Постанова 4814 № 539/1375/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/1375/17 Номер провадження 88-ц/814/3/20 Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І. за участю секретаря Ткаченко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування постанови Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року та перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору від 28.10.2013 року відповідач отримав від банку кредит в розмірі 24000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач не виконав належним чином свої обов`язки за кредитним договором, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами за умовами кредитного договору, внаслідок чого станом на 04.05.2017 року утворилась заборгованість в сумі 52678,73 грн., до складу якої входять 17486,03 грн. - тіло кредиту, 14315,97 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 17892,03 грн. заборгованості за пенею та штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6.Умов та правил надання банківських послуг, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 2484,70 грн. штрафу (процентна складова). Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 52678,73 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 52678 гривень 73 копійки заборгованості станом на 26.04.2017 року за кредитним договором б/н від 28.10.2013 р. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 1600 грн. судового збору. Роз`яснено порядок і строк перегляду заочного рішення та його оскарження (том 1 а.с. 53-54). У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року залишена без задоволення (том 1 а.с. 109-110). Не погодившись з заочним рішенням місцевого суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку (том 1 а.с. 160-167). В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що заочне рішення прийнято з порушенням правил підсудності, так як з 18.02.2016 року він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг підписана на території філії ПриватБанку в м. Глобине. Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року змінено, виключено із мотивувальної та резолютивної частини рішення суду посилання про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» 500 грн. штрафу (фіксована частина), та 2484,70 грн. штрафу (процентна складова), та остаточно стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.10.2013 року у розмірі 49694,03 грн., яка складається з: 17486,03 грн. - тіло кредиту; 14315,97 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 17892,03 грн. заборгованості за пенею (том 1 а.с. 181-187). 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського апеляційного суду з заявою, в якій прохає скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року у даній справі № 539/1375/17 та переглянути рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2017 року у цивільній справі № 527/511/17 (провадження № 2/527/352/17) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок по кредитному договору від 28.10.2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», внесених ОСОБА_1 платежів з розрахунку процентної ставки за користування кредитом 27,6%, яка діяла на момент підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (том 1 а.с. 73-75). Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про зобов`язання провести перерахунок - відмовлено. В іншій частині - рішення суду залишено без змін (том 1 а.с. 103-106). Проте, постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 1 а.с. 241). Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27липня 2017 року залишено без змін (том 1 а.с.242). Вказує, що при перегляді рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.09.2017 р. суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05.09.2017 року у справі № 527/511/17 відмовлено йому в позові до ПАТ КБ «Приватбанк» про зобов`язання провести перерахунок. Між тим, вказане рішення в подальшому скасовано судом касаційної інстанції, направлено на новий розгляд та рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27.07.2017 року залишено без змін. У поданій заяві ОСОБА_1 також вказує, що Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову, згідно якої підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути договором приєднання; Правила надання банківських послуг та тарифи мають мінливий характер, тому визначити, яка саме їх редакція діяла на момент підписання заяви неможливо; наслідком недодержання письмової форми договору є неможливість погодження ціни договору, а неповідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, покладає на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Як зазначає у заяві ОСОБА_1 , підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку не може бути підставою для стягнення процентів та пені за кредитним договором, оскільки така заява не може розцінюватися як стандартна (типова) форма кредитного договору, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду від 28.02.2018 року та перегляду рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.09.2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , приходить до наступного висновку. Згідно з п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених ст.423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається. При вирішенні питання про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Наведені заявником обставини стосовно визначення та підвищення процентної ставки по кредиту із порушенням порядку, визначеного договором від 28.10.2013 року, укладеним між ПриватБанк та ОСОБА_1 , є нововиявленими, оскільки існували на час розгляду справи № 539/1375/17, не могли бути відомі заявникові на час її розгляду, оскільки встановлені рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27.07.2017 року у цивільній справі № 527/511/17, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03.12.2019 року. Отже, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , скасування постанови Апеляційного суду Полтавської області від 28.02.2018 року, якою змінено заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року та його перегляд за нововиявленими обставинами з урахуванням обставин, встановлених місцевим та апеляційним судом при розгляді справи № 527/511/17. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір б/н від 28.10.2013 року про надання кредиту у розмірі 24 000 грн. шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з умовою сплати відсотків за користування кредитом. Відповідно до Умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна" погашення процентів по кредиту проводиться щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним. За несвоєчасне погашення заборгованості нараховуються проценти, в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.п. 2.1.1.12.6 договору, а також пеня, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту. Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій (а.с. 5-24). Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, покладені на нього обов`язки щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків належним чином не виконував. Станом на 04.05.2017 року за ним утворилась заборгованість в сумі 52 678,73 грн., до складу якої входять: 17 486,03 грн. - тіло кредиту, 14 315,97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 17 892,03 грн. заборгованість - за пенею, штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6.Умов та правил надання банківських послуг, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 2 484,70 грн. - штрафу (процентна складова) (а.с. 7). Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд послався на те, що згідно з ч. 9 ст. 74 ЦПК України у редакції, яка була чинна на час розгляду справи, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення в пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 44-52). Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що відповідач порушив умови кредитного договору, покладені на нього обов`язки щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків належним чином не виконував. Розмір заборгованості підтверджена документально, заперечень від відповідача, який вважається повідомленим про місце і час розгляду справи шляхом розміщення оголошення в пресі, проти розміру заборгованості не надійшло. Колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з висновком місцевого суду, виходячи з такого. Як убачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк»» та ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір б/н від 28.10.2013 року про надання кредиту у розмірі 24 000 грн. шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Даний позов подано позивачем до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 29.05.2017 р., в якому зазначена адреса відповідача ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (а.с. 2). На виконання вимог ст. 122 ч. 3 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час вчинення процесуальної дії), місцевий суд на запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача отримав відповідь сектора з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ЦНАП виконавчого комітету Лубенської міської ради від 30.06.2017 р. про те, що за даними Реєстру територіальної громади у м. Лубни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрований (а.с. 42). Вказана відповідь не містить даних про те, куди саме вибув ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вказана адреса проживання відповідача АДРЕСА_1 та адреса реєстрації АДРЕСА_2 (а.с. 8). Як вбачається із ксерокопії паспорта відповідача, посвідченої на час укладення кредитного договору 02.09.2013 р., він значиться зареєстрованим з 12.02.2002 р. в АДРЕСА_2 (а.с. 25). Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач ОСОБА_1 інформував банк про зняття 10.02.2016 року з реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 та про реєстрацію 18.02.2016 року місця проживання в с. Устимівка Глобинського району Полтавської області, як це вбачається із ксерокопії його паспорта, наданої ним до заяви про перегляд заочного рішення (а.с.63). Згідно ч. 1 ст. 109 ЦПК України (ред. 2004 р.) позови фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Враховуючи те, що відповідач на виконання умов кредитного договору не повідомив банк про зміну свого зареєстрованого місця проживання, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевим судом не було порушено вимоги ч. 1 ст. 109 ЦПК України (в редакції від 2004 р.) щодо підсудності справи, оскільки місцевий суд, отримавши відповідь про відсутність реєстрації ОСОБА_1 в м. Лубни, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України (2004 р.) вирішив питання про відкриття провадження у справі за останнім відомим місцем реєстрації відповідача з подальшим викликом його через оголошення у пресі. Згідно ч. 3 ст. 2 ЦПК України у редакції 2004 року, яка була на той час чинна, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом правил підсудності, не заслуговують на увагу. Як вбачається із змісту апеляційної скарги, відповідач вказує на наявність рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27.07.2017 р. у справі № 527/511/17 за його позовом до ПриватБанку про визнання недійсним дій щодо підвищення в односторонньому порядку процентної ставки по даному кредитному договору та зобов`язання провести перерахунок, скасувати нарахування відповідачем пені та штрафу, яким позов задоволено та зобов`язано банк здійснити перерахунок по кредитному договору від 28.10.2013 року. Апеляційним судом установлено, що вказане рішення було скасовано постановою апеляційного суду Полтавської області від 05.09.2017 р. та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с. 103-106). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.11.2017 р. відкрите провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 05.09.2017 року, витребувана цивільна справа із Глобинського районного суду Полтавської області (а.с.118). На час апеляційного розгляду справи № 539/1375/17 та прийняття постанови від 28.02.2018 року в апеляційному суді були відсутні результати розгляду справи № 527/511/17 у касаційній інстанції. З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 1 а.с. 241). Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27липня 2017 року залишено без змін (том 1 а.с.242). Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що 28 жовтня 2013 року позивач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», відповідно до якої позивач отримав від відповідача кредитну картку № НОМЕР_1 зі встановленим кредитним лімітом в сумі 23 600 грн. Відсоток за користування кредитом на момент підписання анкети-заяви складав 2,3 % на місяць (т. 1 а. с. 98, 114-115, 128 ц/с № 527/511/17). Підписавши зазначену Анкету-заяву, позичальник погодився, що зазначена заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифи складають договір між ним та банком (т. 1 а. с.98 ц/с 527/511/17). Суди дійшли висновку про те, що банком здійснено підвищення процентної ставки по кредиту із порушенням порядку, визначеного договором, а Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна застосовувати щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позивачем кредитного договору, оскільки не містять відомостей про те, що був ознайомлений із ними саме у наданій банком редакції. Таким чином, нарахування банком процентів по кредиту у розмірі іншому ніж встановлено в Анкеті-заяві від 28 жовтня 2013 року, є безпідставним. Колегія суддів звертає увагу на те, що про наявність рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27.07.2017 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсними дій щодо підвищення в односторонньому порядку процентної ставки по даному кредитному договору ОСОБА_1 не міг повідомити Лубенський міськрайонний суд Полтавської області, оскільки у судовому засіданні він не був присутній. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 28.10.2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути нараховані за користування кредитними коштами відсотки, а також пеню і штрафи (фіксована частина, процентна складова) за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.10.2013 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи банку, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», а також Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку,Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, в яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.10.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29.05.2017), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, не передбачені умовами Анкети-заяви від 28.10.2013 року, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.10.2013 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року при розгляді цивільної справи № 342/180/17. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність стягнення місцевим судом з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами у сумі 14315,97 грн., заборгованості по пені у сумі 17892,03 грн. та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, у розмірі 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2 484,70 грн. - штраф (процентна складова). Згідно п.2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення. За вказаних обставин, заочне рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за відсотками, пені та штрафів. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишається без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У даній справі позов задоволено на 33%, виходячи з того, що його ціна складає 52679 грн., а фактично стягується апеляційним судом тіло кредиту у сумі 17486,03 грн. Отже, (17486,03 грн.х100%):52679 грн.=33%. При подачі позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1600 грн. Отже, на користь банку з відповідача підлягає стягненню 528 грн. судового збору (1600х3%=528грн.). За подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 сплачено 1152,60 грн. судового збору (т.2 а. с. 23, 25), та, оскільки вказана заява задоволена, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь заявника. Між тим, за подання вказаної заяви всього підлягало до сплати 2400 грн. судового збору. Недоплата становила 1247,40 грн. (2400-1152,60=1247,40). Отже, зазначена сума підлягає стягненню з банка на користь держави. Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням вищенаведеного, з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 624,60 грн. судового збору (1152,60-528 грн.=624,60). Керуючись ст.ст. 367, 381, 384, 423, 429 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року у цивільній справі № 539/1375/17, - задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року у цивільній справі № 539/1375/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , - скасувати. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.10.2013 р. станом на 04.05.2017 року, яка складається з тіла кредиту у сумі 17486,03 грн. У задоволенні іншої частини позову АТ КБ «Приватбнк» до ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 624,60 грн. судового збору. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави 1247,40 грн. судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді С.М.Бондаревська Л.І.Пилипчук