LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд201/7638/24

від 15.10.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9089/25 Справа № 201/7638/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 23 червня 2025 року та додаткове рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру та способу присудження аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , про зміну розміру та способу присудження аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановити стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8000 грн. на місяць до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з винесення рішення в даній справі. В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21 травня 2024 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська було винесено судовий наказ у справі № 201/5662/24, згідно з яким суд вирішив стягувати з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на отримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитячим повноліттям, починаючи з 20 травня 2024 року. Позивач не згоден з розміром стягнення аліментів, які були визначені в судовому наказі, і тому змушений звернутися до суду із вказаним позовом , оскільки під час винесення судового наказу не могли бути враховані наступні обставини: 27 жовтня 2021 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено шлюб, від даного шлюбу позивач має дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний період часу мати дитини ОСОБА_5 знаходиться у відпустці за доглядом за дитиною до досягнення дитиною 3 років. Даний факт підтверджується довідкою ТОВ «Логос Ессет Менеджмент» від 30 травня 2024 року. Перебування у відпустці до 06 травня 2026 року. Фактично, на даний момент дружина знаходиться на повному утриманні позивача, і дане утримання викликано не небажанням дружини працювати, а проблемами зі здоров`ям молодшої дитини позивача ОСОБА_6 . Дитина має проблеми ортопедичного характеру, мати змушена постійно знаходитися біля дитини. Також підвищені проблеми вимагають значних фінансових витрат з боку позивача. Дружина позивача ОСОБА_5 також має проблеми зі здоров`ям, що доводиться копією виписки із карти хворого від 05 червня 2024 року. Діагноз - хронічні гастрит та панкреатит, що також вимагає витрат на лікування, які знову ж таки є витратами позивача у справі. Також позивач надає фінансову допомогу на лікування своєї матері - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Яка є пенсіонеркою та має діагнози: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, гіпертохінна хвороба 2 ступеня, церебральна мікроангіопатія, стеноз. Даний факт підтверджується відповідною медичною документацією. Батько позивача та чоловік його матері помер у 2021 році, і тепер лише позивач надає матері допомогу в лікуванні. На підтвердження цього позивач надає до суду виписку щодо перерахунку ним матері в період з 15 травня 2023 р. по 14 травня 2024 р. грошових коштів у сумі 41 295.00 грн., а також фіскальні чеки на придбання ліків на загальну суму 32 931,00 грн. Сам позивач також має проблеми з власним здоров`ям. Діагноз гіпертонічна хвороба 2 ст., енцефалопатія. За таких обставин стягнення 1/4 доходів є вже критичним ударом по фінансовому стану позивача, який має прямий вплив на його стан здоров`я. Отже, враховуючи нестабільний, мінімальний характер доходів позивача, його матеріальний стан та необхідність виплати великої кількості зобов`язань. Позивач вважає за необхідне просити суд про зміну розміру аліментів на отримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , а також про встановлення аліментів у твердій грошовій сумі 8000 грн. на місяць. Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 23 червня 2025 року позов задоволено частково та ухвалено змінити раніше встановлений розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - у твердій грошовій сумі у розмірі по 12 000 грн. щомісяця, та до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили. Вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, тому суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, а саме змінити розмір стягнутих аліментів та визначити їх в у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000 щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви. Додатковим рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Додаткове рішення суду мотивоване тим, що враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що розмір правничої допомоги є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивачу, у співмірності до наданих послуг, слід стягнути у розмірі 7 000,00 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та в задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 23 червня 2025 року та додаткове рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.26). 21 травня 2024 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська було винесено судовий наказ у справі № 201/5662/24, згідно з яким суд вирішив стягувати з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на отримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитячим повноліттям, починаючи з 20 травня 2024 року. (а.с.12-14). 27 жовтня 2021 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено шлюб, від даного шлюбу позивач має дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.27,60). На даний період часу мати дитини ОСОБА_5 знаходиться у відпустці за доглядом за дитиною до досягнення дитиною 3 років. Даний факт підтверджується довідкою ТОВ «Логос Ессет Менеджмент» від 30 травня 2024 року. Перебування у відпустці до 06 травня 2026 року. (а.с.63). ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має проблеми ортопедичного характеру, про що свідчать медичні свідоцтва та висновки. (а.с.28-46). Дружина позивача ОСОБА_5 також має проблеми зі здоров`ям, на підтвердження чого надано копію виписки із карти хворого від 05 червня 2024 року. Діагноз - хронічні гастрит та панкреатит. (а.с.66). Також позивач надає фінансову допомогу на лікування своєї матері - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.19) Яка є пенсіонеркою (а.с.49) та має діагнози: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, гіпертохінна хвороба 2 ступеня, церебральна мікроангіопатія, стеноз. Даний факт підтверджується відповідною медичною документацією. (а.с.53-55) Батько позивача та чоловік його матері помер у 2021 році (а.с.52). На підтвердження цього позивач надає до суду виписку щодо перерахунку ним матері в період з 15 травня 2023 р. по 14 травня 2024 р. грошових коштів у сумі 41 295.00 грн., а також фіскальні чеки на придбання ліків на загальну суму 32 931,00 грн. (а.с.50-51,56-58). Сам позивач також має проблеми з власним здоров`ям. Діагноз гіпертонічна хвороба 2 ст., енцефалопатія. (а.с.22, 117-129). Відповідачем до матеріалів справи було долучено витяг з Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих транспортних засобів, а саме: -легковий автомобіль BMW 528I чорного кольору, 2012 року випуску, держаний номер НОМЕР_2 , номер шасі (рами, кузову) VIN: НОМЕР_3 , дата реєстрації за позивачем 29.10.2022, -легковий автомобіль HYUNDAI VELOSTER білого кольору, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , номер шасі (рами, кузову НОМЕР_5 . -причіп для човнів ПГ BFRD, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_6 , номер шасі (рами, кузову) НОМЕР_7 , дата реєстрації за позивачем 11 серпня 2021 року. (а.с.95). Позивач володіє нерухомим майном, що підтверджується довідкою з ДРРП №378275120 від 13 травня 2024 року: Одноосібно квартирою загальною площею 37,3 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . 1/2 квартири загальною площею 38,1 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2021 року в справі №199/6424/20, яке набрало законної сили 26 серпня 2021 року. (а.с.96-99). В матеріалах справи наявні реєстри з Пенсійного фонду України з індивідуальними відомостями стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . (а.с.130-143). Відповідно до виписки з АТ КБ «ПриватБанк» мати позивача ОСОБА_7 отримує пенсію у розмірі 4857,49 грн. (а.с.144). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, тому суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, а саме змінити розмір стягнутих аліментів та визначити їх в у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000 щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно приписів ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд враховує, що обов`язок із утримання дітей покладається на обох батьків. Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом Згідно ч.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Крім того, стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 року, яка ратифікована Постановою ВР України N 789ХІІ (78912) від 27.02.91 року та набула чинності для України 27.09.91 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України. Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а у разі погіршення становища платника він може також звернутись до суду. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст. 181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі N 6-143цс-13, яка є обов`язковою для виконання в силу ст. 360-7ЦПК України, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження. Оскільки у позивача у період воєнного стану змінився сімейний і матеріальний стан внаслідок збільшення кола утриманців, тимчасового перебування на військовій службі у складі Збройних Сил України, погіршення умов для підприємницької діяльності, зменшення кількості і якості джерел доходу від нерегулярної підприємницької діяльності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову. Доводи апелянта про те, що має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме обставин нібито наявності у позивача скрутного становища на момент винесення рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази зміни матеріального стану позивача. Колегія суддів вважає доведеними доводи позивача щодо зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на об`єктивне підтвердження доводів позову, а також, враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про доведеність позивачем обставин в результаті яких змінився його матеріальний та майновий стан. У постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Колегія суддів вважає розмір аліментів 12 000 гривень цілком достатнім для нормального розвитку дитини і відповідає вимогам законодавства. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу в частині оскаржування рішення суду слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Що стосується додаткового рішення, то колегія суддів вважає за необхідне його змінити, з огляду на наступне. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)». Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, а також, з урахуванням складності справи, колегія суддів вважає за необхідне додаткове рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на правову допомогу з 7000 грн до 3000 грн. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 23 червня 2025 року - залишити без змін. Додаткове рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року змінити та зменшити розмір стягнутих витрат на правову допомогу з 7000 грн до 3000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2025 року Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»