Постанова Херсонський апеляційний суд № 658/1678/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 658/1678/20 Номер провадження 22ц / 819/1555/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач) суддів: Базіль Л.В., Бездрабко В.О. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 08 вересня 2020 року у складі головуючого судді Рахімової О.В., ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач, АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20 грудня 2016 року в сумі 33354.11грн. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 20 грудня 2016 року, в якій підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг та підтвердив факт, що він проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. В результаті підписання відповідачем заяви між сторонами був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського вкладу та кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 28 квітня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 33354.11грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 19471.87грн.; заборгованості по відсоткам нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 6803.92грн., пені - 5013.84грн.; штрафів - 500грн (фіксована частина) та 1564.48 (процентова складова). Зважаючи на викладене позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 33354.11грн, та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат. Заочним рішенням Каховського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 19471.87грн., судовий збір 1227.13грн., а всього 20699.00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме долучені до справи Тарифи та Умови розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за порушення зобов`язань, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за порушення зобов`язань, надані банком Тарифи та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Оскільки при укладені договору банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої пені та штрафів відсутні. Не погоджуючись із цим рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, відповідно до вимог частини 2 статті 369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідач процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 360 ЦПК України на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за тілом кредиту, тому предметом апеляційного перегляду відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України є рішення суду в частині відмовлених позовних вимог (стягнення відсотків нарахованих за прострочений кредит на підставі ст.625 ЦК України, пені штрафів). Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судом встановлено, що 20 грудня 2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами. Крім того зазначено, що заявник погодився отримати екземпляр договору про надання банківських послуг шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua (а.с.24). До анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів договорів розміщений на сайті privatbank.ua/terms (а.с.15-54). З довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , долученої до позовної заяви, вбачається, що картковий рахунок НОМЕР_1 був відкритий 20 грудня 2016 року, із встановленим кредитним лімітом 0.00грн. 19 травня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 4 000.00грн. 09 листопада 2017 року - кредитний ліміт збільшений до 6 000.00грн. 19 липня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 0.00грн.(а.с.22). З довідки АТ КБ «ПриватБанк», долученої до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 отримав за підписаним кредитним договором №б/н кредитні картки: 20 грудня 2016 року - № НОМЕР_1 з терміном дії 07/20 та 19 травня 2017 року -№ НОМЕР_2 з терміном дії 03/21(а.с.23). З доданої до позовної заяви виписки по рахунку за договором №б/н від 20 грудня 2016 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами (а.с.17-21). Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30 вересня 2019 року становить 24485.71грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 19471.87грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 0.00грн., нарахованої пені за прострочення зобов`язання - 4508.66грн., заборгованістю за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн. - 505.18грн. Станом на 28 квітня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 33354.11грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту -19471.87грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 6803.92грн., заборгованості по пені 5013.84грн., заборгованості по судовим штрафам 21064.48грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Анкета-заява позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських в ПриватБанку від 20 грудня 2016 року, підписана сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Також в Анкеті - заяві позичальника відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Як вбачається зі змісту позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом з проханням стягнути з позичальника заборгованість, яка виникла станом на 28 квітня 2020 року, та складається із заборгованості за тілом кредиту, процентів нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також нарахованих пені та штрафів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги процентів нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 20 грудня 2016 року станом на 28 квітня 2019 року, посилався на положення Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку(п.2.1.1.2.12) в редакції, що почала діяти з 01 березня 2019 року(викладена на банківському сайті: www:privatbank.ua), зазначивши, що сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86.4% - для картки «Універсальна», 84.0% - для картки «Універсальна GOLD». Обґрунтовуючи право вимоги нарахованих пені та штрафів, позивач посилався на крім розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 20 грудня 2016 року станом на 28 квітня 2019 року, посилався на положення Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи банку ресурс, що діяли на час укладення договору (викладені на банківському сайті: www:privatbank.ua), зазначивши, що за умовами п. 2.1.1.12.6.1, у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом клієнт сплачує банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на час нарахування, а за умовами п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф згідно тарифів в розмірі 500грн + 5% від суми позову. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в редакції чинній на час укладення кредитного договору, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо строку повернення кредиту, а також щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у розмірах та порядку нарахованих банком. Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також слід зазначити, що матеріали справи взагалі не містять витягу з Умов та Правил надання банківських в ПриватБанку в редакції , що почала діяти з 01 березня 2019 року, на які посилається позивач як на підставу стягнення процентів нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також підтверджень того, що відповідач був ознайомлений та погоджувався саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг в цій редакції, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms, зокрема що стосуються порядку та розміру нарахування процентів за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15). Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок нарахування та розмір процентів нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19). Підстави для стягнення з позичальника процентів за прострочення виконання зобов`язання у розмірах встановлених статтею 625 ЦК України також відсутні. Так, частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Отже встановивши, як зазначалось вище, що Анкета-заява позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 20 грудня 2016 року не містить строку повернення кредиту (користування ним) суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки в силу вимог частини другої статті 530 ЦК України обов`язок виконання зобов`язання виник лише з часу пред`явлення кредитором вимоги, а саме з часу звернення Банку з позовом про стягнення боргу. Будь-яких доказів пред`явлення Банком вимоги до відповідача про повернення суми боргу 01 вересня 2019 року(дата з якої нараховуються банком проценти на підставі ст. 625 ЦК України), в матеріалах справи відсутні. А положення Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що почала діяти з 01 березня 2019 року, на які посилається позивач, щодо виникнення у позичальника зобов`язань на 180-й день з моменту виникнення порушень зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі не можна вважати складовою кредитного договору з підстав зазначених вище. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пені та штрафів - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 08 вересня 2020 року в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пені та штрафів залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.А. Приходько Судді: Л.В. Базіль В.О. Бездрабко