Ухвала КЦС ВС № 757/31644/21-ц

УХВАЛА 15 жовтня 2025 року м. Київ справа № 757/31644/21-ц провадження № 61-12414ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, про стягнення суми пені і відшкодування матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 грудня 2017 року на підставі листа начальника ГУ ПФУ в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 відповідач здійснив транзакцію щодо переказу коштів у сумі 158 665,15 грн з його карткового рахунку на рахунок ГУ ПФУ в Харківській області на підставі пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у справі № 826/1244/18 у задоволенні його адміністративного позову до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 в частині положення пункту 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662, про те, що: «помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування», відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 в частині положення пункту 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 про те, що: «помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування». Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662, після набрання рішенням законної сили. Крім того, він звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Харківській області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області, про визнання протиправними рішення (розпорядження), стягнення коштів, визнання протиправними дій, стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/4322/18 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення його позовних вимог частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у проханні, викладеному у листі ГУ ПФУ в Харківській області від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 до Філії Харківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо повернення на рахунок ГУ ПФУ в Харківській області коштів у сумі 158 665,15 грн, як помилково нарахованих ОСОБА_1 . Визнано протиправним рішення (розпорядження) ГУ ПФУ в Харківській області від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 про повернення на рахунок ГУ ПФУ в Харківській області коштів у сумі 158 665,15 грн перерахованих 03 лютого 2017 року ГУ ПФУ в Харківській області на рахунок ОСОБА_1 , яке викладене у листі ГУ ПФУ в Харківській області від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 до Філії Харківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України». Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області розглянути питання щодо повернення ОСОБА_1 коштів у сумі 158 665,15 грн, що належали йому на праві приватної власності, станом на 27 грудня 2017 року - дату безспірного списання зазначених коштів з рахунку ОСОБА_1 на підставі рішення (розпорядження) ГУ ПФУ в Харківській області від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 про повернення на рахунок ГУ ПФУ в Харківській області коштів у сумі 158 665,15 грн, перерахованих 03 лютого 2017 року ГУ ПФУ в Харківській області на рахунок ОСОБА_1 . З огляду на зазначене 14 березня 2019 року він звернувся із заявою до начальника Філії Харківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», у якій просив повернути на його картковий рахунок грошові кошти у сумі 158 665,15 грн, проте відповідач вимог вказаної заяви не виконав. Далі він звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі -ПАТ «Державний ощадний банк України»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ГУ ПФУ в Харківській області, про визнання протиправною та нечинною транзакції, стягнення коштів. Однак усупереч висновкам, які суди виклали у справах № 826/1244/18 та № 820/4322/18, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року (справа № 757/15814/19-ц) у задоволенні його позовних вимог неправомірно відмовлено, тому обставини, встановлені Печерським районним судом міста Києва у вказаній справі, не можуть бути враховані судом під час розгляду цієї справи. Посилаючись на те, що станом на 14 червня 2021 року належні йому грошові кошти у сумі 158 665,15 грн відповідач не повернув, ОСОБА_1 просив: стягнути з АТ «Ощадбанк» 57 912,50 грн пені, в розмірі 0,1 % суми неналежного переказу банком коштів 27 грудня 2017 року у сумі 158 665,15 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , на підставі листа начальника ГУ ПФ України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20, за кожен день, починаючи з 14 червня 2020 року до 13 червня 2021 року включно; стягнути з АТ «Ощадбанк» 15 009,72 грн у відшкодування майнової шкоди, нанесеної ОСОБА_1 протиправною та нечинною транзакцією щодо переказу 27 грудня 2017 року банком коштів у сумі 158 665,15 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , на підставі листа начальника ГУ ПФ України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20, який не є виконавчим документом, внаслідок інфляційного знецінення коштів у сумі 158 665,15 грн з червня 2020 року до травня 2021 року. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 липня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2025 року, в якій, зокрема, висловлює незгоду з процесуальним рішенням суду в частині залишення без задоволення його заяви про зміну предмету позову. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, ціна позову в яких не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову визначається у справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України). Ціна позову у цій справі складає 72 922,22 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року (30 х 3 028,00 грн = 90 840 грн). Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку. Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, про стягнення суми пені і відшкодування матеріальної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник