Постанова Львівський апеляційний суд № 466/11198/24

Справа № 466/11198/24 Головуючий у 1 інстанції: Кітов О.В Провадження № 22-ц/811/1947/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Іванової О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним повернуто позивачці. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що така подана нею в електронній формі з використанням електронного підпису. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд не перевірив подану в електронній формі позову заяву на предмет її підписання електронним підписом. Факт відсутності в матеріалах справи відомостей щодо підписання позовної заяви електронним підписом не може безумовно свідчити про те, що електронний документ не скріплений електронним підписом. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, що прирівнюється до власноручного. Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 13 жовтня 2025 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позовна заява підписана електронним цифровим підписом позивачки. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися з наступних мотивів. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦКП України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею175 ЦПК України встановлено вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч. 2 ст. 175 ЦПК України). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана ОСОБА_1 в електронній формі. Згідно з ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом Частиною 8 ст. 43 ЦПК України передбачено, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Електронний підпис це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»). Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»). У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11 вказано, що висновок про те, що електронний документ не підписаний електронним цифровим підписом, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки. Однак, матеріали справи не містять відомостей про проведення перевірки позовної заяви, поданої ОСОБА_1 в електронній формі, на предмет підписання її електронним цифровим підписом ЕЦП або, що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність електронного цифрового підпису на електронному документі при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а та обставина, що у матеріалах справи не було протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, безумовно, не свідчить, що електронний документ не скріплений електронним підписом, оскільки у матеріалах справи немає і відомостей про відсутність ЕЦП на електронному документі. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22. У відповідь на запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації щодо приймання та реєстрації поданої нею позовної заяви, Шевченківський районний суд м. Львова, до якого була подана позовна заява, надав протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 07 листопада 2024 року. Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 07 листопада 2024 року підтверджується, що подана в електронній формі позовна заява підписана електронним підписом ОСОБА_1 (а.с. 89). Враховуючи те, що позовна заява скріплена електронним підписом ОСОБА_1 , висновки суду першої інстанції про її не підписання позивачкою є помилковими. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції). В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачці, з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 не було, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2025 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.