Постанова 4851 № 520/12434/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2024 р. Справа № 520/12434/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.06.24 по справі № 520/12434/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 188445 грн. 10 коп. (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок п`ять гривень десять копійок), яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі 520/16149/21, але не була ним одержана за життя; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 188445 грн. 10 коп. (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок п`ять гривень десять копійок), яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі 520/16149/21, але не була ним одержана за життя. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 188445 грн. 10 коп., яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі 520/16149/21, але не була ним одержана за життя. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 188445 грн. 10 коп. (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок п`ять гривень десять копійок), яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі 520/16149/21, але не була ним одержана за життя. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 188445 грн. 10 коп. (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок п`ять гривень десять копійок), яка належала ОСОБА_2 , що була нарахована на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі 520/16149/21, але не була ним одержана за життя. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1507 (одна тисяча п`ятсот сім) грн. 56 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та з 01.10.1999 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ. Виплату пенсії припинено з 01.12.2023 у зв`язку зі смертю пенсіонера 08.11.2023. Зазначив, що відповідно до ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Зауважує, що виплата недоодержаної пенсії, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №520/16149/21, можлива на підставі рішення суду про заміну стягувача, який має право на одержання сум, нарахованих згідно рішення суду, у зв`язку зі смертю стягувача (заміна сторони на правонаступника померлого). Вважає, що немає підстав для виплати ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії, яка нарахована ОСОБА_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №520/16149/21, але не була ним одержана за життя. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року по справі №520/16149/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 77% грошового забезпечення, на підставі довідки № ФХ-104362/ВСЗ від 22.04.2021 р. наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року за формою згідно додатку 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №.45, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням змін в грошовому забезпеченні передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення з нарахуванням компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.04.2019 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 . Згідно копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . ОСОБА_1 отримує пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 . Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом №2000-0203-8/23246 від 08.02.2024 року на звернення представника позивача повідомило, що ОСОБА_2 отримував пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплату пенсії припинено з 01.12.2023 у зв`язку зі смертю пенсіонера 08.11.2023 року. Вказано, що виплати різниці в пенсії та компенсації втрати частини доходів за період з 01.04.2019 по 28.02.2022, які нараховано на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі №520/16149/21 та включено до Реєстру судових рішень за позовом ОСОБА_2 . Вказано, що заборгованість щодо виплати пенсії ОСОБА_2 відповідно до цього Закону відсутня, тому для застосування статті 61 Закону немає підстав. Зазначено, що до Реєстру, у разі смерті стягувача вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованих згідно рішення суду у зв`язку зі смертю стягувана. Зазначено, що станом на лютий 2024 рішення суду про заміну стягувача до головного управління не надходило. Вказано, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною в судовому процесі по вказаній справі, вносити зміни до Реєстру підстави відсутні. Згідно розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_2 за період квітень-лютий 2022 недоплачена частина пенсії склала 188445,10 грн. Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. За загальним правилом, встановленим статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно з пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. В постанові Верховного Суду від 30.01.2020 по справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя". Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ч. 1 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання. Таким чином, аналіз наведених норм свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч. 1 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Із матеріалів справи встановлено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії померлого чоловіка у строк, встановлений статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З огляду на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року по справі №520/16149/21 набрало законної сили, однак виплата заборгованост не проведена, позивач має право на виплату неодержаної пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю. Відповідач відмовив позивачу у виплаті недоотриманої її чоловіком сум пенсії, вказавши, що отримання коштів, нарахованих на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року по справі №520/16149/21, можливе у разі заміни сторони виконавчого провадження. Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на необхідність заміни стягувача належним правонаступником колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивач звернулася щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не щодо виконання рішення суду у справі №520/16149/21. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сума пенсії, яка підлягала виплаті позивачу, є недоодержаною сумою пенсії її померлого чоловіка, тому підлягає виплаті його дружині. При цьому, заміна сторони у виконавчому провадженні в даному випадку не є належним способом захисту прав позивача. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 188445 грн. 10 коп. (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок п`ять гривень десять копійок), яка належала ОСОБА_2 , що нарахована на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі 520/16149/21, але не була ним одержана за життя. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу суми недоотриманої пенсії в розмірі 188445,10 грн, яка належала ОСОБА_2 , нарахована на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі 520/16149/21 та не одержана ним за життя. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було. Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об`єднаного королівства" (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України"). З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 . Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 по справі № 520/12434/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова В.Б. Русанова