Ухвала КЦС ВС № 359/1726/16-ц

Ухвала 15 жовтня 2025 року м. Київ справа № 359/1726/16-ц провадження № 61-12618ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Бєляєвої Віти Михайлівни як представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , Обслуговуючий кооператив «Ідея», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У лютому 2016 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Бориспільський лісгосп» звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову, просив визнати недійсними розпорядження Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 483-498, розпорядження Бориспільської РДА від 06 квітня 2009 року № 1095 та від 27 грудня 2011 року № 3857; визнати недійсними: державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 06 червня 2008 року, серія ЯЖ № 228630-228631, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 10 грудня 2008 року, серія ЯЖ № 687045-687053, ОСОБА_3 ; державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 20 липня 2009 року, серія ЯД № 772061, ОСОБА_4 ; визнати недійсним рішення реєстраційної служби від 07 травня 2015 року № 21148236; визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу від 05 вересня 2016 року № 31237430 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20 березня 2015 року № 20156112 і від 05 жовтня 2015 року № 25034072; витребувати на користь Кабінету Міністрів України і ДП «Бориспільське лісове господарство»: з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки, площею по 0,99 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0024 та 3220882600:04:005:0025, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки, площею по 0,99 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0026, 3220882600:04:005:0027, 3220882600:04:005:0032, 3220882600:04:005:0034 - 3220882600:04:005:0039, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0033, цільове призначення - для ведення садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОСОБА_21 земельну ділянку площею 3,0554 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0103, цільове призначення - для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,6546 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0102, цільове призначення - для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОК «Ідея» земельні ділянки, площею по 0,125 га, кадастрові номери 3220882600:04:005:0100 - 3220882600:04:005:0101, цільове призначення - для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 02 березня 2017 року в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд Київської області ухвалою від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області відхилив, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року залишив без змін. Верховний Суд постановою від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнив частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в частині вимог, заявлених в інтересах ДП «Бориспільське лісове господарство», скасував та позов у цій частині залишив без розгляду. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в частині вимог до Обслуговуючого кооперативу «Ідея» скасував та закрив провадження у справі. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в частині вимог про визнання недійсними: розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 09 квітня 2008 року № 483 - № 498, розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року № 1095 та від 27 грудня 2011 року № 3857, державних актів на право власності на земельні ділянки, видані 06 червня 2008 року, серія ЯЖ № 228630 - № 228631, видані 10 грудня 2008 року серія ЯЖ № 687045 - № 687053, виданий 20 липня 2009 року, серія ЯД № 772061, рішення реєстраційної служби від 07 травня 2015 року № 21148236, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу від 05 вересня 2016 року № 31237430 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20 березня 2015 року № 20156112 та від 05 жовтня 2015 року № 25034072, скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в частині вимоги про витребування на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_21 , ОСОБА_6 скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 27 квітня 2023 року позов прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задовольнив частково. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3220882600:04:005:0024 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 0,99 га за кадастровим номером 3220882600:04:005:0025 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави земельні ділянки площею 0,99 га з кадастровими номерам 3220882600:04:005:0032, 3220882600:04:005:0034, 3220882600:04:005:0035, 3220882600:04:005:0036, 3220882600:04:005:0037, 3220882600:04:005:0038 та 3220882600:04:005:0039 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3220882600:04:005:0033 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. У задоволені позову прокурора в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_21 інших земельних ділянок відмовив. Київський апеляційний суд постановою від 06 березня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Бєляєвим Д. П., та ОСОБА_2 , подану адвокатом Бєляєвою В. М., задовольнив частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0024, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району та в частині витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0025, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району скасував. Верховний Суд постановою від 04 червня 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Київський апеляційний суд постановою від 10 вересня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Бєляєвим Д. П., та ОСОБА_2 , подану адвокатом Бєляєвою В. М., залишив без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2023 року - без змін. 10 жовтня 2025 року адвокат Бєляєва В. М. як представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року у цій справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Частиною першою статті 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (частина 4 статті 62 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. До касаційної скарги, яка підписана адвокатом Бєляєвою В. М., долучено ордер від 21 серпня 2025 року серії АІ № 1980286, відповідно до якого Бєляєва В. М. уповноважена представляти інтереси ОСОБА_1 у всіх судах України першої, апеляційної та касаційної інстанціях. Разом із цим, адвокатом Бєляєвою В. М. на підтвердження повноважень щодо представництва інтересів ОСОБА_2 надано ордер від 19 вересня 2023 року серії АІ № 1462826, у якому заначено назву органу, у якому надається правова допомога - Київському апеляційному суді. Проте, повноважень представляти інтереси ОСОБА_2 у Верховному Суді вказаний ордер не містить. Враховуючи викладене, адвокату Бєляєвій В. М. необхідно надати належним чином оформлений ордер на підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_2 у Верховному Суді. Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. В касаційній скарзі представник заявників як на підставу скасування судових рішень посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Проте указана підстава касаційного оскарження судових рішень належним чином не обґрунтована. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися. В мотивувальній частині касаційної скарги представник заявників не зазначає в частині застосування якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги обирати норми права, із застосуванням яких не погоджується заявник. Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги. Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявникам необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України. Разом із цим, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду фізичною особою, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру. Позовну заяву подано у 2016 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата - 1 378,00 грн), підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). За приписами статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку може бути нормативною і експертною. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Натомість нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом) як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову за вимоги майнового характеру (вартість двох спірних земельних ділянок площею 0,99 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0024, та площею 0,99 га, кадастровий номер 3220882600:04:005:0025), у зв`язку із чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги. Таким чином, заявникам необхідно надати суду інформацію про ціну позову, а також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши такий розмір належними доказами (зокрема, звіт про оцінку майна з висновком про його вартість, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості аналогічного майна в районі місцезнаходження спірного майна станом на дату подання позову до суду), та сплатити його в розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного нерухомого майна. До касаційної скарги додано квитанції від 09 жовтня 2025 року № 2696879833 та № 2696884440, з яких видно, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в загальному розмірі 5 512,00 грн, то у разі необхідності заявникам необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги, розмір якого має бути визначений відповідно до вимог закону. Також суд звертає увагу представника заявників на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення). Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявникам можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Бєляєвої Віти Михайлівни як представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга повернута заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев