Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/21260/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/21260/24 Провадження № 22-ц/820/1959/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Плінська І.П., з участю представниці відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2025 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст первісних позовних вимог У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке у подальшому змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначило, що 23 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_2 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №6891824 (далі кредитний договір), за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 25 000 грн строком на 360 днів під 1,99% в день, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. На підставі договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року (далі договір факторингу) ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу за плату право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором. На той час заборгованість за кредитним договором склала 69 775 грн, із яких 25 000 грн сума кредиту та 44 775 грн сума процентів. За період з 27 травня 2024 року до 16 липня 2024 року (51 календарний день) позивач нарахував ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами у розмірі 25 372 грн 50 коп. ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 95 147 грн 50 коп., яка складається з 25 000 грн неповернутого кредиту та 70 147 грн 50 коп. нарахованих процентів. За таких обставин ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 95 147 грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору та 10 000 грн витрат на правову допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 95 147 грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором, із яких: 25 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 44 775грн заборгованість за відсотками, 25 372 грн 50 коп. відсотки за 51 календарний день; 2 000 грн витрат на правничу допомогу та 2 422 грн 40 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2024 року скасовано, справу призначено до розгляду в судовому засіданні. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 95 147 грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором, із яких: 25 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 44 775 грн заборгованість за відсотками, 25 372 грн 50 коп. відсотки за 51 календарний день; 2 000 грн витрат на правничу допомогу та 2 422 грн 40 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Суд керувався тим, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за укладеним ним із ТОВ «Авентус Україна» кредитним договором, а тому з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість по кредиту та процентам. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» понесло витрати на професійну правничу допомогу, які з урахуванням принципу співмірності та реальності правових послуг слід покласти на відповідача у розмірі 2 000 грн. Також ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 кредитного договору та одержання відповідачем кредитних коштів. Також у справі відсутні докази виникнення у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нарахувало заборгованість по процентам поза межами строку кредитування та без дотримання вимог закону про захист прав споживачів. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд не врахував норми статей 3, 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 18 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-ХІІ). У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні. Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 23 липня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» (товариство) та ОСОБА_2 (споживач) уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби у розмірі 25 000 грн, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.6 кредитного договору). Пунктами 1.4, 1.5 кредитного договору встановлено, що строк кредиту 360 днів, процентна ставка 1,99% у день. Згідно з пунктами 2.1, 2.4 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 . Кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами. Із пункту 3.1 кредитного договору слідує, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Як передбачено пунктом 5.1 кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку, визначеного в пункті 5.3 договору. Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у разі направлення споживачем коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, у тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. Того ж дня, тобто 23 липня 2023 року, ТОВ «Авентус Україна» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25 000 грн. 27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» за плату відступило позивачу своє право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором. Згідно з реєстром боржників (додаток №1 до договору факторингу) станом на 27 травня 2024 року (на день переходу права вимоги до нового кредитора) заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором склала 69 775 грн, із яких 25 000 грн сума кредиту та 44 775 грн сума процентів. За період з 27 травня 2024 року до 16 липня 2024 року (51 календарний день) позивач нарахував ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами у розмірі 25 372 грн 50 коп. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. При цьому до нового кредитора переходять усі чинні права первісного кредитора. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором, у тому числі договору факторингу. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А2587. Отже ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. На виконання умов кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» перерахувало грошові кошти (25 000 грн) на вказаний ОСОБА_2 картковий рахунок № НОМЕР_1 , про що свідчить довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» №20240612-1а від 12 червня 2012 року (а.с. 56-60). При цьому ОСОБА_2 не спростував цей факт шляхом подання відповідних доказів про невідкриття на його ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів. Після закінчення строку кредитування (360 днів, 16 липня 2024 року) ОСОБА_2 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, внаслідок чого станом на 16 лютого 2023 року виникла заборгованість у розмірі 95 147 грн 50 коп. (25 000 грн неповернутий кредит, 70 147 грн 50 коп. нараховані проценти). Ще до закінчення строку кредитування ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право вимоги за кредитним договором. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором. Посилання ОСОБА_2 на недоведеність укладення сторонами кредитного договору та одержання ним кредитних коштів, а також виникнення у нього заборгованості за цим договором суперечать фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції визначив розмір заборгованості за кредитним договором відповідно до його умов. Цей розмір відповідачем не спростований. Доводи ОСОБА_2 щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування не відповідають дійсності. Водночас суд першої інстанції не врахував наступне. Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у статті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Преамбулою Закону №1023-ХІІ встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін. Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору. Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами (проценти), її розмір і порядок внесення боржником. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору, відповідно до яких фінансовим установам забороняється встановлювати для споживачів непропорційно великі суми компенсації. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить стягнути з ОСОБА_2 проценти у розмірі 70 147 грн 50 коп., які обчислені з розрахунку 1,99% у день від суми кредиту, що майже у три рази перевищує розмір неповернутого кредиту (25 000 грн). Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір боргу не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» процентів слід зменшити до 25 000 грн. Суд першої інстанції помилково не звернув уваги на вказані обставини та неправомірно присудив з відповідача проценти у повному розмірі. 3.Висновки суду апеляційної інстанції При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні. З ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід стягнути 25 000 грн заборгованості за кредитом і 25 000 грн заборгованості за процентами, а всього 50 000 грн. Щодо судових витрат Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заявлено з ціною 95 147 грн 50 коп. і задоволено на суму 50 000 грн, тобто на 52,55% (50000,00?100:95147,50), а тому з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 1 272 грн 97 коп. судового збору за подання позову (2422,40?52,55%). На підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №17/07-2024 від 17 липня 2024 року (т. 1 а.с. 62-64) адвокат Столітній М.М. (далі адвокат) надавав ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (далі клієнт) професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 4.1). За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно з Рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (пункт 4.3). Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 4.4). Підставою для оплати є рахунок-фактура (пункт 4.5). Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили (пункт 4.6). Із акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18 липня 2024 року (т. 1 а.с. 143) слідує, що адвокат надав ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» юридичні послуги у виді зустрічі адвоката з клієнтом, аналізу чинного законодавства та судової практики, складення позовної заяви та додатків до неї, підготовки та участі адвоката у судових засіданнях на суму 10 000 грн. В суді першої інстанції Яворський Б.В. заявив клопотання про зменшення розміру указаних судових витрат у зв`язку з невідповідністю їх критеріям співмірності та реальності. Суд першої інстанції визнав такі доводи ОСОБА_2 обґрунтованими та присудив з нього на користь позивача 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який сторонами не оспорюється. Водночас оскільки за наслідками перегляду справи в апеляційному суді позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково (на 52,55%), то з ОСОБА_2 на користь позивача слід присудити витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 1 051 грн (2000?52,55%). Крім того, на підставі договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 7 липня 2022 року (т. 2 а.с. 134-135) адвокатка Крюкова М.В. (далі адвокатка) надавала ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (далі клієнт) професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. За умовами цього договору оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі (пункт 3.1). Факт надання послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги (пункт 3.5). Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок (пункт 3.6). Із звіту про надання правової допомоги від 8 вересня 2025 року (т. 2 а.с. 196) слідує, що адвокатка надала ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» юридичні послуги у виді правової експертизи документів, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу на суму 8 000 грн. Згідно з платіжною інструкцією №8059 від 8 вересня 2025 року (т. 2 а.с. 197) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило адвокатці 8 000 грн плати за юридичні послуги. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 через свою представницю адвокатку Сікорську І.С. заявив клопотання про зменшення розміру указаних судових витрат у зв`язку з невідповідністю їх критеріям співмірності та реальності. Апеляційний суд погоджується з указаними доводами. Так, апеляційна скарга ОСОБА_2 не є значною за обсягом, а тому ознайомлення з нею не потребувало значної кількості часту. Підготовлений та поданий адвокаткою Крюковою М.В. відзив на апеляційну скаргу виготовлений з використанням комп`ютерної техніки на базі раніше поданих процесуальних документів, отже витрати часу на його складення також не є значними. Крім того, правові послуги адвокатки Крюкової М.В. мали місце після вирішення справи по суті в суді першої інстанції, внаслідок чого ці послуги узгоджувалися з попередніми правовим діями та процесуальними документами адвоката в суді першої інстанції. З огляду на зазначене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, час, витрачений адвокаткою на виконання відповідних робіт (надання послуг), складність даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визначення розміру витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи в сумі 2 000 грн. Оскільки позов задоволено частково, то з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід присудити витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 051 грн (2000?52,55%). Всього ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачу судові витрати за наслідком розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 3 374 грн 97 коп. (1272,97+1051,00+1051,00). ОСОБА_2 сплатив за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 633 грн 60 коп. Оскільки в позові відмовлено на 47,45% (100-52,55), то з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_2 слід присудити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 724 грн 14 коп. (3633,60?47,45%). Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає можливим звільнити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» від сплати ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги та стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судові витрати у розмірі 1 650 грн 83 коп. (3374,97-1724,14). Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2025 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором і судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження 03150, місто Київ, вулиця Загородня, 15, офіс 118/2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822) 50 000 гривень заборгованості за кредитним договором і 1 650 гривень 83 копійки судових витрат, а всього 51 650 гривень 83 копійки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 жовтня 2025 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Продан Б.Г. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27