Постанова 4851 № 520/32420/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2024 р. Справа № 520/32420/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 09.04.24 по справі № 520/32420/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), у якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка ОСОБА_2 (з 01.04.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці від 05.10.2021 №ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум) згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21; - зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , недоотриманої пенсії після смерті чоловіка ОСОБА_2 згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21 з 01.04.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці від 05.10.2021 №ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум; - судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність відмови ГУ ПФУ в Харківській області у виплаті ОСОБА_1 за її заявою, поданою у порядку, передбаченому ст. 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 01.01.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ), різниці пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , яка мала бути розрахована на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21, та не була виплачена після його смерті. З урахуванням того, що позивач є дружиною померлого пенсіонера, проживала разом з ним на день його смерті та звернулась до відповідача з дотриманням строків, передбачених законом, наполягала на наявності у неї права на отримання нарахованої, але не виплаченої її чоловіку у зв`язку з його смертю вказаної суми пенсії. Стверджувала, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21 підтверджено обставини набуття ОСОБА_2 за життя права на перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного у довідці від 05.10.2021 № ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, а тому бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення суду є протиправною та такою, що порушує законні інтереси позивача. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 520/324200/23 адміністративний позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність та порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі № 520/32420/23. Ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка ОСОБА_2 (з 01.04.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці від 05.10.2021 № ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум) згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , недоотриманої пенсії після смерті чоловіка ОСОБА_2 згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21 з 01.04.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці від 05.10.2021 № ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум. Вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що обставини набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21 вже після смерті ОСОБА_2 , не спростовують обов`язок відповідача здійснити перерахунок належних йому за життя сум, оскільки право на спірні виплати виникло у нього задовго до його смерті, а саме з 01.04.2019, проте саме через протиправну бездіяльність відповідача не здійснено їх вчасну виплату, що і слугували підставою для звернення ОСОБА_2 до суду за захистом своїх прав. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 12.04.1975 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 , з 05.04.2005 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Атестатом про зняття з обліку № 107 ОСОБА_2 знято з обліку, особовий рахунок № НОМЕР_3 закрито з 01.02.2022, у зв`язку зі смертю одержувача. 07.02.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, яку було їй призначено з 07.02.2022, що підтверджено відповідним протоколом за пенсійною справою. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 (набрало законної сили 24.03.2022) по справі № 520/25641/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у неперерахунку пенсії ОСОБА_2 в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_3 в довідці від 05.10.2021 №ФХ112482. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію з 01.04.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці від 05.10.2021 № ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 08.05.2023, відповідно до якої просила проінформувати її щодо питань виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21, а саме: вказати загальну суму заборгованості пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області пенсії станом на 05.03.2019 року з врахуванням раніше виплачених сум; надати розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ФХ-112482 її померлого чоловіка ОСОБА_2 після перерахунку пенсії станом з 01.04.2019 року по теперішній час за формою; надати алгоритм дій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області по виплаті позивачці заборгованості пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 з 01.04.2019, із врахуванням раніше виплачених сум, однією сумою. Листом від 31.05.2023 № 14707-15798/С-02/8-2000/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивачку, що ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами з 05.04.2005. Виплату пенсії припинено у зв`язку зі смертю пенсіонера 03.01.2022. Після смерті ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 Закону, позивачці нараховано та профінансовано допомогу на поховання в розмірі тримісячної пенсії, а також відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" нараховано та профінансовано одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної пенсії годувальника (на момент смерті). Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21 вступило в законну силу 24.03.2022, після смерті ОСОБА_2 , перерахунок на виконання рішення суду не проводився. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у пенсійного органу заборгованості з пенсійних виплат померлого ОСОБА_2 , оскільки за життя він не набув права на перерахунок пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022, яке набрало законної сили 24.03.2022, по справі № 520/25641/21, що унеможливлює нарахування сум виплат за вказаним рішенням суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ. Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. За змістом частини 3 вказаної статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Вищезазначені положення Закону № 2262-ХІІ узгоджуються з нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Так, згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Статтею 1227 ЦК України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї. Отже, стаття 61 Закону № 2262-ХІІ визначає спеціальне правове регулювання переходу грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16 травня 2023 року у справі № 420/288/21, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Так, постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. В силу абзацу 1 пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Тобто, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 , є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 , яка у межах встановленого строку звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої за життя її чоловіком пенсії, проте отримала відмову, мотивовану відсутністю підстав для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022, оскільки воно набрало законної сили 24.03.2022, тобто після його смерті. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне. Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21 встановлено наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 01.04.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці від 05.10.2021 № ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що, як відповідач так і суд першої інстанції, помилково пов`язують набуття права ОСОБА_2 на перерахунок пенсії саме з набранням законної сили рішенням по справі № 520/25641/21. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій може бути, як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють відповідний орган Пенсійного фонду України. При цьому, перерахунок може бути здійснено після надходження до органу Пенсійного фонду довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій військовослужбовців. Наявним в матеріалах справи листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.10.2021 № 7174 (а.с. 33) підтверджено направлення на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області реєстру довідок про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, які складені на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 по справі № 160/8324/19, яке набрало законної сили 24.06.2020, та розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.06.2021 № 116/14/2/614. У доданому до вказаного листа реєстрі № 12 від 12.10.2021 довідок про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсій відповідно до ПКМУ 704 від 30.08.2017 станом на 05.03.2019, під номером 47 міститься довідка ФХ 112482, видана на ім`я ОСОБА_2 . Зазначене свідчить, що у відповідача були наявні відомості для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі оновленої довідки ще з моменту її отримання, разом з цим, відповідачем допущено бездіяльність щодо нездійснення такого перерахунку, яка слугувала підставою для звернення ОСОБА_2 до суду за захистом свої порушених прав, а тому настання смерті останнього до моменту ухвалення рішення у справі № 520/25641/21 жодним чином не спростовує наявність у нього права на здійснення такого перерахунку з 01.04.2019 та не позбавляє його дружину отримати різницю нарахованих сум на виконання рішення суду. Разом з цим, незважаючи на покладений на органи Пенсійного фонду України згідно зі статтею 61 Закону № 2262-ХІІ обов`язок щодо виплати пенсії, яка підлягала нарахуванню ОСОБА_2 , як пенсіонеру з числа військовослужбовців, однак залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення такої виплати його дружині - ОСОБА_1 .. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_3 суми недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 , мала бути перерахована на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21, але не була ним одержана за життя. Разом з цим, суд першої інстанції невірно визначив правову природу виплат передбачених статтею 61 Закону № 2262-ХІІ, внаслідок чого, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Окремо, колегія суддів наголошує, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21), на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. У постанові від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20) Верховний Суд дійшов висновку, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема умисне повідомлення стороною суду обставин, які можуть ввести суд в оману. За змістом правової позиції Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 березня 2019 по справі № 814/218/14 (адміністративне провадження № К/9901/25199/18), наведений у частині 2 статті 45 КАС перелік дій, які можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. У постанові від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19) Верховний Суд зазначив, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача про відсутність обов`язку здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21, мають характер процесуального зловживання, оскільки вочевидь суперечать встановленим у справі фактичним обставинам та змісту статті 61 Закону № 2262-ХІІ та призводять до порушення права ОСОБА_1 на отримання належних її чоловіку за життя сум пенсій. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Враховуючи встановлені під час апеляційного перегляду справи обставини справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , недоотриманої пенсії після смерті чоловіка ОСОБА_2 згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21 з 01.04.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці від 05.10.2021 № ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 по справі № 520/32420/23, ухвалено при неповному з`ясуванні обставин у справі та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КАС України). З наявних в матеріалах справи квитанцій № 6406-8823-2734-3520 від 15.11.2023 та № 63RR-LS8Z-YM9E від 26.04.2024 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 858,88 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1032,00 грн, що в загальному розмірі становить 1890,88 грн. Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1890,88 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень. Керуючись ст. 139, ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 по справі № 520/32420/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ: 14099344) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), недоотриманої пенсії після смерті чоловіка ОСОБА_2 згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 520/25641/21 з 01.04.2019 виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці від 05.10.2021 № ФХ112482, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1890(одна тисяча вісімсот дев`яносто) грн 88 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова