Постанова Львівський апеляційний суд № 466/11198/24

Справа № 466/11198/24 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 22-ц/811/448/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Ніткевича А.В., суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 січня 2026 року в складі судді Юрківа О.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислава Євгенійовича, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, - встановив: У листопаді 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.11.2024 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним передано на розгляд відповідно до вимог виключної підсудності до Галицького районного суду м. Львова. Постановою Львівського апеляційного суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2024 року залишено без змін. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним повернуто позивачці. Постановою Львівського апеляційного суду від 13.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. 04.11.2025 матеріали справи надійшли до Галицького районного суду м. Львова. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислава Євгенійовича, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним - залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків та роз`яснено наслідки невиконання ухвали. Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислава Євгенійовича, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним повернуто позивачці. Роз`яснено позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Ухвалу оскаржила ОСОБА_1 , вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права є підставою для скасування зазначеної ухвали. Звертає вагу, що право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду. Разом з тим, норма частини третьої статті 185 ЦПК України презюмує, що неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк може бути підставою для повернення позовної заяви тільки за умови, якщо такі недоліки пов`язані з недотриманням позивачем вимог статей 175 і 177 цього Кодексу. Зазначає, що повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливе лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі. Частиною 6 ст. 185 ЦПК України визначено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 09.05.2025 уже була повернута, оскільки суд вважав, що така не підписана заявником у розумінні положень ЦПК України. Проте, дану ухвалу було скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 13.10.2025, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття у ній провадження, відтак згідно з ч. 6 ст. 185 ЦПК України позовна заява не могла бути поверненою повторно. Вважає, що повернення позовної заяви є незаконним з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, гарантованого заявнику національним законодавством, оскільки суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом. Крім того, зі змісту оскаржуваної ухвали від 14.01.2026, підставами для повернення позовної заяви слугували обставини невиконання вимог ухвали суду від 10.11.2025 про залишення позовної заяви без руху, а саме відсутність доказів сплати судового збору. Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо (ч. 3 ст. 177 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч. 3 ст. 136 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Частиною другою цієї статті передбачено, що з цих підстав суд може звільнити від сплати судового збору. Відтак, частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суду надано право звільнити особу від сплати судового збору за наявності відповідної умови, зокрема передбаченої у пункті

1. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Отже, зазначені норми визначають можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку, а їх положення спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану. З матеріалів справи вбачається, що одночасно з позовною заявою до суду надійшло і клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Заявляючи дане клопотання, позивачка стверджувала, що станом на дату подання позовної заяви її майновий стан не дає змоги сплатити за встановленою ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставкою розмір судового збору у зв`язку з фактом відсутності доходу за період I квартал 2023 року - IІІ квартал 2024 року, на підтвердження чого надано докази. При цьому, ЦПК України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні, відповідно до норм чинного законодавства. Поряд з цим, зі змісту ухвали від 10.11.2025 про залишення позовної заяви без руху вбачається, що суд першої інстанції не приймав жодного рішення за результатами розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору, а лише вказав на наявність у позивачки процесуального обов`язку сплатити судовий збір за подання позовної заяви. Вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху, ані оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містять висновків про здійснення Галицьким районним судом міста Львова перевірки реальної спроможності позивачки сплатити судовий збір. Враховуючи викладені обставини, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для залишення позовної заяви без руху, а в подальшому - для повернення позовної заяви, з мотивів несплати позивачкою судового збору за її подання. Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду і вирішення питання про відкриття провадження у справі. Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 14 січня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 08.04.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, вважає, що позивачка не довела, що є малозабезпеченою особою, просить звільнити її від сплати судового збору, однак не пояснює в апеляційній скарзі причини вибору нею саме звільнення її від сплати такого. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться. При цьому, бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Згідно із приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом частини 5 ст. 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України). Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачці 10-ти денний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Згідно із супровідним листом від 18.11.2025, ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху надіслано ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 тобто адресу, що зазначена в позовній заяві як адреса місця проживання позивачки, крім того було скеровано на електронну пошту позивачки зазначену в позовній заяві та отримано в електронному кабінеті, про що наявні відповідні довідки про отримання. Конверт повернуто на адресу суду 30.12.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд вказав, що законодавець не покладає на суд обов`язку повторно постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху в разі повернення листа з такою ухвалою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином, станом на 13.01.2026 позивачка не усунула недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху. Згідно із ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою у день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Враховуючи викладене, суд прийшов висновку, що позовну заяву необхідно повернути, оскільки позивачка не усунула недоліки, які викладені в ухвалі суду від 10.11.2025. Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з положеннями ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Відповідно до приписів статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону(частина 4 статті 177 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачці 10-ти денний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Роз`яснено наслідки невиконання ухвали. Слідуючи змісту ухвали, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки позивачка має надати оригінал платіжного документу про сплату судового збору за три вимоги немайнового характеру, що становить 3633,6 грн, та правильно визначити статус учасників, зокрема приватного нотаріуса, оскільки до нього поставлена позовна вимога. Копія ухвали суду про залишення позову без руху надсилалася позивачці для виконання, однак конверт повернувся на адресу суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 131). Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. В свою чергу, у матеріалах спарви наявна довідка про доставку електронного документу, згідно якої ухвала суду від 10.11.2025 доставлена ОСОБА_1 в її електронний кабінет 11.11.2025 (а.с. 132). Враховуючи наведене, у матеріалах справи наявні беззаперечні докази того, що суд виконав свій процесуальний обов`язок щодо надіслання позивачці ухвали суду про залишення позову без руху із зазначенням недоліків такого. Між тим, із матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду 10.11.2025 про залишення позову без руху направлялась на адресу позивачки ОСОБА_1 , яка зазначена нею, а саме: АДРЕСА_2 , однак без врахування прохання останньої про надіслання кореспонденції за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (друге речення частини другої статті 185 ЦПК України). Правові засади справлення судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір». Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду з позовною заявою, наступного дня ОСОБА_1 , подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, долучивши до такого відповідні додатки (а.с. 8-14). Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Таким чином, подане позивачкою клопотання про звільнення від сплати судового збору необхідно було вирішити, шляхом постановлення ухвали, однак така судом не постановлялася. Залишаючи без руху позовну заяву суд також не зробив будь яких висновків з цього приводу. Не може залишатися поза увагою суду і те, що згідно із абзацом 2 ч. 6 ст. 185 ЦПК України у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов передчасного висновку про можливість повернення позовної заяви, допустивши ситуацію за якої позовна заява ОСОБА_1 вдруге поспіль повернута позивачці. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З врахуванням викладеного, оскаржувана ухвала місцевого суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 січня 2026 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 26 травня 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді С.М. Бойко С.М. Копняк