Постанова 4851 № 520/28271/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2025 р. Справа № 520/28271/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, по справі № 520/28271/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач), в якій просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 214339 грн. 52 коп. (двісті чотирнадцять тисяч триста тридцять дев`ять гривень п`ятдесят дві копійки), яка належала ОСОБА_2 що була нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21, але не була ним одержана за життя; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 214339 грн. 52 коп. (двісті чотирнадцять тисяч триста тридцять дев`ять гривень п`ятдесят дві копійки), яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21, але не була ним одержана за життя. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 214339 грн. 52 коп., яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21, але не була ним одержана за життя. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 214339 (двісті чотирнадцять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 52 коп., яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21, але не була ним одержана за життя. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просив суд рішення скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та з 05.11.1989 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ. Виплату пенсії припинено у зв`язку зі смертю пенсіонера 17.05.2024. Звертає увагу, що відповідно до ст.61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Зауважує, що виплата недоодержаної пенсії, нарахованої на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21, можлива на підставі рішення суду про заміну стягувача, який має право на одержання сум, нарахованих згідно рішення суду, у зв`язку зі смертю стягувача (заміна сторони на правонаступника померлого). Вважає, що немає підстав для виплати ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії, яка була нарахована ОСОБА_2 на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21, але не була ним одержана за життя. Позивачка не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 у справі № 520/15154/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки № ФХ80836 від 08.07.2021 наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 520/19348/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 . Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 25.09.2024, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у одному житловому приміщенні. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . З 01.06.2024 виплату пенсії ОСОБА_2 припинено, у зв`язку зі смертю. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом № 2000-0203-8/143376 від 12.08.2024 року на звернення представника позивачки від 08.08.2024 повідомило, що виплати різниці в пенсії на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21 внесено до Реєстру судових рішень. Зазначено, що до Реєстру, у разі смерті стягувана вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованих згідно рішення суду у зв`язку зі смертю стягувана. Зазначено, що станом на серпень 2024 року рішення суду про заміну стягувача до головного управління не надходило. Вказано, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною в судовому процесі по вказаній справі, вносити зміни до Реєстру підстави відсутні. Згідно розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_2 за дорученням № Д ФХ 80836/3 сума пенсії становить 212529,06 грн., за дорученням № Д ФХ 80836/4 сума пенсії становить 1810,46 грн. Не погоджуючись із діями відповідача щодо невиплати нарахованої за життя померлого батька пенсії, позивачка звернулась до суду із даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21 виконані, однак нарахування не було проведене та не виплачено заборгованість, позивачка має право на виплату неодержаної пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю, оскільки сума пенсії, яка підлягала виплаті позивачці, є недоодержаною сумою пенсії її померлого батька, тому підлягає виплаті його дочці. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції Україні встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За загальним правилом, встановленим статтею 52 Закону №1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-XII). Згідно з ч.ч. 1-3 ст.61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Вищевказаними положеннями Закону №2262-ХІІ запроваджено спеціальне правило, в силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім`ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При цьому, однією з умов виплати пенсії вказаним вище особам, що не включається до складу спадщини є те, що пенсія (доплата до пенсії) повинна бути недоодержана за життя померлого пенсіонера, тобто має існувати таке, що набрало законної сили за життя пенсіонера рішення суду про спонукання пенсійного органу до нарахування пенсії і виплаті боргу за пенсією. Згідно з пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. В силу абзацу 1 пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , яка на момент смерті батька була зареєстрована та проживала разом з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова про зареєстрованих осіб станом на 17.05.2024 від 25.09.2024. Отже, в силу положень статті 61 Закону №2262-ХІІ позивачка є особою, яка має право на виплату недоотриманої пенсії її батька. Відповідачем не заперечується, що на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , однак вказана заборгованість залишилася не виплаченою. 08.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу щодо виплати в порядку статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті її батьку пенсіонерові ОСОБА_2 і залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю. Вказане звернення містить відповідні дані, необхідну інформацію, яка дає змогу оцінити намір заявниці та які достатні для розгляду його по суті та прийняття рішення в порядку, встановленому чинним законодавством України щодо виплати недоотриманої пенсії. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як дочка померлого пенсіонера з числа військовослужбовців, має право на одержання такої суми пенсії, яка є заборгованістю з виплати пенсії, яка виникла внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_2 на виконання рішень суду, а тому у розумінні статті 61 Закону №2262-ХІІ є саме сумою пенсії, яка підлягала виплаті позивачці. Разом з цим, незважаючи на покладений на органи Пенсійного фонду України згідно з статтею 61 Закону №2262-ХІІ вищевказаний обов`язок, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження виплати померлому вказаної суми. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Харківській області зазначає, що отримання коштів, нарахованих на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21, можливе у разі заміни сторони виконавчого провадження. Однак, такі посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на необхідність заміни стягувача належним правонаступником, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачка звернулась щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не щодо виконання рішень у справах №520/15154/21 та 520/19348/21. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сума пенсії, яка підлягала виплаті позивачці, є недоодержаною сумою пенсії її померлого батька, тому підлягає виплаті. При цьому, заміна сторони в виконавчому провадженні в даному випадку не є належним способом захисту прав позивачки. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачці суми недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 , нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21 та не одержана ним за життя. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було. Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 214339,52 грн., яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі 520/15154/21 та від 23.11.2021 по справі 520/19348/21, але не була ним одержана за життя. У контексті оцінки інших доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, питання розподілу судових витрат не вирішується. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 по справі № 520/28271/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій