Постанова 4821 № 711/1053/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1183/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/1053/20 Категорія: 304090000 Кондрацька Н. М. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 25.02.2008 р., згідно з якою отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Пунктом 5.3 передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. На підставі п. 5.3 "Умов та правил надання банківських послуг", Банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків. Згідно п. 4.6 "Умов та правил надання банківських послуг" Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п. 5.7 "Правил користування платіжною карткою", Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором. Згідно п. 5.2 "Умов та правил надання банківських послуг" у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим Договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 07.11.2019 р. має заборгованість 12003,01 грн., яка складається з: 1703,16 грн. - заборгованість за кредитом; 6511,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 2978,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 559,67 грн. - штраф (процентна складова). При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. За таких обставин позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 12003,01 грн. за кредитним договором №б/н від 25.02.2008 р. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04.05.2020 р. позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.02.2008 р. у розмірі 1703,16 грн. та 298,06 грн. судового збору, а в задоволенні іншої частини позову відмовлено. Часткове задоволення позову суд мотивував тим, що відповідно до інформації відображеній у анкеті-заяві, яку відповідач підписував 25.02.2008 р. процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Суд першої інстанції посилаючись на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) прийшов до висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору, а тому суд не прийняв до уваги позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 6511,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 2978,31 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 559,67 грн. штраф (процентна складова), оскільки вони є недоведеними. Не погоджуючись з заочним рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог, позивач АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04.05.2020 р. в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів, пені, штрафів та задовольнити вимоги банку в цій частині, та стягнути з відповідача судові витрати. Апеляційні вимоги мотивував тим, що суд першої інстанції не дослідив надані позивачем докази та дійшов передчасного висновку про часткову відмову у задоволенні позову. Зокрема, суд дійшов помилкового висновку про відсутність домовленості про сплату процентів, оскільки в доданій до апеляційної скарги анкеті-заяві позичальника зазначена базова % ставка 3% на місяць. Також у анкеті заяві позичальника зазначено, що відповідач отримав кредитну карту «Кредитка універсальна 30 днів пільгового періоду» її номер, валюта картрахунку, тощо. Крім того, суду першої інстанції надана довідка про умови кредитування, яка власноруч підписана відповідачем ОСОБА_1 , і у ній також зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (3% на місяць), а також сторонами узгоджено розмір 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, розмір та порядок нарахування неустойки, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Позивач вважає, що суд безпідставно відмовив і у стягненні пені та штрафів, оскільки у довідці про умови кредитування сторонами погоджено всі істотні умови договору, у тому числі щодо сплати пені та штрафів. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не скористався, що за положеннями ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зі змісту апеляційної скарги та її прохальної частини вбачається, що рішення в частині стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) неоскаржується, тому не переглядається апеляційним судом відповідно до ч.1 ст.13, ч.1 ст.367 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 25.02.2008 р. між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви (а.с.11). За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості згідно з наданим банком розрахунком станом на 07.11.2019 р. утворилась заборгованість 12003,01 грн., яка складається з: 1703,16 грн. - заборгованість за кредитом; 6511,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 2978,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 559,67 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-10) . Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за кредитом (тіло кредиту), оскільки Умови та правила надання банківських послуг, долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем. Повністю погодитися з таким висновком колегія суддів не може, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. Всупереч вказаних норм ст.ст. 89, 265 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки усім документам, які були надані позивачем на обґрунтування свого позову, внаслідок чого не з`ясував дійсні обставини справи та помилився із застосуванням норм матеріального права. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на те, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем, не були погоджені умови кредитування, зокрема розмір відсотків за користування кредитом, пені та штрафів. Суд помилково не взяв до уваги, що крім анкети-заяви, відповідно якої ОСОБА_1 виявив бажання отримати кредит шляхом встановлення ліміту на кредитну картку, банком також було долучено до позовної заяви довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 25.02.2008 р., яка містить особистий підпис відповідача. У вказаній довідці, серед інших умов, зазначений тип картки, тип кредитної лінії та базова відсоткова ставка за користування кредитом 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік (36% річних). Таким чином відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, визначеними у довідці (а.с.12). Крім того, у заяві-анкеті підписаній відповідачем також зазначено базову процентну ставку по кредиту 3% (а.с.11 зворотній бік), а тому суд помилково зазначив у рішенні про відсутність цієї інформації. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Таким чином, 25.02.2008 р. між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви, а довідка про умови кредитування, є частиною договору, оскільки саме її змістом встановлений ряд умов, необхідних для кредитного договору. Таким чином, відповідач погодився з умовами кредитування, визначеними у довідці. Відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 25.02.2008 р., яка особисто підписана відповідачем, сторонами визначена тип картки, тип кредитної лінії, а також базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3 % на місяць. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом (тіло кредиту) (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на заборгованість за користування кредитними коштами, обгрунтовуючи розмір нарахованих відсотків Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами. Натомість суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги банку щодо стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту), надав неправильну оцінку доказам у справі, зокрема, не взяв до уваги, що відсоткову ставку сторони кредитного договору погодили у вищевказаній довідці про умови кредитування, а тому дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом. Позивач, на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» надав розрахунок, згідно якого станом на 07.11.2019 р. відповідач має заборгованість у сумі 1200301 грн., що складається з: 1703,16 грн. - заборгованість за кредитом; 6511,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 2978,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 559,67 грн. - штраф (процентна складова). Отже, заборгованість по процентам за користування кредитом позивач просив стягнути з відповідача 6511,87 грн. і визначений позивачем розмір відповідає умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а саме базова ставка за процентами за користування кредитними коштами, зазначена у довідці становить 3% на місяць (36% річних) і із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались відсотки, саме у передбаченому розмірі 36% річних. Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають задоволенню виходячи з процентної ставки 3% на місяць (36% річних), що складає 6511,87 грн. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені в розмірі 2978,31 грн., та штрафів в розмірі: 250,00 грн. (фіксована частина); 559,67 грн. - штраф (процентна складова), то вони до задоволення не підлягають, оскільки умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру не були погоджені між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 не зазначені як в анкеті-заяві, так і в довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 25.02.2008 р., які особисто підписані відповідачем ОСОБА_1 . За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, а також в довідці про умови кредитування, які безпосередньо підписані останнім і лише цей факт не може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів враховує, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розміщені на сайті: ( ІНФОРМАЦІЯ_1 .privatbank.ua), який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 25.02.2009 р. шляхом підписання заяви-анкети, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам ч.ч.1, 2 ст.207, ст.1055 ЦК України про письмову форму договору. З цих підстав апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність позичальника у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, про стягнення яких порушено питання в цій справі, отже відповідні позовні вимоги є необґрунтованими, про що вірно вказав суд першої інстанції та обгрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені та штрафів. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у справі №382/1131/18. Суд не може прийняти докази, які додані позивачем до апеляційної скарги, а саме виписку з карти №4149605359829645 ОСОБА_1 (а.с.60-62), оскільки апелянтом не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.367 ЦПК України). Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Перешкод, у передбаченому ЦПК порядку, подати до суду першої інстанції докази у АТ КБ «Приватбанк» не було, більше того позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.27) та клопотанням про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.28) в якій зазначило про подачу необхідних доказів і в судові засідання не з`являлось, в зв`язку з чим, має нести ризик настання негативних наслідків пов`язаних з вчасно неподаними доказами. Таким чином, за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що між сторонами була узгоджена відсоткова ставка за користування кредитними коштами в розмірі 3% на місяць - 36% на рік. На вказане суд першої інстанції не звернув уваги, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині відмови у стягненні процентів. Тому, в цій частині рішення слід скасувати з ухваленням нового про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 6511,87 грн. В решті рішення суду першої інстанції є цілком правомірним і скасуванню або зміні не підлягає. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов фактично задоволено на суму 8215,03 грн. = 1703,16 грн. + 6511,87 грн., тобто на 68,44% від заявленої ціни позову (12003,01 грн.) (8215,03*100:12003,01). Підтверджені понесені позивачем судові витрати складаються із судового збору за звернення з позовом (2102,00 грн.) та з апеляційною скаргою (3153,00 грн.), всього на суму 5255,00 грн. Тому з відповідача слід стягнути судові витрати на користь позивача за подачу позивачем позову 1439 грн. (2102*68,44%:100), за подачу апеляційної скарги 2158 грн. (3153*68,44%:100), всього з відповідача слід стягнути судові витрати на користь позивача 3597,00 грн. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення не повно було з`ясовано фактичні обставини справи та норми закону, що регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду першої інстанції з передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підстав підлягає частковому скасуванню, а скарга частковому задоволенню. Керуючись ст.ст.374,376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04 травня 2020 року скасувати в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом та в частині розподілу судових витрат. В цій частині ухвалити нове рішення. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за відсотками за користування кредитом 6511,87 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати в розмірі 3597,00 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді