Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/37888/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37888/24 Перша інстанція суддя Бжассо Н.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме: - визнання протиправним та скасувати рішення № 155250030658 від 12 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме: з 01 вересня 1981 року по 13 травня 1982 року, з 16 вересня 1982 року по 19 червня 1986 року, з 15 вересня 1986 року по 15 лютого 1989 року, з 20 лютого 1989 року по 01 лютого 2001 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих періодів страхового стажу. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року задоволено позов. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з доводами про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки позивач не має права на призначення пенсії по віку, оскільки він не має достатньої кількості страхового стажу. Так, пенсійний орган зазначає, що наявні у трудовій книжці записи про періоди роботи не підлягають врахуванню до страхового стажу позивача, оскільки відповідний запис про зміну прізвища у трудовій книжці зроблено неналежним чином. Крім того, пенсійний орган зазначає, що періоди роботи та навчання перетинаються. В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, оскільки він має право на призначення спірної пенсії. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12 вересня 2024 року № 155250030658 відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 31 рік. Страховий стаж позивача визначено у розмірі 25 років 06 місяців 02 днів. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 01 вересня 1981 року, оскільки в трудовій книжці запис про зміну прізвища не завірено печаткою підприємства та період навчання з 01 вересня 1981 року по 18 червня 1986 року перетинається з роботою. Не погоджуючись прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Згідно ст. 62 ЗУ Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. Згідно п. 1 Порядку № 637, Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Між тим, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №

58. Згідно п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно п. 2.13 Інструкції № 58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії по віку, що прийнято у зв`язку з неможливістю підтвердження частини страхового стажу позивача на підставі наданої ним трудової книжки. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, а також надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, позивач, досягнувши 60-річного віку, звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по віку за ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи, у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, за наявності страхового стажу не менше 31 року. Між тим, пенсійним органом не зараховано період роботи позивача, занесені до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки запис про зміну прізвища не завірений печаткою підприємства. На переконання пенсійного органу, відповідна обставина унеможливлює врахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що особа не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення конституційного права на отримання пенсії у зв`язку з наявності недоліків у заповненій трудовій книжці, так як підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не обов`язкове дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. В даному випадку, зазначений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року (справа № 580/4012/19). При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач не заперечує належність зазначеної трудової книжки позивачу, як і факт зміни позивачем прізвища. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що трудова книжка позивача містить послідовні записи про роботу та навчання позивача у спірних періодах, які не перетинаються між собою. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача, а як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. При цьому, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян