Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/8802/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8802/24 пров. № А/857/33716/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року (суддяКостюкевич С.Ф., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено), в адміністративній справі №140/8802/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_4 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, встановив: У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом, а в подальшому із заявами про уточнення позовних вимог, до відповідачів Військової частини НОМЕР_3 (далі відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач-2), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-3) та Військової частини НОМЕР_4 (далі відповідач-4), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із 01 січня 2020 року по 08 березня 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та інших доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 01 січня 2020 року по 08 березня 2022 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та інших доплат, нараховних та виплачених у звязку із проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого Законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з 08 березня 2022 року по 14 квітня 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та інших доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; 4) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 08 березня 2022 року по 14 квітня 2022 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та інших доплат, нараховних та виплачених у звязку із проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; 5) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ), які полягають у застосуванні з 14 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та інших доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; 6) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 14 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та інших доплат, нараховних та виплачених у звязку із проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (встановленого Законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 залучено до участі у справі як співвідповідачів - Військову частину НОМЕР_2 , Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_4 . Відповідач-1 та відповідач-4 не визнали позовних вимог. В суді першої інстанції кожен подав окремий відзив, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 07.03.2022, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 07.03.2022, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 13.04.2022, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 13.04.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби, згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 14.04.2022 по 19.05.2023, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 14.04.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023 допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби, згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно з урахуванням раніше виплачених сум. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-3 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при винесенні рішення судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-3) покликається на те, що відповідачем було нараховано та виплачено грошове забезпечення у квітні та додаткову винагороду згідно ПКМУ №168 у травні 2022 року, оскільки така виплачується в наступному місяці за минулий. Зважаючи на зазначене, застосування періоду з 08.03.2022 по 13.04.2023 є помилковими, оскільки позивач прибув до НОМЕР_5 прикордонного загону для подальшого проходження служби з НОМЕР_6 прикордонного загонута грошове забезпечення за березень 2022 року нараховувалось НОМЕР_6 прикордонним загоном. На день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення спору між позивачем та НОМЕР_5 прикордонним загоном щодо зазначених в позові вимог не було. Також твердить скаржник, що станом н 2018 рік та станом на сьогодні, відсутній нормативний акт, який б забороняв застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом н1 січня 2018 року для нарахування виплат при звільненні. Вказує, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а не мінімальна заробітна плата (чи її частина) яка для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-3) просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. З рішення суду першої інстанції у цій справі також не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-2) зазначає, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених НОМЕР_6 прикордонному загону коштів. Покликається на те, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13. 14 Постанови №704, тому не вбачається правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за війьсковим званням із застосуванням величини мінімальної заробітної плати,а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Окрім цього, cкасування судом п.6 Постанови №103 не відновлюють раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття «відновлення» в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-2) просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги відповідачів необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач відповідно до витягу з послужного списку проходив військову службу з 23.12.2014 по 31.01.2015 - у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з 31.01.2015 по 07.03.2022 - в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ); з 08.03.2022 по 13.04.2022 - у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ); з 14.04.2022 по 05.09.2023 - в ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ); з 06.09.2023 по 16.05.2024 - у НОМЕР_7 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (а.с.13). Наказом начальника в/ч НОМЕР_3 № 261-ос ОСОБА_1 14.05.2024 звільнено з військової служби, а згідно наказу начальника в/ч НОМЕР_3 від 16.05.2024 № 542-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.05.2024 (а.с.18). Як видно з карток особового рахунку військовослужбовця та архівної відомості щодо нарахованого грошового забезпечення, посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, в тому числі одноразова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, нараховані і виплачені у зв`язку із проходженням військової служби, обчислені виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (а.с.14-16). Позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними, звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги (відповідача-2) та апеляційної скарги (відповідача-3), колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови № 704 в первинній редакції встановлювалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містили примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Тобто, вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Постанова № 704 набирала чинності з 01.03.2018. Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб`у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Вказана постанова набрала чинності 24 лютого 2018 року. Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Відповідно, відновлено редакцію пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та якою визначалось граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Водночас, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти, віднесено до базового державного соціального стандарту. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ. При цьому, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Відповідно до частини 3 статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII(далі Закон № 2262-XII) зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з Законами України про Державний бюджет на 2018-2020 роки змінювався прожитковий мінімум з 01 січня відповідних років. Отже, оскільки прожитковий мінімум як базовий державний стандарт змінений законодавцем у 2020-2023 роках, а тому для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, на думку суду апеляційної інстанції, підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в редакції чинній до внесення змін Постановою № 103 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідні роки). Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 11 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки обрахунок грошового забезпечення позивача за періоди з 29.01.2020 по 07.03.2022, з 08.03.2022 по 13.04.2022, з 14.04.2022 по 19.05.2023 здійснено відповідачами шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, колегія суддів зазначає таке. Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Отже, виплата грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що оскільки відповідачі протиправно нараховували позивачу грошове забезпечення за період з 2020 по 2023 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2018 року, відтак, і виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань були проведені з порушеннями. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року в адміністративній справі №140/8802/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська