням вартості ремонту у сумі 302 745, 04 грн. Однак, як встановлено судом, позивач поніс витрати у розмірі меншому, ніж це визначено звітом №07/10-24. А тому з урахуванням фактично понесених позивачем витрат на ремонт розрахована за наведеною у звіті формулою ВТВ = (вартість автомобіля до ДТП + витрати на ремонт) х 1,24/100 втрата товарного виду складає 16 457, 12 грн. Отже, розмір спричиненої позивачу матеріальної шкоди складає 161 963, 32 грн (225 456, 20 грн вартість ремонтних робіт та придбаних запчастин + 16 457, 12 грн втрата товарного вигляду - 79 950 грн отриманого страхового відшкодування = 161 963, 32 грн). З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши суму матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 із 183 178,81 грн до 161 963,32 грн, Доводи апеляційної скарги про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача, який нібито порушив правила дорожнього руху, є безпідставними та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Матеріалами справи встановлено, що водій транспортного засобу ATAMAN А-09216, який належить Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, визнав свою вину у скоєнні ДТП, про що особисто повідомив до страхової компанії. Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 не має юридичної освіти і не розумів наслідків такого визнання, а пояснення про визнання вини написав під тиском дружини позивача, колегія суддів оцінює критично, оскільки докази будь-якого тиску на водія ОСОБА_2 з метою визнання ним вини у ДТП у матеріалах справи відсутні. Крім цього, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду складається спільно водіями без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України відповідно до ч.2 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння ДТП. Та обставина, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склали спільно письмове повідомлення про ДТП, без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України, а ОСОБА_2 повідомив страхову компанію про наявність його вини у ДТП, свідчить про те, що водії-учасники ДТП досягли згоди щодо обставин скоєння ДПТ, в тому числі щодо вини одного з них. Крім цього, із складеного спільно сторонами на місці дорожньо-транспортної пригоди письмового повідомлення, схеми пригоди, пояснень водіїв, характеру пошкоджень транспортних засобів не вбачається, що дана пригода сталася з вини позивача. Доводи апеляційної скарги про недопустимість звіту про оцінку збитків №07/10-24 колегія суддів оцінює критично, оскільки даний звіт при визначенні розміру шкоди до уваги судом першої інстанції не брався. З даного звіту використано лише формулу обчислення величини втрати товарного вигляду пошкодженого у ДТП автомобіля, однак представник відповідача не довів, що вказана формула є неправильною. Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч № НОМЕР_1 ) - задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2025 року - змінити, зменшивши суму матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 із 183 178,81 грн до 161 963,32 грн, та зменшити суму судових витрат з 30 823,04 грн до 27 253,73 грн. В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року. Головуюча Хома М.В. Судді Гірський Б.О. Храпак Н.М.