Постанова 4851 № 520/31414/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2025 р. Справа № 520/31414/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Калиновського В.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.06.25 по справі № 520/31414/24 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 0/22165/2420 від 24.04.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 0/22165/2420 від 24.04.2024 є протиправним та необґрунтованим, оскільки прийнято з порушеннями чинного законодавства. Позивач зазначив, що в 2023 році в період перебування на другій групі єдиного податку (з 01.01.2023 по 18.04.2023) ним отримано дохід у розмірі 5398698,03грн, а саме в лютому 2023 року. Ця інформація, за доводами позивача, відома відповідачу, оскільки позивачем подані, а відповідачем прийнята довідкова податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за другий місяць 2023 року. Після повернення на другу групу єдиного податку (з 01 серпня 2023 року) дохід від здійснення підприємницької діяльності позивач не отримував. Законодавчі зміни, які відбулись після отримання позивачем доходу, не можуть бути підставою для збільшення податкового зобов`язання відповідно до підпункту 1 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 0/22165/2420 від 24.04.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2761 грн. 27 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскільки ФОП ОСОБА_1 в 2023 році протягом 8 місяців (січень-березень, серпень-грудень) не застосовувала особливості оподаткування, встановлені п. 9 підр. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України (3 група 2%) та з 01.08.2023 переведена на сплату єдиного податку другої групи, відтак граничний обсяг доходу для такого платника на 8 місяців 2023 року становитиме 3725200,00 грн. (5587800,00 грн/12 місяців календарного року х8 місяців). Перевіркою встановлено, що сума єдиного податку, зазначена позивачем в податкові декларації за 2023 рік є меншою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС як фізична особа підприємець, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , основним видом діяльності є - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням (КВЕД: 46.73). Відповідно до Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_2 зареєстрована платником єдиного податку 2 групи з 01.09.2022 (ставка 20 %.). З 19.04.2023 по 31.07.2023 позивач була платником єдиного податку 3 групи з особливостями оподаткування на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні (ставка 2 %.). З 01.08.2023 - платник єдиного податку 2 групи (ставка 20 %.). 25.03.2024 відповідачем проведено камеральну перевірку показників поданої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, в ході якої встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу, визначеного у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ для платників єдиного податку 2 групи, та не зазначення в податковій декларації податкового зобов`язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків (рядок 04, 09, 12, 14.1, 14) із суми перевищення обсягу доходу, визначеного п.п. 9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, за результатами якої складений акт від 25.03.2024 №11573/20-40-24-20-06. В акті перевірки зазначено, що позивач порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме контролюючим органом встановлено перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України для платників єдиного податку 2 групи, та не зазначено в податковій декларації податкове зобов`язання по єдиному податку за ставкою 15 % із суми перевищення. Так, перевіркою показників податкової декларації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлені порушення вимог підпункту 1 пункту 293.4, підпункту 2 пункту 293.8 статті 293, пункту 295.7 статті 295, підпункту 296.5.2. статті 296 розділу XIV Кодексу, а саме недекларування податкового зобов`язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" для платників, які протягом 2023 звітного року застосовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по єдиному податку на суму 251024,70 грн. На підставі акту перевірки Головне управління ДПС у Харківській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0/22165/2420 від 24.04.2024, яким позивачу за порушення підпункту 9-1.4.3. пункту 9-1 підрозділу 8 "Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку" розділу XX "Перехідні положення", підпункту 1 пункту 292.1 статті 292, підпункту 1 пункту 293.4 статті 293, пункту 295.7 статті 295, пп. 296.5.3. п. 296.5 ст.296 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 368016грн. 82коп. та зобов`язано сплатити суму податку в розмірі 251024,70 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 25102, 47 грн. Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин). Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок. Відповідно до п. п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст. 15 ПК України). За п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб`єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Станом на 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становила 6700,00 грн., а отже, граничний обсяг доходу платника податку 2 групи на спрощеній системі оподаткування становив 5587800,00 грн. Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік. Обсяг доходу за звітний період становить 5398698,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу щодо перевищення платником податку протягом календарного року встановленого обсягу доходу платника єдиного податку другої групи. Відповідачем в акті перевірки наведено наступний розрахунок: - період, за який подана декларація - 2023 рік; - задекларована сума доходу 5398698,00 гривень; - граничний обсяг доходу визначеного пп.9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України 3725200,00 грн. (5587800,00грн./12 місяців календарного року х8 місяців (січень-березень, серпень-грудень), протягом яких позивач не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та перебував платником єдиного податку другої групи). - сума перевищення обсягу доходу, ставка 15 % - 251024,70 грн. Тобто, контролюючим органом розраховано граничний обсяг доходу, який позивач перевищила, застосовуючи пп.9-1.4.3 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. Так, колегія суддів зазначає, що Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ, який доповнено новим п. 9-1 щодо особливостей переходу суб`єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ. Платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01 серпня 2023 р. автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України (пп. 9-1.4.1 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України). Підпунктом 9-1.4.3 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ПКУ, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України. Колегія суддів зазначає, що станом на період лютий 2023 року, коли позивач отримав загальний дохід у сумі 5398698,00 грн., була відсутня норма пп.9-1.4.3 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, якою визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ. Отже, з 01.08.2023 підпунктом 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в редакції Закону № 3219-ІХ, змінено порядок обрахунку граничного обсягу доходу для відповідної групи єдиного податку, зокрема, визначено, що такий обсяг визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу. При цьому, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Колегія суддів зазначає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при обрахунку позивачу граничного обсягу доходу позивача за лютий 2023 року (до набрання чинності Законом № 3219-ІХ) не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України. Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 15.04.2025 по справі №160/23272/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Таким чином, враховуючи правила дії закону у часі та дату набуття чинності Законом №3219-ІХ від 30.06.2023, а саме 01.08.2023, застосування відповідачем Закону №3219-ІХ до правовідносин, що виникли у лютому 2023 року, не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. На підставі наданих позивачем податкових декларацій встановлено, що до набрання чинності підпунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України граничний обсяг доходу позивача за лютий 2023 року (5398698,00 грн.) перебував в межах, визначених підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (5587800,00 грн). Відомостей щодо отримання позивачем доходу в інші місяці 2023 року акт камеральної перевірки та взагалі матеріали даної справи не містять. При цьому, отримуючи дохід у лютому 2023 року, позивач не міг передбачити, що з 01.08.2023 набуде чинності закон, який змінить порядок обрахунку граничного обсягу доходу для відповідної групи єдиного податку. Отже, оскільки за підсумками 2023 року обсяг доходу позивача не перевищив граничного обсягу доходу платника єдиного податку другої групи, встановленого на 2023 рік та станом на 31.07.2023 відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, висновок про перевищення позивачем такого обсягу доходу є безпідставним, відтак податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0/22165/2420 від 24.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі № 520/31414/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.А. Калиновський Л.В. Любчич