Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2756/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2756/25 пров. № А/857/28678/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 260/2756/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, місце ухвалення судового рішення м.Ужгород Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїГаврилко С.Є. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 260/2756/25 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20 вересня 2024 року № 27/ в, затвердженого Заступником Міністра оборони України 23 вересня 2024 року в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у рівних частках кожному у зв`язку із загибеллю їх онука ОСОБА_3 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_3 не відноситься до членів добровольчих формувань територіальних громад, оскільки заяви ним щодо членства в жодному добровольчому формуванні не подавались, а відповідно і не укладався контракт добровольця територіальної оборони. Враховуючи, що перебування у добровольчих формуваннях територіальних громад не відноситься до видів військової служби, підстави застосувати норми статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які надають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) лише військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, а також особам, звільненим з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення з військової служби, до членів добровольчих формувань територіальних громад відсутні. Отже на переконання скаржника частина друга статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» до ОСОБА_3 та членів сім`ї не застосовується. Крім того скаржник зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. ОСОБА_4 , мати померлого громадянина ОСОБА_3 , реалізувала своє право шляхом отримання допомоги відповідно до постанови КМ України від 29.04.2016 №336, якою затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Так, відповідно до листа Міністерства у справах ветеранів України від 11.09.2024 року №15245/5/5.2-24, протоколом Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтерів і деяких інших категорій осіб від 07.03.2024 року прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 (матері померлого) одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 в сумі 1860750, 00 грн. В березні 2024 року кошти спрямовані Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації та згідно платіжного доручення від 25.03.2024 №584 виплачені заявниці у повному обсязі. Відтак, з огляду на викладене та на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачено здійснення виплат членам сімей загиблих (померлих) громадян України, які на добровільній основі залучаються (залучались) до виконання завдань руху опору. Окрім цього скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що позивачі не є батьками, членами сім`ї померлого добровольця, його утриманцями, а відтак і не мають права згідно Закону на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач, третя особа та позивачі в особі їх представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про основи національного спротиву» у разі смерті (загибелі), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, що настали у зв`язку з виконанням завдань руху опору, особи, які на добровільній та конфіденційній основі залучені до виконання завдань руху опору, або члени їх сімей мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, медичне забезпечення в розмірах і порядку, визначених для співробітників кадрового складу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. З огляду на зазначене, члени сім`ї загиблого ОСОБА_3 мають право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірах передбачених для співробітника кадрового складу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, тобто в розмірі передбаченому пунктом 2 Постанови №

168. Як наслідок суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги, відповідач діяв протиправно. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до довідки про залучення особи до виконання завдань з оборони держави від 22 червня 2022 року № 727/961, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_3 залучений командиром військової частини НОМЕР_4 до виконання завдань з оборони держави в період введення воєнного стану в Україні (а.с 14). Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) особи, яка залучена до виконання завдань з оборони держави, від 22 червня 2022 року № 727/1007, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , 03 березня 2022 року отримав поранення в результаті бойових дій, виконуючи завдання з оборони держави в період введення воєнного стану в Україні. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 25 лютого 2022 року № 727/7/2т (а.с. 15). 13 січня 2023 року позивачі звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами та доданим до заяви пакетом необхідних документів про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука (а.с.а.с. 10, 12). У відповідь на зазначені заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 листами від 16 лютого 2023 року № 8/1/948, № 8/1/949, окрім іншого, повідомив, що виплата членам сімей добровольчих формувань територіальних громад одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту Постанова № 168), не передбачена. Також ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що для реалізації своїх прав на отримання одноразової грошової допомоги, родинам загиблих членів добровольчих формувань територіальних громад пропонується звертатися до органів соціального захисту населення для отримання посвідчення "Члена сім`ї загиблого" та у подальшому, до Міністерства у справах ветеранів України, яким здійснюється виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.а.с. 11, 13). Вважаючи такі дії ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправними позивачі звернулися до суду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 260/5229/23, яке набрало законної сили 16 квітня 2024 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не складання та не направлення висновку з документами поданими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, у зв`язку із загибеллю їх онука; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 скласти та направити висновок з документами поданими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, у зв`язку із загибеллю їх онука (а.с.а.с. 16-19). На виконання вказаного рішення суду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія МО України) прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги. Зазначене рішення Комісії МО України, оформлене протоколом від 20 вересня 2024 року № 27/в та затверджене Заступником Міністра оборони України 23 вересня 2024 року (а.с.а.с. 23, 24). Згідно із Протоколом № 27/в Комісія МО України розглянувши подані документи дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 ОСОБА_4 , 1972 року народження, ОСОБА_2 , 1947 року народження та ОСОБА_1 , 1951 року народження - матері, дідусю та бабусі померлого, згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 06 травня 2022 року "приблизно у березні" 2022 року, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які звернулися із заявами про отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168. Як вбачається із вказаного протоколу, ОСОБА_4 , мати померлого громадянина ОСОБА_3 , реалізувала своє право шляхом отримання допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, якою затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Разом з тим, відповідачем в оскаржуваному протоколу було вказано, що громадянин ОСОБА_3 на добровільній основі залучався до виконання завдань руху опору, але не являвся військовослужбовцем, що підтверджено листом командира військової частини НОМЕР_4 від 29.09.2022 № 727/3280. Зазначене також підтверджується листом Кадрового центру Збройних Сил України від 26.06.2024 № 388/6572, відповідно до якого ОСОБА_3 не значиться в Іменному списку загальних втрат особового складу Збройних Сил України. ОСОБА_3 не відноситься і до членів добровольчих формувань територіальних громад, оскільки заяви ним щодо членства в жодному добровольчому формуванні не подавались, а відповідно і не укладався контракт добровольця територіальної оборони. Враховуючи, що перебування у добровольчих формуваннях територіальних громад не відноситься до видів військової служби, підстави застосувати норми статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які надають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) лише військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, а також особам, звільненим з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення з військової служби, до членів добровольчих формувань територіальних громад відсутні. Не погодившись з даним рішенням позивачі оскаржили дане рішення комісії Міністерства оборони України до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України - 2011-XII). Відповідно до статті 3 частини 1 Закону України № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України. Згідно із статтею 16 Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Відповідно до статті 16-1 Закону України № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Згідно із статтею 16-2 Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4пункту 2 статті 16 цього Закону). Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 16-3 частини 6 Закону України №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Закон України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 №1702-IX (далі Закон України № 1702-IX) визначає правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб`єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву. Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України № 1702-IX, доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України; добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони. Відповідно до статті 3 частини 3 Закону України №1702-IX, завданнями територіальної оборони є, зокрема, 1) своєчасне реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення на визначеній місцевості; 2) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону; (…) 7) забезпечення умов для стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування; (…) 11) участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями; Відповідно до статті 8 частини 2 абзацу 4-6 Закону України №1702-IX, діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом. У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану всі добровольчі формування територіальних громад переходять в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України. На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України добровольчі формування територіальних громад повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій. Відповідно до статті 9 частини 3 Закону України №1702-IX, до складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Громадяни України зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу добровольчих формувань територіальних громад також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України. Відповідно до статті 24 частини 2 Закону України №1702-IX, на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 2 якої встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Аналіз наведених норм дає підстави дійти наступних висновків, що відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» під час воєнного стану добровольчі формування територіальних громад переходять у підпорядкування командирів військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України. За рішенням Головнокомандувача ЗСУ вони повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань тероборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення бойових дій. Члени добровольчих формувань територіальних громад, які підпадають під відповідне рішення Головнокомандувача ЗСУ, отримують усі гарантії, визначені для контрактників та мобілізованих. Члени добровольчих формувань територіальних громад, які не визначені рішенням Головнокомандувача, не є військовослужбовцями, але виконують завдання тероборони під керівництвом територіальної оборони Збройних Сил України та під час виконання таких завдань на них поширюється соціальний і правовий захист військовослужбовців. Під час виконання завдань територіальної оборони на членів добровольчих формувань територіальних громад поширюються всі гарантії військовослужбовців, і це визначено в статті 24 частині 2 пункту 4 Закону України «Про основи національного спротиву», а також статті 3 частини 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Стосовно ж доводів скаржника щодо не поширення на спірні правовідносини частини другої статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не відноситься і до членів добровольчих формувань територіальних громад, оскільки ним не подавались заяви щодо членства в жодному добровольчому формуванні, а відповідно і не укладався контракт добровольця територіальної оборони, що на переконання скаржника встановлено та підтверджено мотивувальною частиною рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №260/5229/23, то колегія суддів обумовлені твердження скаржника відхиляє. Позаяк дослідивши мотивувальну частину рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №260/5229/23, колегією суддів установлено, що вказане рішення не містить висновків суду з покликанням на відповідні докази про те, що ОСОБА_3 не був членом добровольчого формування територіальної громади та не подавав відповідної заяви і не укладав відповідного контракту. У вказаному судовому рішенні №260/5229/23, суд лише зазначив, що: відповідно до пункту 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449 членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони; пунктом 21 цього положення передбачено, що контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони. пунктом 22 цього положення установлено, що облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ведеться територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за територіальним принципом. Як наслідок, суд у вказаному судовому рішенні №260/5229/23 дійшов висновку, що відповідач є органом військового управління та не позбавлений можливості перевірити наявність у громадянина України ОСОБА_3 контракту добровольця територіальної громади. Натомість ухвалюючи оскаржуване рішення, відповідач на приведені Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449 не зважив, а відповідно, як центральний військовий орган не з`ясував в установленому порядку питання з відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо подання ОСОБА_3 відповідної заяви щодо членства в добровольчому формуванні та укладення ним відповідного контракту. Як наслідок, Міністерство оборони України дійшло передчасного, не підтвердженого жодними доказами висновку про непоширення на спірні правовідносини положень частини другої статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву». Також судом апеляційної інстанції ураховано, що відповідно до довідки про залучення особи до виконання завдань з оборони держави від 22 червня 2022 року № 727/961, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_3 залучений командиром військової частини НОМЕР_4 до виконання завдань з оборони держави в період введення воєнного стану в Україні (а.с 14). Листом від 29 вересня 2022 року № 727/3282, військова частина НОМЕР_4 повідомила, що ОСОБА_3 на добровільній основі залучався до виконання завдань руху опору (а.с. 25). Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) особи, яка залучена до виконання завдань з оборони держави, від 22 червня 2022 року № 727/1007, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , загиблий ОСОБА_3 , 03 березня 2022 року отримав поранення в результаті бойових дій, виконуючи завдання з оборони держави в період введення воєнного стану в Україні. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 25 лютого 2022 року № 727/7/2т (а.с. 15). Відповідно до статті 25 Закону України «Про основи національного спротиву» особам, які на добровільній та конфіденційній основі залучаються до виконання завдань руху опору, гарантуються нерозголошення факту їх участі в русі опору, а також соціальний і правовий захист з боку держави у порядку та на умовах, визначених законодавством України. З метою забезпечення безпеки і захисту осіб, які на добровільній та конфіденційній основі залучаються до виконання завдань руху опору, а також їх близьких родичів Командуванням Сил спеціальних операцій Збройних Сил України можуть здійснюватися спеціальні заходи безпеки. Залучені до конфіденційного співробітництва особи, які брали участь у виконанні завдань руху опору на тимчасово окупованій території України, у районі проведення антитерористичної операції, районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, або на інших територіях, де в період виконання цих завдань велися воєнні (бойові) дії, мають право на отримання статусу ветерана війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що унеможливлює розкриття факту залучення таких осіб до конфіденційного співробітництва. У разі смерті (загибелі), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, що настали у зв`язку з виконанням завдань руху опору, особи, які на добровільній та конфіденційній основі залучені до виконання завдань руху опору, або члени їх сімей мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, медичне забезпечення в розмірах і порядку, визначених для співробітників кадрового складу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Отож, положення ст.25 Закону України «Про основи національного спротиву» поширюється на осіб, які добровільно залучаються до виконання завдань руху опору, незалежно від наявності у них укладеного контракту. Позаяк наказом командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_3 було залучено до виконання завдань руху опору з виконання завдань оборони держави в період введення воєнного стану в Україні і ОСОБА_3 отримав поранення в результаті бойових дій, що призвело до смерті вказаного захисника, то члени його сім`ї мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірах і порядку, визначених для співробітників кадрового складу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до положень ст.25 Закону України «Про основи національного спротиву». Натомість відповідач у цій справі приведених положень не урахував, не з`ясував та не розглянув в установленому порядку питання щодо виплати на виконання ст.25 Закону України «Про основи національного спротиву» одноразової грошової допомоги членам сім`ї (загиблого захисника ОСОБА_3 залученого до виконання завдань руху опору з оборони держави в період введення воєнного стану в Україні) в розмірах і порядку, визначених для співробітників кадрового складу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності та наявності підстав для скасування пункту 1 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20 вересня 2024 року № 27/ в, затвердженого Заступником Міністра оборони України 23 вересня 2024 року в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стосовно ж доводів апеляційної скарги щодо ухваленого судового рішення в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у рівних частках кожному у зв`язку із загибеллю їх онука ОСОБА_3 , то колегія суддів зазначає таке. Статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене, а саме: право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. При цьому, члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Частиною восьмою статті 16-3 Закону № 2011 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. На виконання Закону № 2011 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (Порядок № 975). Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. На підставі пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста (…) Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання(…) Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також Постановою КМ України від 28 лютого 2022 р. №168 затверджено питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1 та 1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що для отримання позивачами одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 необхідні підтверджуючі документи щодо визнання їх членом сім`ї або утриманцями загиблого ОСОБА_3 , як особи, яка добровільно забезпечувала (або добровільно залучалася до забезпечення). Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім`ї» не містить. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: а) факт проживання з загиблим (померлим); б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що позивачі належать до членів сім`ї ОСОБА_3 або перебували на його утриманні, що в свою чергу виключає можливість задоволення судом позовної вимоги позивачів у спосіб зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у рівних частках кожному у зв`язку із загибеллю їх онука ОСОБА_3 . Крім того колегія суддів звертає увагу, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рішенням Міністерства оборони України і суд не вправі перебирати на себе обумовлені повноваження вказаного органу (тим більше за відсутності у матеріалах цієї судової справи та не наданням ні позивачем, ні відповідачем повного пакету документів необхідного для ухвалення такого рішення ) та за наявності обставин неповного з`ясування відповідачем усіх фактичних обставин необхідних для прийняття вказаного рішення. Як наслідок рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у рівних частках кожному у зв`язку із загибеллю їх онука ОСОБА_3 підлягає скасуванню. Натомість ураховуючи положення ст. 9 КАС України з метою ефективного захисту прав позивачів, заявлена позовна вимога підлягає до задоволення у спосіб зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та долучені до них документи щодо призначення та виплати їм одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їх онука ОСОБА_3 з урахуванням висновків, відображених судом апеляційної інстанції у цій постанові. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду в частини покладеного на відповідача зобов`язання не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду у вказаній частині скасувати, з прийняттям нового судового рішення у цій частині. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 260/2756/25 скасувати у частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у рівних частках кожному у зв`язку із загибеллю їх онука ОСОБА_3 підлягає скасуванню. Ухвалити у вказаній частині постанову, якою зобов`язати Міністерство оборони України невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та долучені до неї документи щодо призначення та виплати їм одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їх онука ОСОБА_3 з урахуванням висновків, відображених судом апеляційної інстанції у цій постанові. За наслідками чого ухвалити відповідне мотивоване та обґрунтоване рішення про яке в установленому порядку повідомити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 260/2756/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос