Постанова Львівський апеляційний суд № 466/11851/23

Справа № 466/11851/23 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т. Провадження № 22-ц/811/991/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Підлужного В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Савчака Ярослава Олеговича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Приватбанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Шевченківського районного суду м.Львова з позовом, в якому позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.01.2019 року у розмірі 88 157,32 грн. станом на 17.10.2023, яка складається з наступного: 72665,33 грн. заборгованість за кредитом, 15491,99 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2684,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.01.2019 року у розмірі 88157,32 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят сім гривень 32 копійки), яка виникла станом на 17.10.2023, та складається з: 72665,33 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 33 копійки) заборгованість за тілом кредитом, 15491,99 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто одна гривня 99 копійок) заборгованість по процентам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок). Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Савчак Ярослав Олегович, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що зазначене рішення суду прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки. Не погоджується також і з розміром заборгованості за тілом кредиту. Вказує, що така була розрахована з урахуванням погашення заборгованості за процентами, нарахування яких не було погоджено сторонами. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. 6 жовтня 2025 року від представника АТ КБ «Приват Банк» Деркач О.Р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором щодо повернення отриманої ним суми кредитних коштів, а тому прийшов до висновку що з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 88157,32 грн. станом на 17.10.2023, яка складається з наступного: 72665,33 грн. заборгованість за кредитом, 15491,99 заборгованість за простроченими відсотками. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Встановлено, що 22.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору, після чого було підписано Заяву № б/н від 03.02.2022. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначена у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, доданої до позову. У подальшому, відповідач, ознайомившись з умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 22.01.2019, отримав картку типу - Преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200000,00 грн.). Номер та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки. Отримання картки також підтверджується фотографією Клієнта із картою, довідці про отримані картки та випискою по рахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного Ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач ОСОБА_1 при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідач зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно п. 2.1.1.12.3 Договору погашення кредиту та процентів здійснюється наступним чином: відповідач ОСОБА_1 доручив позивачу здійснювати списання грошових коштів з рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та відсутності прострочених зобов`язань за цим Договором. Відповідно до Договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язався вчасно здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів, здійснювати погашення заборгованості у строки та розмірах, визначених Договором. Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору, відповідач доручив Банку списувати кошти з рахунку у межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, у разі настання термінів платежів (договірне списання), у межах платіжного ліміту рахунка. Згідно з Договором, у разі затримання Клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів, які підлягають сплаті в порядку, передбаченому п. 2.1.1.12.3. Договору, щонайменше на один календарний місяць, Банк має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі, виконати інші зобов`язання за Договором, в тому числі щодо сплати пені, в повному обсязі. Станом на 17.10.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 88157,32 грн., яка складається з наступного: - 72665,33 грн. заборгованість за кредитом; - 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; - 15491,99 грн. заборгованість за простроченими відсотками; - 0,00 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; - 0,00 грн. нарахована пеня; - 0,00 грн. нарахована комісія. До Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банк долучив розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22.01.2019, укладеного між позивачем АТ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 , Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , Довідку про видані картки, Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток, паспорт споживчого кредиту, Витяг. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до часини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, те, що розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні, місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак і про задоволення таких. Долучені до матеріалів справи докази дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 був обізнаний про істотні умови договору, в тому числі про розмір процентної ставки. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_1 адвоката Савчака Ярослава Олеговича залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 09 жовтня 2025 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.